Добрий Абрам Юрійович: відмінності між версіями

А. Доброго було викрадено зі своєї квартири по [[Велика Житомирська вулиця|вулиці Велика Житомирська]], 8а, та таємно вивезено до Харкова. Безпосереднім виконавцем викрадення був колишній керівник київської міської розшукової поліції [[Красовський Микола Олександрович|Микола Красовський]].<ref name=":0" /> У [[Харків|Харкові]] А. Доброго тримали у готелі. У Харкові на вимогу викрадачів А.Добрий підписав чек на суму 100 тис. карбованців.<ref name=":3">{{Cite book|title=Олександр Жуковський: сторінки біографії військового міністра УНР|last=Кудлай|first=О.Б.|year=2014|publisher=Український історичний журнал|location=Український історичний журнал 2014. – №5|pages=75-88|language=укр|isbn=УДК [902.7:93:726] (477-25) «9/19»}}</ref> Підкупив охорону А.Добрий зміг повідомити німців про своє викрадення та про місце перебуування таперебування та завдяки їм звільнений.<ref name=":0" />

Ця подія спричинила втручання командування німецьких сил. 26 квітня 1918 року Г. фон Айхгорн підписав наказ, за яким окремі кримінальні злочини на території України підлягали юрисдикції німецьких військово-польових судів. Німецьке слідство кваліфікувало події як викрадення заможної людини з метою отримання викупу. В офіційному повідомленні вказувалося, що у змові взяли участь троє осіб&nbsp;— міністр внутрішніх справ М.Ткаченко, голова уряду [[Голубович Всеволод Олександрович|В.Голубович]] та очільник військового відомства О.Жуковський. Останній пізніше доводив свою непричетність до справи А.Доброго, оскільки лише виконував прохання М.Ткаченка про надання охорони та залізничного вагона, і тільки після того, як події набули розголосу, зрозумів, що до них причетне Міністерство внутрішніх справ.<ref name=":3" />