Шварцбард Самуїл Ісаакович: відмінності між версіями

| сторінка_в_інтернеті =

'''Самуї́л-Шльо́ма Шва́рцбард ''' (або '''Шварцбу́рд'''; {{ДН|18|8|1886}}, [[Ізмаїл]]  — {{ДС|3|3|1938}}, [[Кейптаун]])  — поет, український анархіст єврейського походження, убивця [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюри]].

Народився в [[Ізмаїл]]і. Після наказу про виселення євреїв з прикордонної смуги з батьками переїхав у м.місто [[Балта|Балту]] [[Подільська губернія|Подільської губернії]], де рано захопився [[анархізм|анархістськими]] ідеями, кілька разів піддавався арештам і брав участь у [[Революція 1905—1907|першій російській революції]]. У [[1905]] році нелегально емігрував до [[Королівство Румунія|Королівства Румунія]]. У [[1908]] році заарештований у [[Відень|Відні]] за спробу пограбувати банк. Здійснив втечу після 4-місячного ув'язнення і переїхав у [[Будапешт]], де був заарештований за спробу пограбувати ресторан. Після цього був висланий із [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської імперії]]. Свої злочини виправдовував анархістськими переконаннями. У 1910—1914 роках жив у [[Париж]]і. На початку [[Перша світова війна|Першої світової війни 1914—1918 років]] вступив у французький [[Французький іноземний легіон|Іноземний легіон]]. Був нагороджений орденом Бойового Хреста (Croix de guerre)  — найвищої нагороди Легіону. У [[1916]] році внаслідок поранення був демобілізований. 1917 року після важкоготяжкого поранення в ході [[Битва на Соммі|битви на Соммі]] і лікування був демобілізований. У серпні 1917 року, після [[Лютнева революція|Лютневої революції]], разом із дружиною прибув до [[Російська республіка|Російської республіки]]. Спочатку працював годинникарем у Балті. Версію, начебто в січні 1919 року в Одесі Шварцбард вступив у Червону армію і до середини 1920 року в лавах бригади Котовського брав участь у бойових діях Громадянської війни в Україні, не підтверджують дослідники{{sfn|Савченко|2009|с=124.}}. Після придушення політичної опозиції розчарувався в Радянській владі і знову поїхав до Парижа, де відкрив годинникову майстерню. Незабаром з'ясувалося, що всі члени його сім'ї (всього 15 чоловік) були вбиті в результаті хвилі єврейських погромів, що відбулися на Україні в 1918—1920 роках{{sfn|Czerny|2001|pp=57—71.}}.

У [[1920]] році Шварцбард повернувся в Париж, де відкрив магазин для продажу годинників та ювелірних виробів. Продовжував брати участь у анархо-комуністичній організації, приятелював із [[Махно Нестор Іванович|Нестором Махно]], [[Аршинов Петро Андрійович|Петром Аршиновим]] та ін. [[25 травня]] [[1926]] застрелив у Парижі [[Петлюра Симон Васильович|Симона Петлюру]], і був заарештований на місці злочину.

[[Процес Шварцбарда|Суд над Шварцбардом]] почався через півтора року, 18 жовтня 1927 року й отримав широкий розголос. За підсудного, крім комуністичної і єврейської преси, заступилися відомі люди різних переконань, в тому числі філософ [[Анрі Бергсон]], письменники [[Ромен Роллан]], [[Барбюс Анрі|Анрі Барбюс]], [[Максим Горький]], фізики [[Альберт Ейнштейн]] і [[Поль Ланжевен]], політик [[Керенський Олександр Федорович|Олександр Керенський]] та інші<ref>[http://recollectionbooks.com/bleed/Encyclopedia/SchwartzbardSamuel.htm Samuel Schwartzbard, Jewish anarchist & writer] // The Anarchist Encyclopedia. {{ArchivedURL|https://web.archive.org/web/20130307083009/http://recollectionbooks.com/bleed/Encyclopedia/SchwartzbardSamuel.htm|7 березня 2013}} {{ref-en}}</ref>{{sfn|Czerny|2001|pp=57—71.}}; підготовкою експертних матеріалів для захисту займався колишній прем'єр-міністр Угорщини [[Міхай Карої]]. Вів захист відомий французький адвокат Анрі Торрес ({{lang-fr|Henri Torres}}). Через 8 днів, 26 жовтня Шварцбард був виправданий більшістю присяжних і негайно звільнений з в'язниці La Santé, в стінах якої він провів півтора року попереднього слідства. Вже в тому ж 1927 році на батьківщині Шварцбарда &nbsp;— в Бессарабії &nbsp;— на ідиші двома виданнями вийшла в світ книга репортажів про хід процесу (''Розенталь З.'' Дер Шварцбард-Процес &nbsp;— Процес Шварцбарда. &nbsp;— Кишинів : Ундзер Цайт, 1927) &nbsp;— перша в серії книг на цю тему, які будуть опубліковані в різних країнах і на різних мовах.

Після звільнення Шварцбард залишився в Парижі, де працював ву страхових компаніях і продовжив літературну діяльність. У ці роки була написана збірка розповідей про французький фронт часів Першої Світової війни &nbsp;— «Мілхоме Білдер» (Образи війни), про перебування автора в Україні у 1917—1919 роках &nbsp;— «Фун Тіфн Опґрунт» (З глибокої прірви), вірші, п'єса, мемуари &nbsp;— «Ін Лойф Фун Йорн» (ВУ бігу днів). Шварцбард на регулярній основі співробітничав з американськими і британськими періодичними виданнями на [[ідиш]]і, включаючи серію спогадів «Фун Майне Мілхоме Тогбух» (З мого військового щоденника) у газеті «Арбетер Фрайнд» (Робочий товариш), статті в «Дер Момент» (Момент), «Фрайе Арбетер Штіме» (Вільний робочий голос) і «Ідіше Цайтунг» (Єврейська газета).

У [[1937]] році, за життя протагоніста на ідиші вийшла триактна п'єса «Шварцбард» відомого письменника і фотографа Алтера Кацизне, яка аж до початку Другої Світової війни з успіхом йшла на єврейських театральних підмостках [[Європа|Європи]]. У тому ж році Шварцбард їдепоїхав спочатку в [[США]], а звідти у вересні до [[Південно-Африканський Союз|Південно-Африканського Союзу]] на збір матеріалів для планованого нового видання Encyclopedia Judaica. ПублікуєтьсяПублікувався в «Афріканер Ідіше Цайтунг» (Африканській єврейській газеті). 3 березня 1938 року в [[Кейптаун]]і він раптово вмираєпомер від [[Гострий інфаркт міокарда|серцевого нападу]]. Похований там само.

Через 30 років, у 1967 році, прах Шварцбарда перезаховали в Ізраїлі, у мошаві Кфар Авіхайіль північніше [[Нетанія|Нетанії]] &nbsp;— поселенні колишніх легіонерів; декілька вулиць у Ізраїлі носять ім'я ''месник'' (הנוקם) &nbsp;— на честь Шварцбарда. Архів письменника зберігається в ІВО (Єврейському Науковому Інституті) у [[Нью-Йорк]]у, у бібліотеці Кейптаунського університету.

* {{h|Гусев-Оренбургский|1922}}[[Гусєв-Оренбургський Сергій Іванович|''Гусев-Оренбургский С. И.'']] [http://docdro.id/5UCN3YR Багровая книга. Погромы 1919-20 гг. на Украине.] &nbsp;— Харбин : Издание Дальневосточного Еврейского Общественного Комитета помощи сиротам-жертвам погромов («ДЕКОПО»), 1922. &nbsp;— 252, III с. {{ref-ru}}

* {{h|Гусев-Оренбургский|1923}}''Гусев-Оренбургский С. И.'' [http://elibrary.orenlib.ru/index.php?dn=down&to=avtoropen&id=1365 Книга о еврейских погромах на Украине в 1919 г.] : [составлена по официальным документам, докладам с мест и опросам пострадавших] / С. [И.] Гусев-Оренбургский ; ред. и послесовие А. &nbsp;М. &nbsp;Горького. &nbsp;— Петроград : Изд-во З. &nbsp;И. &nbsp;Гржебина, [1923]. &nbsp;— 164 с. {{ref-ru}}

* [http://issuu.com/alekseyyankovskiy/docs/1928-process-shvarcbarda/1 Процесс Шварцбарда в парижском суде] / сост. И. Будовниц. &nbsp;— Ленинград : Из-во «Красная газета», 1928. &nbsp;— 80 с. {{ref-ru}}

* {{h|Савченко|2009}}[[Савченко Віктор Анатолійович|''Савченко Віктор'']]. [http://history.org.ua/JournALL/gpu/gpu_2009_32_1/8.pdf Маловідомі факти з біографії С. Шварцбарда (до історії співробітництва з органами державної безпеки СРСР)] // [[З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ]]. &nbsp;— 2009. &nbsp;— № &nbsp;1 (32). &nbsp;— С. 120—137.

* {{h|Czerny|2001}}''Czerny Boris.'' [http://www.cairn.info/article.php?ID_REVUE=AJ&ID_NUMPUBLIE=AJ_342&ID_ARTICLE=AJ_342_0057 Paroles et silences. L’affaireL'affaire Schwartzbard et la presse juive parisienne (1926—1927).] / Archives Juives. &nbsp;— 2001/2 (Vol. 34). &nbsp;— P. 57—71. {{ref-fr}}