Відкрити головне меню

Зміни

правопис
У 1911 році в Ерзінджані було створено штаб-квартиру 3-ї армії, що відповідала за кавказький напрямок. Під час Першої світової війни місцеве християнське населення, переважно вірмени підтримували російські війська. У відповідь у 1915 році відбулася чергова різанина та депортація вірменського населення. У 1916 році вілайєт було окуповано Росією.
 
У 1917 році після повалення царату та жовтневого перевороту російські війська почали залишати Ерзурумський вілайєт. Остаточно це відбулося відповідно до батумського договору 1918 року. В свою чергу Вірменія, що оголосила незалежність, намагалася зайняти райони вілайєту, де мешкаломешкала більшість вірмен. Відповідно до Севрського договору 1920 року члени Антанти передали вілайєт до складу Вірменії. Втім, проти цьомуцього виступили турецькі націоналісти на чолі із Кемалем Ататюрком, які до 1921 року захопили колишню османську провінцію. У 1923 році за рішеннями Лозанннського мирного договору Ерзурумський вілайєт визнано складовою частиною Турецької республіки.
 
Вілайєт було розділено на провінції
 
== Населення ==
За переписом 1885 року в Ерзурумському вілайєті мешкало 645 702 особи. Значну частину складали курди, разом з турками їх нараховувалося 445,5 тис. осіб. У 1914 році мусульман нараховано 673 297 осіб. До Першої світової війни мав велику кількість вірмен (близько 135 тис.), також грузини, понтійські (близько 5 тис. осіб) та кавказькі греки, інші етнічні групи. Втім, кількість християнського населення вважається заниженою оманською владою, тобто вірмен фактично було більшепонад 200 тис. осіб.
 
== Джерела ==