Відділ зарубіжної україніки Інституту книгознавства: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Editor1272 (обговорення | внесок)
вікіфікація
Editor1272 (обговорення | внесок)
правопис, уточнення
Рядок 17:
 
== Створення ==
Відділ створено [[16 вересня]] [[1991]] року на базі фонду колишнього відділу спеціального зберігання літератури ([[Відділ спеціального зберігання (СРСР)|спецфонд]]) [[Центральна Наукова Бібліотека Академії Наук УРСР|Центральної наукової бібліотеки Академії наук УРСР]] (ЦНБ), де за часів Радянського Союзу зберігалися вилучені з загального обігу видання, що не дотримувалися офіційної ідеології. Спочатку відділ розміщувався ув центральному корпусі бібліотеки ([[Голосіївський проспект|просп. Голосіївський]], 3 у Києві), звідки ув листопаді 2003 року був переміщений до будівлі на [[Володимирська вулиця (Київ)|вул. Володимирській]], 62. При цьому колекція реабілітованої літератури (понад 16 тис. одиниць зберігання) залишилася ув центральному корпусі ув загальному книгосховищі, де знаходиться пой сьогоднішнійзберігається деньдотепер.
 
== Передісторія ==
Формування спецфонду ув його нинішньому вигляді розпочалося у січні [[1945]] року. Література зберігалася в окремому книгосховищі і не була відображена ув загальних каталогах бібліотеки (разом з книжками ізз відкритого доступу вилучалися також і облікові картки). ВпродовжУпродовж [[Хрущовська відлига|«хрущовської відлиги»]] (середина 1950-х&nbsp;— середина 1960-х років) до загального книгосховища було повернено майже третину видань із спецфонду, у той час як у [[Період застою|«застійні» часи]] (1970-ті&nbsp;— 1980-ті роки) відбувався зворотний процес&nbsp;— полиці спецфонду знову поступово заповнювалися. Починаючи з [[1987]] року, бібліотеки, що мали у своїй структурі відділи спецзбереження, почали систематично отримувати накази [[Головне управління у справах літератури та видавництв|Головлітів]] СРСР та УРСР «Про повернення книг до загальних фондів». У січні [[1990]] року останнім наказом Головліту УРСР і СРСР «Про повернення книг до загальних фондів бібліотек» спецфонди було скасовано. У вересні того ж року рішенням дирекції НБУВЦНБ всі видання, що залишалися на той час у спецфонді, у вигляді єдиної колекції реабілітованої літератури були передані до новоствореного залу зарубіжної україніки<ref>Супронюк О. Відділ зарубіжної україніки НБУВ (1991—2011): історія, здобутки, завдання // Бібліотечний вісник.&nbsp;— 2012.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 43–51.</ref>.
 
== Фонд ==
На час відкриття фонд Відділу зарубіжної україніки налічував 1500 книг і 4300 журналів, а станом на січень 2018 року&nbsp;— понад 34 тис. одиниць зберігання книжкових, періодичних та продовжуваних видань. Переважна його частина&nbsp;— це друкована продукція гуманітарного профілю: історія, філософія, релігієзнавство, мовознавство, економіка, художня література. Значно меншою кількістю видань представлені природничі та технічні науки. Загалом книжкові видання фонду Відділу зарубіжної україніки НБУВ становлять понад 16 тис. одиниць зберігання, а періодика&nbsp;— понад 18 тис. У структурі фонду наявні три колекції: Українського Народного Дому (УНД), [[Ярослав Рудницький|Ярослава Рудницького]] та [[Служба безпеки України|Служби безпеки України]]. Зберігаються також надходження, видані в Україні після здобуття незалежності, що мають особливу історико-культурну вагу цінність(т.&nbsp;зв. Підручний фонд)<ref>Дідківська Г., Дегтяренко Л. Фонд відділу зарубіжної україніки: [до 80-річчя НБУВ] // Бібліотечний вісник.&nbsp;— 1998.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— С. 36–39; [http://www.nbuv.gov.ua/node/33 Фонд відділу зарубіжної україніки].</ref>.
 
== Напрями діяльності ==
Рядок 50:
* Дегтяренко Лариса Олександрівна (1991—2015).
* Супронюк Оксана Костянтинівна (2015—2016).
* [[Антонюк Тетяна Дмитрівна]] (2016&nbsp;— подо теперішній чассьогодні).
 
== Режим роботи ==