Відкрити головне меню

Зміни

правопис
В результаті російсько-турецької війни 1877—1878 років було втрачено Баязитський санджак, який за Сан-Стефанським договором відходив до Росії. Тут було утворено Ерзерумську область на чолі із губернатором Бегбуром Шелковніковим. Проте за рішеннями Берлінського конгресу 1878 року його було повернуто Османській імперії. В подальшому Ерзурумський вілайєт продовжував виконувати завданнян захист кордонів на сході Малої Азії від рсоійських військ. тут було споруджено численні фортеці та бази, розраховані на підтримку можливого наступу османських військ на Кавказ. У 1895—1896 роках відбулася різанина вірмен.
 
У 1906 році став центром антиурядового повстання, яке очолили турки. Вони виступали за скасування курдських кіннотних формувань [[Хамідіє (кавалерія)|хамідіє]], зменьшеннязменшення податків, повернення до Конституції 1876 року. В результаті відбулися зіткнення, проте армія відмовилася придушувати народне збурення.
 
У 1911 році в Ерзінджані було створено шатб-квартиру 3-ї армії, що відповідала за кавказький напрямок. Під час Першої світової війни місцеве християнське населення, переважно вірмени підтримували рсоійські війська. У відповідь у 1915 році відбулася чергова різанина та депортація вірменського населення. У 1916 році вілайєт було окуповано Росією.
 
== Населення ==
За переписом 1885 року в Ерзурумському вілайєті мешкало 645  702 осіб. Значну частину складали курди, раазом з турками їх нараховувалося 445,5 тис. осіб. У 1914 році мусульман нараховано 673.297 осіб. До Першої світової війни мав велику кількість вірмен (близько 135 тис.), також грузини, понтійські (близько 5 тис. осіб) та кавказські греки, інші етнічні групи. Втім кількість християнського населення вважається заниженою оманською владою, тобто вірмен ффактчино було більше 200 тис. осіб.
 
== Джерела ==