Бій у Данській протоці: відмінності між версіями

Командувач [[Домашній Флот|флотом Метрополії]] [[Адмірал (Велика Британія)|адмірал]] [[Джон Тові|Дж. Тові]] на своєму флагманському лінкорі [[HMS King George V (41)|«Кінг Георг V»]] разом з [[лінійний крейсер|лінійним крейсером]] [[HMS Repulse (1916)|«Ріпалс»]] і авіаносцем [[HMS Victorious (R38)|«Вікторіос»]] знаходився на захід від Фарерських островів, звідки міг почати погоню за німецькими кораблями в будь-якому напрямку. До району можливого знаходження «Бісмарка» і «Принца Ойген» була спрямована потужна [[оперативна група]] кораблів [[Віце-адмірал (Велика Британія)|віце-адмірала]] [[Ланселот Голланд|Л. Е. Голланда]], до якої входили найсильніший корабель Королівського флоту [[лінійний крейсер]] [[HMS Hood (51)|«Худ»]] (командир — [[Капітан (Королівські ВМС)|капітан]] [[Ральф Керр|Р.Керр]]) і новий, ще не пройшов усіх випробувань, [[Лінійні кораблі типу «Кінг Джордж V» (1939)|лінкор типу «Кінг Георг V»]] [[HMS Prince of Wales (53)|«Принц Уельський»]] (командир — кептен [[Джон Ліч|Дж. К.Ліч]]) і 6 есмінців [[HMS Echo (H23)|«Еко»]], [[HMS Electra (H 27)|«Електра»]], [[HMS Anthony (H40)|«Ентоні»]], [[HMS Icarus (D03)|«Ікарус»]], [[HMS Achates (H12)|«Акейтіз»]] і [[HMS Antelope (H36)|«Антилоуп»]].

{{Фотоколонка|Bundesarchiv Bild 193-04-1-26, Schlachtschiff Bismarck.jpg|PE Atomtest 2.jpg|текст=Німецькі кораблі [[Bismarck (1939)|«Бісмарк»]] і [[Prinz Eugen (1938)|«Принц Ойген»]] |ш=220|color=#6495ED}}

 

Вихід в Атлантику між Ісландією і Фарерами пильнували легкі крейсери [[HMS Arethusa (26)|«Аретуза»]], [[HMS Birmingham (C19)|«Бірмінгем»]] і [[HMS Manchester (15)|«Манчестер»]]. У Данській протоці патрулював загін важких крейсерів [[контр-адмірал]]а [[Фредерік Вейк-Волкер|У. Ф. Вейк-Волкера]] у складі флагманського [[HMS Norfolk (78)|«Норфолка»]] (командир — кептен А.Дж. Л.Філліпс) і [[HMS Suffolk (55)|«Саффолка»]] (кептен Р. М. Елліс).

 

=== Виявлення і початок переслідування ===

О 19.22 [[23 травня]] один зі спостерігачів на [[HMS Suffolk (55)|«Саффолк»]], попри густому туману помітив у вечірній імлі нечіткі силуети двох великих кораблів. Кептен Елліс негайно оголосив бойову тривогу і наказав максимально збільшити швидкість. Відстань до помічених кораблів визначено приблизно в 7 миль. Спочатку з'явилися сумніви щодо їх походження — один зі спостерігачів навіть стверджував, що бачить [[HMS Hood (51)|«Худ»]] і [[HMS Prince of Wales (53)|«Принц Уельський»]], але незабаром характерні силуети німецьких кораблів були обізнані й послана [[шифрограма]] [[Фредерік Вейк-Волкер|Ф. Вейк-Волкеру]] і [[Джон Тові|Дж. Тові]]: ''«Ворог у поле зору»''. Тим часом «Саффолк» змінив курс і зник в імлі, потім повернувся і встановив радарний контакт з німецькими кораблями.

 

Отримавши інформацію, [[Флагманський корабель|флагманський крейсер]] [[HMS Norfolk (78)|«Норфолк»]] швидко попрямував до «Саффолка», посилаючи сигнали тривоги [[Британське адміралтейство|Адміралтейству]] і закликаючи на допомогу групу віце-адмірала Голланда. Німецькі кораблі також викрили присутність британського крейсера і збільшили швидкість. [[HMS Suffolk (55)|«Саффолк»]] тримався поза дальності досяжності гармат кораблів адмірала [[Гюнтер Лют'єнс|Г. Лют'єнса]]. Менш ніж за годину до нього приєднався «Норфолк», який наблизився до ворога на відстань у 6 миль.

 

На світанку [[24 травня]], близько 5.30, коли відстань до ісландського мису [[Рейк'янес]] склала 270 миль, британські важкі крейсери наздогнали [[HMS Hood (51)|«Худ»]] і [[HMS Prince of Wales (53)|«Принц Уельський»]]. Противники готувалися до бою — «Саффолк» і «Норфолк» виконали свою основну задачу і трималися на віддаленні.

 

== Див. також ==

* [[Бій біля Нордкапа]]

* [[Бій у Баренцевому морі]]

* [[Рейд на Кіркенес та Петсамо]]