Сокіл (Луцький район): відмінності між версіями

'''Со́кіл''' (стара назва Сокуль)  — [[село]] в [[Україна|Україні]], в [[Рожищенський район|Рожищенському районі]] [[Волинська область|Волинської області]]. Населення становить 797 осіб.

Перша згадка про село сягає ХІ-ХII століття. Одна з легенд, розповідає, що в сиву давнину на місці села були непрохідні ліси і що саме тут троє мисливців знайшли сокола, який був ними приручений і став першим помічником під час полювання. Вигідне географічне положення  — ліси, родюча земля, річка Стир  — все це приваблювало сюди перших поселенців.

Історія поселень сягає XI-XII XI—XII ст., коли Сокуль стає одним із стратегічних пунктів на річці Стир. Першими поселенцями були ремісники, купці, селяни, що рятувались від татаро-монгольських орд Батия. Десь в добу Галицько-Волинського князівства стає відоме поселення, княже містечко Сокуль. На початку постав замок, розташований на березі річки, оточений земляними валами, висота яких ще й тепер сягає 5-ти метрів, а ширина 10-ти метрів. Сокульський замок був на той час важливим стратегічним пунктом і являв собою досить неприступне укріплення. Лад земляними валами підіймався дерев'яний паркан з важких дубових колод. Вхід до замку з західної сторони перекривала в'їзна брама. Перед нею знаходився висячий міст, при потребі він підіймався і опускався через заповнений водою рів перед валами, довжина збережених земляних валів замку - — 90 метрів, ширина - — 80. Археологи провели на цьому місці розкопки і підтвердили своїми дослідженнями, що на території колишнього замку ще в Х-ХII століттях існувало давньоруське поселення. В археологічному пам'ятнику Волині (Рожищенсъкий район) зазначено, що в південній частині села на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега р. Стир висотою 8-10м10 м над рівнем заплави та на схід від шосейної дороги  — багатошарове поселення гребінцево -накольчастої кераміки, давньоруського періоду Х-ХІІст., площею 1га. Документи давнього літописного «Пам'ятника» Почаївського монастиря свідчать, що княже заселення Сокуль дійсно існувало ще в до монгольський період, тобто до 1224 року. Головне заняття населення в ХІІ-ХIIІ століттях  — землеробство, тваринництво, рибальство, мисливство. Біля замку в Сокулі виростають будинки селян, ремісників, купців. Населення з кожним роком розростається. В XIV-XVXIV—XV століттях його оточували високі земляні вали, що захищали від ворожих нападів. B XV-XVIIXV—XVII століття містечко далі забудовується і розвивається. В 1564 році містечко Сокуль отримало від литовського князя Сигізмунда Августа і короля Польщі магдебурзьке право. За цим правом воно звільнялось від влади місцевого князя, мало свої органи місцевого самоврядування, що, звичайно сприяло до його майбутнього економічного і культурного розквіту.

За переписом 1911 року в містечку Сокуль було 209 дворів, 1453 жителі 3 них основне населення  — українці, більше сотні євреїв, багато польських сімей. В липні 1943 року село оточили німецькі есесівці і мадярські війська загнали людей до Троїцької церкви, щоб спалити всіх живцем, але людей було врятовано, нацистами було спалено 189 житлових будинків і 245 господарських будівель. 35 чоловік вивезли на каторжні роботи до Німеччини. 66 жителів загинуло смертю хоробрих у боротьбі з ворогом. Під час польсько-українського конфлікту на Волині село Сокіл було спалено, 19 жителів замордовано поляками.

* [http://www.pravoslaviavolyni.org.ua/peredruky/about_peredruk/?newsid=5456 Православний монастир  — у католицькому костелі. Стаття Наталки Слюсар про чоловічий монастир Успіння Пресвятої Богородиці в с. Сокіл Рожищанського деканату в обласному виданні «Вісник і Ко»]