Суспільний стан: відмінності між версіями

Суспільства центральної та західної Європи, що мали становий розподіл у історичну епоху між раннім [[феодалізм]]ом та [[Індустріалізація|індустріалізацією]], називаються «становими суспільствами» ({{lang-en|Estates of the realm}}). В [[середньовіччя|середніх віках]] у Європі виділяися три основні стани - духовенства ({{lang-la|oratores}}), войовників ({{lang-la|bellatores}}), трудівників ({{lang-la|laboratores}}) — міщан, селян. У [[ВКЛ]] різний суспільний статус мали [[шляхта|шляхтичі]], міщани, селяни (вільні та [[кріпацтво|кріпаки]]). Починаючи з кінця 15 ст. особливим станом починає вважатись [[козацтво]], яке прагнуло дорівнятись до шляхти, але, за винятком козацької старшини, фактично ніколи не здобуло бажаного визнання ані в Польщі, ані в Московській державі. В певні періоди 16-18 ст. до окремого стану залічували євреїв, які зуміли добитись значних привілеїв від польської влади. <ref>Михайловський В.М. Київська Русь, Галицько-Волинська держава, Польське королівство, ВКЛ і Річ Посполита // Стани. {{ЕІУ|9|798-799}}</ref>.