Допит: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Допит''' — [[Слідчі дії|слідча дія]], яка проводиться органами [[Досудове розслідування|досудового слідства]], а за дорученням слідчого — органами [[дізнання]] з метою встановлення фактичних обставин [[Кримінальне провадження|кримінального провадження]].
 
'''Допит&nbsp;'''— це слідча дія, у процесі якої слідчий, прокурор отримує від особи, яка володіє відомостями, що мають значення в кримінальній справі (свідка, потерпілого, експерта, підозрюваного), словесну інформацію про обставини події злочину та інші факти, які мають значення для встановлення об'єктивної істини і забезпечення правильного застосування закону<ref name=":0">{{Cite book|title=Теорія доказів: підручник / К. В. Антонов, О. В. Сачко, В. М. Тертишник, В. Г. Уваров / За заг. ред. В. М. Тертишника. – Київ: Алерта, 2015. – 294 с.|last=Антонов К. В. та інші|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=978-617-566-336-3}}</ref>.
 
В різних країнах в різні часи закон передбачав право відмови окемої групи осіб від дачі показань.
 
В історії становлення та розвитку інституту свідоцького імунітету можна знайти певні цікавинки, які можуть як викликати здивування, так і заслуговувати на увагу в сучасній теорії доказів. З прийняттям Литовських статутів (1529&nbsp;року, 1566 року, 1588 року)  не мали права бути свідками психічнохворі (шалені, які розуму не мають). З указами царя від 21 лютого 1697 року за неправдиві показання свідка вводиться новий вид покарання&nbsp;— смертна кара. Артикулом військовим від 25 квітня 1715 року до відсічення двох пальців, каторги, церковного покаяння і лише в окремих випадках передбачалася смертна кара (артикул 196—198 глава 22). За Уставами Петра І до свідчень не допускалися руді і горбаті. За «Правами, за якими судиться малоросійський народ» 1743 року не допускалися до свідчення картярі, пияки, блазні та особи, які не мали постійного місця проживання. ''Статут кримінального судочинства'' Росії 1864 року містив щодо цього низку цікавих правил. У ст. 705 Статуту вказувалося: «Чоловік або дружина підсудної особи, родичі її за прямою лінією, висхідною або низхідною, а також рідні її брати та сестри можуть усунути себе від свідчення, а якщо не забажають скористатися сим правом, то допитуються без присяги». Згідно з ст. 704 не допускалися до свідчень безумні і шалені. Не допускались до свідчень під присягою євреї у справах колишніх одновірців, які прийняли християнство, та розкольники у справах тих, хто перейшов з розкольників у християнство (ст. 707)<ref name=":0" /> .
 
Згідно зі ст. 63 чинної тепер Конституції України «Особа не несе відповідальності за  відмову  давати показання або  пояснення  щодо себе, членів  сім'ї чи  близьких родичів, коло яких визначається законом». 
 
[[Файл:Police interrogation room.jpg|thumb|Кімната для допитів поліції [[Швейцарія|Швейцарії]].]]