Гончар Овсій Іванович: відмінності між версіями

нема опису редагування
[перевірена версія][перевірена версія]
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Як організатор [[Васильківське повстання 1919|Васильківського повстання]] (навесні [[1919]] року), до якого приєдналися селяни [[Борова (Фастівський район)|Борової]], [[Велика Мотовилівка|Панської Мотовилівки]], [[Мотовилівка (Фастівський район)|Казенної Мотовилівки]], [[Оленівка (Фастівський район)|Оленівки]], [[Мар'янівка (Васильківський район)|Мар'янівки]], [[Руликів|Руликова]], [[Барахти|Барахтів]], [[Глеваха|Глевахи]], [[Велика Вільшанка|Великої Вільшанки]], [[Яцьки|Яцьків]], [[Митниця (Васильківський район)|Митниці]], [[Крушинка|Крушинки]] та інших сіл повіту, виявив себе вмілим військовим і пропагандистським керівником. Кількість вояків його загону нараховувала в окремі періоди до 8000 чоловік. Тільки зняті з фронту додаткові регулярні червоноармійські підрозділи змогли у 1919 році розсіяти його козаків і на недовгий час поновити відносний контроль над землями Фастівщини і Васильківщини.
 
У 1921 році був арештований і вивезений у [[Харків]] до в'язниці на [[Холодна_гора_(місцевість)|Холодній Горі]]. Засуджений до смерті 9.03.1921 р. Очолював трійку Балицький. З в'язниці втік, але незабаром загинув у перестрілці.
 
== Вшанування пам'яті ==
15 253

редагування