Норманське завоювання Англії: відмінності між версіями

Ця складна форма середньовічного уряду була сприйнята та далі розвинена норманнаминорманами. Вони централізували систему автономних ширів. «[[Книга Страшного суду]]» дає приклади практичної [[кодифікація|кодифікації]], яка полегшувала для норманнівнорманів [[асиміляція|асиміляцію]] завойованих територій завдяки центральному контролю над [[перепис населення|переписом населення]]. Це був перший у Європі вседержавнийзагальнодержавний перепис населення з часів Римської Імперії і він дозволив норманнамнорманам більш ефективно збирати податки з їх нових володінь.

Значно зросла та ускладнилась система обліку. Так звану [[Палата шахівниці|Палату Шахівниці]] було засновано [[Генріх I Плантагенет|Генріхом І]]. У [[1150]] році, невдовзі після смерті Генріха, Палату було розташовано у [[Вестмінстерський палац|Вестмінстерському палаці]]. Тепер офіс Голови Палати знаходиться неподалік, на [[Даунінг-стріт]], 11. Поряд, у будинку номер 10, розташовується [[Перший Лорд Скарбниці]], зараз він також обіймає посаду [[прем'єр-міністр|Прем'єр-міністра]] [[Велика Британія|Сполученого Королівства]]. Сама [[Королівська Скарбниця]] знаходитьсярозташована за квартал, Вулиця Кінної Гвардії, 1.

Однією з найпомітніших змін, що їх зазнала тодішня Англія, було те, що [[Англо-нормандська мова|англо-норманська мова]], яка була північним [[діалект]]ом [[давньофранцузька мова|давньофранцузької]], стала мовою керівного класу Англії, замінивши в цій якості [[Давньоанглійська мова|давньоанглійську]]. Французький вплив ще більше посилився з напливом у середині дванадцятого століття послідовників [[Плантагенети|Анжуйської династії]], які розмовляли більш узагальненим діалектом французької. Лише в чотирнадцятому столітті англійська мова частково відновила своє колишнє панування, а у судочинстві французька використовувалась навіть у п'ятнадцятому столітті.

За цей час англійська мова сама зазнала значних змін, розвинувшись у досить відмінну від попереднього варіанту [[середньоанглійська мова|середньоанглійську]], яка і стала основою сучасної [[англійська мова|англійської мови]]. ПротягомУпродовж століть французького мовного панування значна частина слів в англійській мові зникли й були замінені французькими відповідниками, таким чином виникла теперішня гібридна мова, в якій основна англійська [[лексика]] комбінується з переважно французькою абстрактною та технічною. [[граматика|Граматичні]] структури мови також зазнали суттєвих змін, хоча й не ясно, наскільки ці зміни пов'язані саме з маргіналізацією англійської мови після норманського завоювання.

Після завоювання, стосунки між англо-нормандською монархією і французькою короною ставали вседедалі більш некерованими. Ще до вторгнення, Вільгельм мав значне напруження в його стосунках із [[Капетинги|Капетингами]], яке ще більше зросло через підтримку КапетінгамиКапетингами його сина [[Роберт III Куртгьоз|Роберта Куртгьоза]], який повів війну проти свого батька, а згодом проти своїх братів. Як Герцог НормандьскийНормандський, Вільгельм та його нащадки були васалами французького короля, але як король Англії він був тому рівнею.

У [[1150]] році, зі створенням [[Анжуйська Імперія|анжуйської імперії]], [[Плантагенети]] — наступники норманських герцогів, контролювали половину Франції та всю Англію, що перевищувало владу Капетингів. Суперечності, щокотрі випливаливиникали з цієї ситуації, загострювались ще більше зі зростанням сили французької монархії та розширенням її прав та влади над васалами. Криза остаточно оформилась у [[1204]] році, коли [[Філіп II Август|Філіп ІІ французький]] відібрав у норманцівнорманів та анжуйців усі їхні володіння у Франції, за винятком [[Гасконь|Гасконі]].

У чотирнадцятому столітті періодичні війни за контроль над континентальними територіями королів Англії, які продовжувались із часів Вілгельма переросли нау [[Столітня війна|Столітню війну]], викликану зусиллями [[Едуард III|Едуарда III]], спрямованими на повернення земель його предків у Франції, і розширення [[суверенітет]]у, яким він користувався в Англії, на його французькі володіння, що обривало його васальні зв'язки з французькою короною. Ця боротьба завершилася лише після остаточного занепаду позиції Плантагенетів у Франції в [[1453]] році, що фактично розірвало зв'язки, створені в [[1066]] році. Таким чином, вплутаність англійського королівства в справи континентальних володінь та інтереси французьких землевласників, які захопили трон в Англії, втягнуло Англію до майже чотирьох століть воєн проти королів Франції. Ці конфлікти заклали основу для подальшого англо-французького суперництва.

Норманське завоювання вважається останньою успішною спробою завоювання Англії, хоча перемогуперемога [[Нідерланди|голандцівголландців]] у [[Славетна революція|Славетній революціїРеволюції]] [[1688]] року може розглядатись як наступне успішне вторгнення з континенту; важливу різницю становить той факт, що під час Славетної Революції одна частина англійського правлячого класу, згуртована навколо [[Парламент]]у, співпрацювала з іноземними силами, щоб витіснити іншу частину правлячого класу, згуртовану навколо монархічної династії [[Стюарти|Стюартів]], у той час, як під час норманського завоювання було замінено увесь правлячий клас Англії.

Серйозні спроби вторгнення були здійснені [[Іспанія|Іспанією]] у [[1588]] та [[Франція|Францією]] у [[1744]] та [[1759]] роках, але у кожному випадку сполученийзагальний ефект погодних умов та дій [[Королівський військово-морський флот Великобританії|Королівського флоту]] зірвали нападиспроби тих нападів, не давши змоги нападникам навіть висадитись на Британських островах. Також вторгнення планувались Францією у [[1805]] та [[Третій Рейх|нацистською Німеччиною]] у [[1940]], але практичні спроби вторгнення не відбулися, оскільки підготовчі операції не змогли забезпечити нейтралізацію британського флоту та, у другому випадку, [[Королівські військово-повітряні сили Великобританії|військово-повітряних сил]].

Кілька менш значних локальних та дуже коротких рейдів на британське узбережжя були успішними в досягненні своїх обмежених цілей. Такими були, наприклад, кілька нападів на прибережні міста з боку Франції під час [[Столітня війна|Столітньої війни]], іспанська висадка у [[Корнвол]]і у [[1595]], рейди, що здійснювались [[Берберські пірати|берберськими піратами]] задля захоплення [[рабство|рабів]] у сімнадцятому столітті, напад [[Республіка Об'єднаних провінцій|голандцівголландців]] на [[Напад на Медвей|Медвейські верфи]] у [[1667]] році.