Вікіпедія

Гончар Овсій Іванович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Особа
| ім'я = Гончар Овсій Іванович
| партіяжінка = ▼
| місце_проживання = [[Велика Мотовилівка]], [[Мотовилівка (Фастівський район)|Мотовилівка]]
| оригінал імені =
| інші_імена = отаман Бурлака
| зображення = Ovsiy Honchar.jpg
| розмір_зображення = 300px
| підпис_зображення = Отаман Бурлака
| дата_народженнядата народження = 1888
| місце народження = с. Мала Кам`янка Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.
| місце_народження = [[Велика Мотовилівка|Панська Мотовилівка Васильківського повіту Київської губ.]]▼
| дата_смертідата смерті = 1921
| місце смерті =
| місце_смерті = [[Харківська губернія|Харківська губ.]]▼
| причина_смертіпоховання =
| громадянство = УРСР
| національністьпідданство =
| національність = українець
| відомий_(відома) = очільник Вільного козацтва на Київщині▼
| військове звання = ▼
| рід_діяльності = військовий діяч [[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]]▼
| титулпартія =
| нагороди = ордени Червоного Прапора, Червоної зірки, медалі "За бойові заслуги", "За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні" та ін.
▲| військове звання =
| місце_проживання =
| платня =▼
| термінінші_імена = =
| попередникпсевдонім =
| наступникпрізвисько =
| підпис_зображення = Юрій Мельничук
▲| партія =
| ім'я_при_народженні =
| головував_(-ла) =▼
| дата_народження = 1888
| конфесія = ▼
▲| місце_народження = с. [[Велика Мотовилівка|Панська Мотовилівка]], Васильківського[[Васильківський повітуповіт]], Київської[[Київська губ.губернія]]
| дружина = Марія Гончар (Клименко),
| дата_смерті = 1921
дочка депутата Державної думи Росії двох скликань Івана Клименка.▼
▲| місце_смерті = [[Харківська губернія|Харківська губ.]]
| діти = Галина▼
| родичіпричина_смерті = =
| батько Alma_mater =
▲| відомий_(відома) = очільник Вільного козацтва на Київщині
| матір =▼
▲| рід_діяльності = військовий діяч [[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]]
| нагороди =▼
| вагатитул =
| герб посада =
▲| платня =
▲| нагородитермін =
| попередник =
| наступник =
▲| головував_(-ла) =
▲| конфесія =
| батько =
▲| матір =
| рід =
| родичі =
▲дочка| дружина = Марія Гончар-Клименко (донька депутата Державної думи Росії двох скликань Івана Клименка.)
| чоловік =
▲| діти = Галина
| підпис =
| сторінка_в_інтернеті =
| примітки =
| зріст =
| вага =
| герб =
| підпис_герба =
}}
{{Однофамільці|Гончар}}}}
'''Отаман Бурлака ''' (справжнє ім'я — '''Гончар Овсій Іванович'''; [[1888]]–[[1921]]) — відомий громадський і військовий діяч на Київщині у 1917—1921 роках — періоду Української національно-визвольної революції. Активно підтримав революційні події 1917 року в Україні. У6 квітня 1917 роціроку Овсій заснував у своїй хаті (с. [[Мотовилівка (Фастівський район)|Казенна Мотовилівка]]) «[[Просвіта|Просвіту]]» ім. Бориса Грінченка, яку більшовикиочолив 1919місцевий рокусвященик зо. лютоїІгор ненавистіДавиденко, доа ньогов розграбувалисвоїй іхаті О. Гончар організував просвітянську спалиличитальню. Був дуже освіченою людиною і тому того ж 1917 року Генеральним Секретаріатом [[Центральна Рада|Центральної Ради]] був призначений головою Васильківської повітової земельної управи. У 1918 році членами «Просвіти» були понад 90 місцевих мешканців, а очолював її 17-річний брат Овсія — Терентій Іванович Гончар. З приходом більшовиків 1919 року читальня була ними розграбована та спалена, забрана худоба. Але особливо важкою втратою для Овсія була загибель меншого брата Терентія у [[Боярка|Боярці]], якого, як очільника «Просвіти», закатували червоноармійці.▼
 
Одним із перших взявся творити відділи [[Вільне козацтво|Вільного козацтва]] на [[Київська губернія|Київщині]]. Саме вони сталипізніше потім стали основою війська УНР у Мотовилівському краї. Коли у лютому 1919 року у краї почала встановлюватися більшовицька влада, під псевдонімом організував у березні-квітні 1919 року гучне масове повстання в повіті на теренах [[Фастівський повіт|Фастівщини]] і [[Васильківський повіт|Васильківщини]], прийнявши назву отамана Бурлаки. Узгоджував свої дії з [[отаман Зелений|отаманом Зеленим]] іта отримував від нього підтримку.▼
▲'''Отаман Бурлака ''' (справжнє ім'я — '''Гончар Овсій Іванович'''; [[1888]]–[[1921]]) — відомий громадський і військовий діяч на Київщині у 1917—1921 роках — періоду Української національно-визвольної революції. Активно підтримав революційні події 1917 року в Україні. У 1917 році заснував у своїй хаті (с. [[Мотовилівка (Фастівський район)|Казенна Мотовилівка]]) «[[Просвіта|Просвіту]]» ім. Бориса Грінченка, яку більшовики 1919 року з лютої ненависті до нього розграбували і спалили. Був дуже освіченою людиною і тому того ж 1917 року Генеральним Секретаріатом [[Центральна Рада|Центральної Ради]] був призначений головою Васильківської повітової земельної управи.
 
8-10 квітня [[1919]] року разом з отаманами [[Струк Ілько Тимофійович|Струком]] та [[Терпило Данило Ількович|Зеленим]] здійснював керівництво [[Куренівське повстання|Куренівським повстанням]] проти більшовиків. Тоді повстанцям удалося на короткий час оволодіти [[Київ|Києвом]] іта значною мірою паралізувати більшовицькі структури на Київщині.▼
▲Одним із перших взявся творити відділи Вільного козацтва на Київщині. Саме вони стали потім основою війська УНР у Мотовилівському краї. Коли у лютому 1919 року у краї почала встановлюватися більшовицька влада, організував у березні-квітні 1919 року гучне масове повстання в повіті на теренах Фастівщини і Васильківщини, прийнявши назву отамана Бурлаки. Узгоджував свої дії з [[отаман Зелений|отаманом Зеленим]] і отримував від нього підтримку.
 
Як організатор [[Васильківське повстання 1919|Васильківського повстання]] (навесні [[1919]] року), до якого приєдналися селяни [[Борова (Фастівський район)|Борової]], [[Велика Мотовилівка|Панської Мотовилівки]], [[Мотовилівка (Фастівський район)|Казенної Мотовилівки]], [[Оленівка (Фастівський район)|Оленівки]], [[Мар'янівка (Васильківський район)|Мар'янівки]], [[Руликів|Руликова]], [[Барахти|Барахтів]], [[Глеваха|Глевахи]], [[Велика Вільшанка|Великої Вільшанки]], [[Яцьки|Яцьків]], [[Митниця (Васильківський район)|Митниці]], [[Крушинка|Крушинки]] та інших сіл повіту, виявив себе вмілим військовим іта пропагандистським керівником. Кількість вояків його загону нараховувала в окремі періоди до 8000 чоловікосіб. Тільки зняті з фронту додаткові регулярні червоноармійські підрозділи змогли у 1919 році розсіяти його козаків іта на недовгийнетривалий час поновити відносний контроль над землями Фастівщини іта Васильківщини.▼
▲8-10 квітня [[1919]] разом з отаманами [[Струк Ілько Тимофійович|Струком]] та [[Терпило Данило Ількович|Зеленим]] здійснював керівництво [[Куренівське повстання|Куренівським повстанням]] проти більшовиків. Тоді повстанцям удалося на короткий час оволодіти [[Київ|Києвом]] і значною мірою паралізувати більшовицькі структури на Київщині.
 
У 1921 році був арештований іта вивезений удо [[Харків|харківської]] до в'язниці на [[Холодна_гора_(місцевість)|Холодній Горі]]. Засуджений до смерті 9.03. березня 1921 рроку. Очолював трійку [[Балицький Всеволод Аполлонович|В. Балицький]]. З в'язниці втік, але незабаром загинув у перестрілці.▼
▲Як організатор [[Васильківське повстання 1919|Васильківського повстання]] (навесні [[1919]] року), до якого приєдналися селяни [[Борова (Фастівський район)|Борової]], [[Велика Мотовилівка|Панської Мотовилівки]], [[Мотовилівка (Фастівський район)|Казенної Мотовилівки]], [[Оленівка (Фастівський район)|Оленівки]], [[Мар'янівка (Васильківський район)|Мар'янівки]], [[Руликів|Руликова]], [[Барахти|Барахтів]], [[Глеваха|Глевахи]], [[Велика Вільшанка|Великої Вільшанки]], [[Яцьки|Яцьків]], [[Митниця (Васильківський район)|Митниці]], [[Крушинка|Крушинки]] та інших сіл повіту, виявив себе вмілим військовим і пропагандистським керівником. Кількість вояків його загону нараховувала в окремі періоди до 8000 чоловік. Тільки зняті з фронту додаткові регулярні червоноармійські підрозділи змогли у 1919 році розсіяти його козаків і на недовгий час поновити відносний контроль над землями Фастівщини і Васильківщини.
 
▲У 1921 році був арештований і вивезений у [[Харків]] до в'язниці на [[Холодна_гора_(місцевість)|Холодній Горі]]. Засуджений до смерті 9.03.1921 р. Очолював трійку Балицький. З в'язниці втік, але незабаром загинув у перестрілці.
 
== Вшанування пам'яті ==
16 березня 2018 року земляки урочисто відкрили меморіальну дошкутаблицю Овсію Гончару біля центрального входу Великомотовилівської школи (автори — художник Василь Легкий, скульптор Михайло Дмитрів). Ініціювали її встановлення онука отамана Наталя Дубровська та краєзнавець Андрій Мороз.▼
 
▲16 березня 2018 року земляки урочисто відкрили меморіальну дошку Овсію Гончару біля центрального входу Великомотовилівської школи. Ініціювали її встановлення онука отамана Наталя Дубровська та краєзнавець Андрій Мороз.
 
== Джерела ==
* [http://borova.org/?page_id=1832 МОТОВИЛІВСЬКІМотовилівські ОТАМАНИотамани 1919—1922 РОКІВроків]
* [https://uain.press/blogs/yevgen-buket-ovsij-gonchar-otaman-prosvityanyn-753937 Євген Букет. Овсій Гончар: отаман-просвітянин]
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Гончар_Овсій_Іванович