|
Монастир Ксанфопулов, точне місцезнаходження якого невідоме, називався спочатку просто «келією», проте в кін. XIV - поч. XV ст. він став одним з найважливіших центрів церковного життя [[Константинополь|Константинополя]]. Найвідоміші особи, що подвизались з цьому монастирі - ієром. Макарій, духівник імп. [[Мануїл II|Мануїла II Палеолога]], і патріарх Константинопольський Ісидор II. <!-- Монастир був також одним з півчих. центрів, з ним пов'язана діяльність 3 мелургов XV ст.- ієромонахів Гавриїла, Герасима (PLP, N 3743) та Марка (впосл. митрополит Коринфський; PLP, N 17061). -->
У перші роки XV ст. скрипторій монастиря Ксанфопулів зіграв важливу роль в поширенні творів Миколи Кавасили і Димитрія Кідоніса, переписаних писарем Іоасафом. Багато видатних церковних діячів того часу були пов'язані з монастирем Ксанфопулів: крім патріарха Ісидора і [[Симеон Фессалонікійський|свт. Симеона Фессалонікійського]] це [[Макарій Анкірський]], свт. Марк Євгенік, митр. Ефеський, і латинофрон Мануїл Каліка. 17 травня 1397 р. Каліст II Ксанфопул був обраний патріархом і представив сповідання віри<ref>Miklosich, Müller. Vol. 2. P. 292-295; ср.: RegPatr, N 3052</ref>. Однак його Патріаршество тривало всього 3 місяці через швидку смерть.
В первые годы XV в. скрипторий мон-ря Ксанфопулов сыграл важную роль в распространении произведений Николая Кавасилы и Димитрия Кидониса, переписанных писцом Иоасафом. Многие видные церковные деятели того времени были связаны с монастырем Ксанфопулов: кроме патриарха Исидора и свт. Симеона Фессалоникийского это Макарий Анкирский, свт. Марк Евгеник, митр. Эфесский, и латинофрон Мануил Калека.
Про Ігнатія Ксанфопула немає ніяких відомостей, за винятком слів свт. Симеона<ref>Sym. Thessal. De sacr. precat. 295 // PG. 155. Col. 544</ref>. Ймовірно, він пережив старшого брата і був духівником монастиря Ксанфопулів, як це випливає з листа свт. Симеона Фесалонікійського ігумену монастиря Ксанфопулів Макарію, написаного 1423 р. <ref>див.: ''Balfour D.'' Politico-historical Works of Symeon Archbishop of Thessalonica (1416/17 to 1429). W., 1979. P. 91.l.19, 21; 92. l. 7, 15; 93. l. 3; а также: P. 285. (Wiener byzant. Stud.; 13)</ref>. У будь-якому випадку Ігнатій помер ще за життя свт. Симеона, тобто до 1429 р. Головним твором Каліста є написаний в співавторстві з братом Ігнатієм тівр «Метод і точне правило ... про тих які обирають безмовне і монаше життя» в 100 розділах <ref>''Callist. Xanth.'' Method // Θιλοκαλία. Τ. 4. Σ. 197-295 = PG. 147. Col. 636-812; рус. пер.: Добротолюбие. Т. 5. С. 329-456; итал. пер.: ''Rigo.'' 2008. P. 669-786</ref>.Як повідомляється в 2-й гл., «Сотниця» була складена в традиційному жанрі «глав» на прохання якогось ченця (χάριν ἐπερωτήσεώς τινος ἀδελφοῦ) їх обителі, який захотів отримати повчання і правило в записаному вигляді (πολλάκις ἐπῄτησας λόγον κα κανόνα ἔγγραφον) для свого і інших братів використання в духовному житті.
17 мая 1397 г. К. К. был избран патриархом и представил исповедание веры (''Miklosich, Müller.'' Vol. 2. P. 292-295; ср.: RegPatr, N 3052). Однако его Патриаршество продлилось всего 3 месяца по причине скорой смерти.
== Сотниця ==
Об Игнатии Ксанфопуле нет никаких сведений, за исключением слов свт. Симеона (''Sym. Thessal.'' De sacr. precat. 295 // PG. 155. Col. 544). Вероятно, он пережил старшего брата и был духовным отцом мон-ря Ксанфопулов, как это следует из письма свт. Симеона Фессалоникийского игумену мон-ря Ксанфопулов Макарию, написанного в 1423 г. (см.: ''Balfour D.'' Politico-historical Works of Symeon Archbishop of Thessalonica (1416/17 to 1429). W., 1979. P. 91.l.19, 21; 92. l. 7, 15; 93. l. 3; а также: P. 285. (Wiener byzant. Stud.; 13)). В любом случае Игнатий умер еще при жизни свт. Симеона, т. е. до 1429 г.
«Сотниця» являє собою своєрідний коментований флорілегій, зібраний за темами. За авторитетні джерела для флорілегія виступають церковні автори і святі отці I тисячоліття: [[Євагрій Понтійський]] (під ім'ям Ніл Анкірський), прп. [[Ісаак Сирин|Ісаак Сирін]], [[Діадох Фотікійскій]], «Запитаннявідповіді» прп. Варсонофія та Іоанна <ref>Meth. et reg. 37, 52 // PG. 147. Col. 708BC, 733D - 736A</ref>, прп. Іоанн Ліствичник, прп. Дорофей Газський (паралелі з творами прп. Дорофея або навіть прямі цитати з їхніх творів <ref>Сар. 30 = Doct. 10; Сap. 35 = Doct. 15</ref>, прп. [[Іван Дамаскін]] та інші.
Главным произведением К. К. является написанное в соавторстве с братом Игнатием соч. «Метод и точное правило… о выбирающих безмолвное и монашеское житие» в 100 главах (''Callist. Xanth.'' Method // Θιλοκαλία. Τ. 4. Σ. 197-295 = PG. 147. Col. 636-812; рус. пер.: Добротолюбие. Т. 5. С. 329-456; итал. пер.: ''Rigo.'' 2008. P. 669-786). Как сообщается во 2-й гл., «Сотница» была составлена в традиц. жанре «глав» по просьбе некоего монаха (χάριν ἐπερωτήσεώς τινος ἀδελφοῦ) их обители, к-рый захотел получить наставление и правило в записанном виде (πολλάκις ἐπῄτησας λόγον κα κανόνα ἔγγραφον) для своего и др. братьев использования в духовной жизни.
«Сотница» представляет собой своеобразный комментированный флорилегий, собранный по темам (подробное исследование об источниках «Сотницы» см.: ''Rigo.''2011). В качестве авторитетных источников для флорилегия выступают церковные авторы и св. отцы I тыс.: Евагрий Понтийский (под именем Нила Анкирского), прп. Исаак Сирин, Диадох Фотикийский, «Вопросоответы» прп. Варсонофия и Иоанна (Meth. et reg. 37, 52 // PG. 147. Col. 708BC, 733D - 736A), прп. Иоанн Лествичник, прп. Дорофей Газский (параллели с творениями прп. Дорофея (Сар. 15, 17) или даже прямые цитаты из их творений (Сар. 30 = Doct. 10; Сap. 35 = Doct. 15)), прп. Иоанн Дамаскин и др. При составлении «Сотницы» для цитации авторов К. К. и Игнатий использовал уже существовавшие к тому времени флорилегии Антиохийского патриарха Иоанна V(IV) Оксита (2-я пол. XI в.) (в т. ч. приписываемый ему флорилегий на тему Евхаристии), флорилегий из трактата «О хранении сердца» Никифора Исихаста (PLP, N 20325; † после 1282), т. н. florilegium vatopedinum, содержащийся во множестве рукописей, старейшей из которых является рукопись Ath. Vatop. 57 (2-я пол. XIII в.).
В «Сотнице» К. К. и Игнатий также используют, но без упоминания имен сочинения современников, писателей XIII-XIV вв. (в т. ч. цитируя по ним более древних авторов): прп. Григория Синаита, свт. Григория Паламы и Каллиста Ангеликуда, трактат «О хранении сердца» Никифора Исихаста. Напр., авторы «Сотницы» используют творения Каллиста Ангеликуда, не упоминая его имени: 16-я гл. «Сотницы» содержит заимствования из «Слова 16» «Исихастского утешения» - «О мысленной брани» (Περ νοητοῦ πολέμου.- ''Callistos Angelicoudes.'' Quatre traites hesychastes inedits / Introd., texte crit., trad. et notes archim. Symeon Koutsas. Athènes, 1998. P. 120-122) (''Rigo.'' 2011. P. 397-398).
Таким чином, «Сотниця» з її чіткою тематичною структурою є прекрасним прикладом заключного періоду візантійської містики, синтезу давньої і сучасної авторам аскетичних традицій, де центральне місце займають молитва Ісуса і супутні їй психофізичні методи.
Т. о., «Сотница» с ее четкой тематической структурой является прекрасным примером заключительного периода визант. мистики, синтеза древней и современной авторам аскетических традиций, где центральное место занимают молитва Иисусова и сопутствующие ей психофизические методы.
Перу К. К. и Игнатия принадлежат также опубликованное прп. Никодимом Святогорцем под именем Каллиста соч. «О плодах умной и сердечной молитвы» (Κῆπος χαρίτων. ᾿Ενετίῃσιν, 1819. Σ. 221-222) (этот трактат отсутствует в греч. и рус. «Добротолюбии», но имеется в славянском: ИАБ, № 6. 1903) и письмо мон. Иоасафу (PLP, N 8894), перевод к-рого по рукописи Vat. Barber. gr. 355 (Fol. 309r) выполнен А. Риго (''Rigo.'' 1993. P. 202-203; ''Idem.'' 2008. P. 789-790).
«Святими» (ἅγιοι) і «божественними» (θείοι) Каліст II Ксанфопул та Ігнатій називалися вже найближчими сучасниками ([[Ісидор Фессалонікійський]], Сільвестр Сіропул), однак не вдається знайти сліди реального шанування братів уяк святих аж до [[XVIII століття|XVIII ст]]., Коли прп. [[Никодим Святогорець]] в «Синаксарі» вказав на 22 листопада як на пам'ять Каліста II КсанфопулуКсанфопула. Насправді 22 листопада- день пам'яті якогось прп. Калліста <ref>Сергій Спаський. Місяцеслов. Т. 2. С. 362</ref>. Ця пам'ять старіша за XIV с. і вже міститься в грец. грецько-афонських Синаксарях XIII ст.<ref>ГИМ. Син. греч. № 369, 390; см.: <nowiki>''</nowiki>Владимир (Филантропов).<nowiki>''</nowiki> Описание. С. 527</ref>.
== Примітки ==
|
