Скіфи: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Відкинуто редагування 31.43.84.224 (обговорення) до зробленого Alex Kushnir
Мітка: Відкіт
Shynkar (обговорення | внесок)
Рядок 36:
Елліни оповідають, що одного разу [[Геракл]], коли гнав [[Геріон (міфологія)|Геріонову]] худобу, забрів у землю Гілея, що була ще безлюдна. Прокинувшись після сну, він побачив, що худоба зникла. Обійшовши всю ту землю у пошуках худоби, зайшов до країни, що зветься Лісистою. Там у печері зустрів діву-змію ([[Богиня зі зміями]]). Вона сказала що худоба в неї, але віддасть її лише після того, як [[Геракл]] з нею залишиться. У неї з'явилося троє синів. Одного назвала [[Агафірс]], іншого [[Гелон (міфологія)|Гелоном]], а молодшого Скіфом. Вона таки віддала худобу [[Геракл]]у і запитала хто з синів має залишитись на цій землі, а хто піти, коли подорослішають. [[Геракл]] натягнув лук і сказав, що той з трьох синів, хто досягнувши дорослого віку подужає натягнути лук, той має залишитись. Двоє синів — Агафірс і Гелон не могли впоратися із завданням натягти лук [[Геракл]]а, і мати вигнала їх з країни. Молодшому ж, Скіфу, вдалося виконати завдання, і він залишився в країні. Від цього Скіфа, сина [[Геракл]]а, ведуть рід всі скіфські царі.
 
Існує ще й третій переказ. Він говорить так. Кочові племена скіфів мешкали в Азії. Коли [[масагети]] витіснили їх звідти військовою силою, скіфи перейшли Аракс і прибули до [[Кімерійці|кімерійської]] землі (країна, нині населена скіфами, як кажуть, здавна належала [[Кімерійці|кімерійцям]]). З наближенням скіфів кімерійці почали радитися, що їм робити перед лицем численного ворожого війська. І ось на раді думки розділилися. Хоча обидві сторони вперто стояли на своєму, але перемогла пропозиція царів. Народ боротьби не хотів і був за мирне співжиття зі скіфами. Цар же зі знаттю, навпаки, вважали за необхідне воювати, бо боялися втратити владу і привілеї. Прийнявши таке рішення, кімерійці розділилися на дві рівні частини і почали між собою боротьбу. Билися завзято, з великими втратами для обох сторін. Всіх полеглих у братовбивчій війні народ кімерійський поховав біля річки Тираса ([[Могила царів кімерійських|могилу царів]] там можна бачити ще й понині). Решта кіммерійської знаті покинули свою країну, а на їхнє місце прийшли скіфи.
 
І досі ще у Скіфській землі існують кімерійські укріплення та кімерійські переправи; є також і область, що зветься Кімерія і так званий Кімерійський Боспор. Рятуючись втечею від скіфів в Азію, кімерійці зайняли півострів там, де нині еллінське місто Синопа. Відомо також, що скіфи в гонитві за кімерійцями збилися зі шляху і вторглися до [[Мідія (держава)|мідійської]] землі. Адже кімерійці постійно рухалися вздовж узбережжя [[Чорне море|Понту]], скіфи ж під час переслідування трималися зліва від [[Кавказ]]у, поки не вторглися в землю мідян. Так ось, вони повернули вглиб країни.»