Плетіння: відмінності між версіями

'''Плетіння'''&nbsp;— [[ремесло]] з виготовлення господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини. На Україні має багаті й давні традиції, особливо на Поліссі. Як сировину для плетіння використовували [[лоза|лозу]], кору певних дерев, насамперед молодої [[липа|липи]] (лико) та [[береза|берези]] ([[береста]], [[луб]]), верболоз, хвойну та дубову скіпку, коріння [[ялина|ялини]], [[сосна|сосни]] тощо. Із <tt>[[дранка|дранки]]</tt>  — тонких фанероподібних дощечок, які відщеплювали від товстих [[колода|колод]], ретельно обстругували і розпарювали у [[піч|печі]], гнули короби для сівби  — <tt>сіяники</tt>. З вужчих і тонших смужок дранки, дуба, лика плели різноманітні кошелі та [[кошик]]и (напр., [[солом'яники]] на [[Чернігівська область|Чернігівщині]]). Останні часто робили із лози з корою. Способом плетіння виконували стіни клунь, [[хлів]]ів та [[кошара|кошар]], [[живопліт|живоплоти]] тощо. З лози та інших матеріалів плели [[рибальське знаряддя]].

У другій половині XIX ст. [[лозоплетіння]] на Поліссі набуло широкого розвою. Крім зазначених речей, почали виготовляти дорожні корзини та козуби, легкі дачні меблі, дитячі візочки, [[іграшки]] тощо. Кора при цьому звичайно знімалася. Залежно від конкретних виробів лозини використовували круглі або стругані чи розщеплені уздовж, у природному або пофарбованому вигляді. Почуття міри у доборі кольорової гами (переважали [[білий колір|білий]], [[рожевий колір|рожевий]], [[зелений колір|зелений]] кольори, іноді [[жовтий колір|жовтий]] та [[фіолетовий колір|фіолетовий]]) свідчило про певну витонченість смаку [[ремісник]]ів. У [[лісостеп]]овій зоні значне поширення мало плетіння з соломи. Використовувалися звичайно житня або пшенична солома, яку заготовляли під час наливання колосся, та [[солома]] стиглого [[овес|вівса]]. Ці матеріали мали приємний золотаво-блискучий колір. З них плели передусім дуже популярні в цьому регіоні головні убори  — [[бриль|брилі]]. Використовуючи також розколоті лозини, лико чи мотузки, виготовляли солом'яні сіяники, плетінки (кадовби, солом'яники) для зберігання зерна й інших продуктів, одягу тощо. Кошики та сумки плели ще з рогози. У [[Українські Карпати|Карпатах]] та на Поліссі було поширене плетіння з вузьких смужок вичиненої або сиром'ятної [[шкіра|шкіри]]  — кінської збруї та ряду побутових речей. З пофарбованих [[вовна|вовняних]] ниток повсюдно плели різнокольорові, часто вкриті орнаментом пояси. На Україні було відомо кілька технік плетіння, найбільш поширені а них  — спіральна і хрестоподібна. Менше застосовувалися складніші квадратна та рядова техніки. З кінця XIX ст. поширилося П. ажурною та вірьовочною техніками. Вироби українських майстрів алетіння відзначалися чистотою і тонкістю роботи. Після певної перерви, що була зумовлена нігілістичним ставленням до кустарної промисловості взагалі, в останні десятиліття попит на плетені вироби відчутно зріс. Як витвори прикладного мистецтва вони користуються широкою популярністю.