Вікіпедія

Революція в Австрійській імперії (1848—1849): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Kvandr (обговорення | внесок)
25 308 редагувань
мНемає опису редагування
Kvandr (обговорення | внесок)
25 308 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 12:
=== Віденське повстання 13-15 березня 1848 року ===
[[Файл:Maerzrevolution.JPG|thumb|200px|Указ Фердинанда I про скликання конституційних зборів]]
У лютому [[1848]] року спалахнула [[Революція 1848 року у Франції|революція у Франції]], в [[Баден]]і, [[Гессен-Дармштадт]]і та [[Вюртемберг|Вюртемберзі]] до влади прийшли ліберальні уряди, в [[Королівство Обох Сицилій|королівстві Обох Сицилій]] встановлено [[Конституційна монархія|конституційну монархію]]. [[3 березня]] члени [[ландтаг]]у [[Нижня Австрія|Нижньої Австрії]] виступили з пропозицією скасування селянських повинностей й розширення прав і повноважень ландтагів. За тиждень вони підготували меморандум імператору з програмою буржуазно-демократичних реформ. Одночасно на вулиці австрійських міст вийшли студенти, що вимагали свободи друку, громадянської рівності та загального народного представництва. В угорських державних зборах після виступу [[Лайош Кошут|Лайоша Кошута]] розпочалась підготовка широких соціально-політичних реформ.

[[13 березня]] у Відні відкрились засідання ландтагу Нижньої Австрії, а перед його будівлею, на майдані ХерренгассеГерренґассе, зібрався численний натовп, що вимагав проведення демократичних реформ таі відставки Меттерніха[[Меттерніх]]а. Було зачитано промову Кошута на [[Братислава|Пожоньському]] сеймі, яка викликала бурхливе схвалення та появу закликів до повалення уряду та створення національної гвардії. Комендант столиці [[Альбрехт Австрійський|герцгерцоґ Альбрехт]] вивів на вулиці міста війська і влаштував бійню на ХерренгассеГерренґассе, що викликалавикликало вибух обурення і новий підйом повстання: жителі Відня почали громити арсенали, урядові заклади, підприємства, зводити барикади. Імператор [[Фердинанд I (імператор Австрії)|Фердинанд I]] був змушений піти на поступки: Меттерніха було відправлено у відставку й оголошено про створення комітету для розробки проектівзаконопроектів. [[14 березня]] було скасовано [[цензура|цензуру]], започатковано [[національна гвардія|національну гвардію]] та [[Академічний легіон]] (із студентів). [[15 березня]], під тиском протестантів, що взяли в облогу імператорський палац, Фердинанд I проголосив скликання конституційних зборів для ухвалення конституції. Це означало перемогу революції в Австрії.
 
=== Розвиток революції навесні 1848 року ===
Революція у Відні значно вплинула на події в інших частинах імперії. 15 березня у [[Пешт (Будапешт)|Пешті]], в результаті виступів народу, влада перейшла до рук революційного органу — Комітету громадської безпеки. Імператор погодився на створення в Угорщині уряду, підзвітного парламенту. 11 березня спалахнуло повстання у [[Мілан]]і під гаслом «Геть Австрію!», яке швидко поширилось на [[Венеція|Венецію]] та інші провінційні міста. Після п'ятиденних боїв австрійська армія [[Йозеф Радецький|Йозефа Радецького]] залишила Ломбардію. Австрійські війська також було вигнано з [[Парма|Парми]] і [[Модена|Модени]]. У Венеції було проголошено республіку, а [[Сардинське королівство]] оголосило війну Австрійській імперії. За таких умов австрійська влада пішла на значні поступки революційному рухові. [[17 березня]] було створено новий уряд [[Франц Антон Коловрат-Лібштейнський|Франца-Антона Коловрата]], підзвітний перед парламентомпарламенту, який почав проводити ліберальні реформи: було скасовано придворні відомства та Державну раду, оголошено політичну амністію, зміщено реакційних міністрів та радників імператора, функції управління Віднем передано Тимчасовому комітету, який складався з представників ліберальної інтелігенції та дворянства.
 
Тим не менше реакціонери на чолі з [[Софія Габсбург|ерцгерцоґинею Софією]] продовжували впливати на імператора. У квітні 1848 року з їхньої ініціативи було опубліковано Тимчасові правила друку, які відновили цензуру. Однак, під тиском студентських виступів міністр внутрішніх справ [[Піллерсдорф]] призупинив дію цих правил. Тим часом революція пошировалася й на інші австрійські міста: у [[Лінц]]і, [[Грац]]і, [[Інсбрук]]у спалахували повстання, створювались місцеві національні гвардії. Але в цілому рух поза Віднем відрізнявся слабкістю та неорганізованістю й був швидко придушений.
 
[[25 квітня]] було опубліковано проект Конституції, розроблений комітетом під керівництвом Піллерсдорфа: Австрія оголошувалась конституційною монархією (без Угорщини та володінь в Італії), визнавалась свобода совісті, друку, зібрань, петицій, союзів, рівність громадян, створювався двопалатний рейхстаг (нижня палата обирається народом, верхня — частково призначається імператором з принців [[Габсбурги|Габсбурзького дому]], частково обирається крупною аристократією), законодавча влада лишалась за імператором та рейхстагом, причому закони мали вступати в силу лише після затвердження обома палатами та імператором. Проект конституції викликав невдоволення з боку радикальної частини революціонерів. Студенти й національна гвардія виступили з вимогами обрання сенату народом та загальних виборів до нижньої палати. [[5 травня]] уряд пішов у відставку, а новий кабінет очолив Піллерсдорф, який [[11 травня]] опублікував виборчий закон, що вводив двоступеневі вибори до палати представників та усував від голосування робітників та студентів. [[14 травня]] було оголошено про розпуск центрального комітету національної гвардії. Це викликало новий спалах революції: робітники віденських передмість разом зі студентами та радикальною інтелігенцією знову вийшли на вулиці та почали зводити барикади. Уряд був змушений [[16 травня]] скасувати рішення про розпуск центрального комітету та пообіцяти перегляду проекту конституції. Нова спроба уряду наприкінці травня 1848 року поставити під свій контроль студентські організації й ліквідувати Академічний легіон також провалилась: студенти звернулись за допомогою до робітників передмість та, збудувавши у столиці понад 100 барикад, взяли гору над загонами національної гвардії, яка на той час перейшла на бік поміркованих. Влада у місті перейшла до Комітету безпеки, до складу якого увійшли, в тому числі, представники студентських організацій та національної гвардії. [[1 червня]] було оприлюднено новий виборчий закон, згідно з яким парламент ставав однопалатним, й виборчі права було надано більш широким шарам суспільства (хоча було збережено двоступеневу систему виборів).
 
[[17 травня]] 1848 року підпереляканий впливомреволюційними революційних виступіввиступами у Відні, що тривали, імператор Фердинанд I переїхав зі своїм двором переїхав до [[Інсбрук]]а, який швидко перетворився на центр контрреволюції, куди стікались усі реакційні та консервативні сили країни. Імператор почав шукати зближення із слов'янськими народами імперії, бажаючи протиставити їх австрійській та угорській революціям.
 
== Соціальні та національні рухи в революції ==
Рядок 62 ⟶ 64:
У вересні 1848 року в Австрії революція пішла на спад, тоді як в Угорщині під впливом загрози з боку армії Єлачича почався новий підйом. У Пешті було сформовано Комітет оборони на чолі з [[Лайош Кошут|Лайошем Кошутом]], який став центральним органом революції. Угорській армії вдалось розбити хорватів та австрійські загони. Перемоги угорців викликали активізацію революційного руху у Відні. [[3 жовтня]] було опубліковано маніфест імператора про розпуск угорських Державних зборів, скасування всіх його рішень й призначення Єлачича намісником Угорщини. На придушення угорської революції було вирішено відрядити частину віденського гарнізону, що викликало вибух обурення у Відні. [[6 жовтня]] студенти віденських навчальних закладів розібрали залізничні рейки, що ведуть до столиці, не давши можливості організувати відправку солдат до Угорщини. На відновлення порядку було відряджено урядові війська, які було розбито робітниками віденських передмість. Австрійський воєнний міністр [[Теодор фон Латур]] був повішений. Переможні загони робітників і студентів направились до центру міста, де розгорнулись сутички з національною гвардією та урядовими військами. Повстанці захопили цейхгауз з великою кількістю зброї. Імператор та його прибічники втекли зі столиці до [[Оломоуц]]а. Рейхстаг Австрії, у якому лишились тільки радикальні депутати, прийняв рішення про створення Комітету громадської безпеки для протистояння реакції та встановлення порядку в місті, який звернувся до імператора із закликом скасувати призначення Єлачича намісником Угорщини й дарувати амністію.
 
Первинно Жовтневе повстання у Відні було стихійним, центральне керівництво було відсутнє. [[12 жовтня]] на чолі національної гвардії встав [[Венцель МессенхаузерМессенгаузер]], який створив генеральний штаб революції за участі [[Юзеф Бем|Юзефа Бема]] та лідерів Академічного легіону. За ініціативою Бема було організовано загони національної гвардії, у складі яких були робітники та студенти. Тим часом комендант Відня, граф [[Ауерсперг]] звернувся за допомогою до Єлачича. Це викликало нове повстання й вигнання урядових військ і Ауерсперга зі столиці. Однак війська Єлачича вже п кдійшлипідійшли до Відня і 13-14 жовтня спробували увірватись до міста, але були відбиті. Віденські революціонери звернулись до Угорщини з проханням про допомогу. Після деякого вагання Кошут погодився надати допомогу Відню й направив одну з угорських армій до австрійської столиці. До Відня також прибули загони добровольців з [[Брно]], [[Зальцбург]]а, [[Лінц]]а та [[Грац]]а. [[19 жовтня]] угорські війська розбили армію Єлачича й вступили на територію Австрії. Однак до того часу Відень вже було взято в облогу 70-тисячною армією фельдмаршала Віндішгреца. [[22 жовтня]] рейхстаг Австрії залишив столицю, а наступного дня Віндішгрец висунув ультиматум про безумовну капітуляцію і розпочав артилерійський обстріл міста. [[26 жовтня]] урядові війська увірвались до Відня в районі Дунайського каналу, але були відбиті загонами Академічного легіону. [[28 жовтня]] було захоплено Леопольдштадт, а бої перенесені на вулиці столиці. [[30 жовтня]] відбулась битва між імперськими та угорськими військами на підступах до Відня, [[битва при Швехаті|під Швехатом]], у якій угорців було цілком розбито, і вони відступили. Це означало крах сподівань захисників Відня. Наступного дня імперські війська вступили до столиці.
 
== Октройована конституція ==
Після поразки Жовтневого повстання у Відні встановилась диктатура Віндішгреца: почались масові арешти, розстріли революціонерів, членів Академічного легіону та мобільної гвардії відправлено солдатами на італійський фронт. [[21 листопада]] було сформовано кабінет на чолі з князем [[Фелікс Шварценберг|Феліксом Шварценбергом]], до складу якого увійшли консерватори і представники крупноївеликої аристократії. На [[7 березня]] 1849 року було призначено розгляд проекту конституції, розробленого рейхстагом, однак [[4 березня]] імператор [[Франц-Йосиф I]] підписав так звану «[[Октройована конституція|Октройовану конституцію]]». Вона відновила владу імператора, Державну раду, що призначається імператором, ліквідувала автономію провінцій та відокремила від Угорщини Трансільванію, Воєводину, Хорватію, Славонію та Рієку. 7 березня 1849 року під тиском військ рейхстаг було розпущено. Революція в Австрії завершилась.
 
== Поразка революції в Італії та Угорщині ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Революція_в_Австрійській_імперії_(1848—1849)