Еміль Дюркгайм: відмінності між версіями

| ім'я = Еміль ДюркгеймДюркгайм<br />{{langi|fr|Émile Durkheim}}

'''Еміль ДюркгеймДюркгайм''' ({{lang-fr|Émile Durkheim}}; {{МФА2|emil dyʁkɛm}}; [[15 квітня]] [[1858]], [[Епіналь]], [[Франція]]&nbsp;— † [[15 листопада]] [[1917]], [[Париж]], [[Франція]])&nbsp;— [[Французька соціологічна школа|французький соціолог]] і етнолог.

Вважається одним з засновників соціології як науки, що оперує власними емпіричними методами, які служать не тільки ілюстрацією до різноманітних гіпотез, а головним чином для їх доказу. В академічному курсі історії класичної соціології ім'я Еміля ДюркгеймаДюркгайма стоїть поряд з такими засновниками наукової соціології як [[Макс Вебер]], [[Фердинанд Тенніс]] та [[Георг Зіммель]].

Еміль ДюркгеймДюркгайм народився на північному сході [[Франція|Франції]], у небагатій родині [[равин]]а. В дитинстві майбутнього автора соціологічної теорії готували до релігійного поприща його предків, навчаючи давньоєврейській мові, [[Тора|Торі]] й [[Талмуд]]у. Проте він досить рано відмовився продовжити родинну традицію. Біографи Дюркгайма підкреслюють, що значний вплив на це рішення зробила його шкільна вчителька-католичка. Деякий час він відчував схильність до [[католицизм]]у, але католиком ДюркгеймДюркгайм не став, також не став він і [[атеїзм|атеїстом]]. З юних років і до кінця життя він залишався [[агностицизм|агностиком]]. Постійно підкреслюючи важливу соціальну й моральну роль релігії, він зробив предметом своєї віри науку взагалі й соціальну науку зокрема.

У [[1879]] році ДюркгеймДюркгайм з третьої спроби поступив до Вищої Нормальної школи ({{langi|fr|École Normale Supérieure}}) в [[Париж]]і, де одночасно з ним навчались відомий філософ [[Анрі Бергсон]] та видатний діяч соціалістичного руху [[Жан Жорес]], з яким ДюркгеймДюркгайм підтримував дружні стосунки. Серед професорів Нормальної школи найбільший вплив на формування поглядів майбутнього соціолога зробили видатні вчені: історик [[Фюстель де Куланж]] і філософ [[Еміль Бутру]]. Серед студентів Дюркгайм користувався великою повагою й виділявся серйозністю, ранньою зрілістю думки та любов'ю до теоретичних дискусій, через що товариші прозвали його «метафізиком».

Закінчивши в [[1882]] році Нормальну школу, ДюркгеймДюркгайм декілька років викладав філософію в провінційних ліцеях. У [[1885]]—[[1886]]&nbsp;рр. він побував в науковому відрядженні в [[Німеччина|Німеччині]], де познайомився із станом дослідів і викладання філософії й соціальних наук. Особливо велике враження на нього справило знайомство з видатним психологом і філософом [[Вільгельм Вундт|В. Вундтом]], засновником першої у світі лабораторії експериментальної психології.

У [[1887]]&nbsp;р. ДюркгеймДюркгайм був призначений викладачем «соціальної науки і педагогіки» на філологічному факультеті Бордоського університету. Там само в [[1896]]&nbsp;р. він очолив кафедру «соціальної науки»&nbsp;— фактично, першу кафедру соціології у Франції.

З [[1898]] до [[1913]]&nbsp;р. ДюркгеймДюркгайм керував видавництвом журналу [[Анне сосйоложік|«Соціологічний щорічник»]] (було видано 12 томів журналу). Працівники журналу, прихильники дюркгаймівських ідей, створили наукову школу, що отримала назву [[французька соціологічна школа|французької соціологічної школи]]. Діяльність цього наукового колективу посідала чільне місце у французькій соціології до кінця 1930-х років.

З [[1902]] року ДюркгеймДюркгайм викладав у [[Сорбонна|Сорбонні]], де очолював кафедру «науки про виховання», що згодом була перейменована в кафедру «науки виховання й соціології». Викладацька діяльність була дуже інтенсивною, й багато з його наукових робіт народилися з лекційних курсів. ДюркгеймДюркгайм був блискучим оратором, і його лекції користувались великим успіхом.

Професійна діяльність займала головне місце в житті ДюркгеймаДюркгайма, але, не зважаючи на це, він брав активну участь в різних суспільних організаціях і рухах. Він був людиною демократичних та ліберальних переконань, прибічником соціальних реформ, що базувалися на наукових рекомендаціях. Разом з тим ДюркгеймДюркгайм був супротивником революційного соціалізму, вважаючи, що глибокі соціальні зміни відбуваються в результаті довгої соціальної та моральної еволюції. З цих позицій він намагався примирити ворогуючі класові сили, розглядаючи соціологію як наукову альтернативу лівому та правому радикалізму.

[[Перша Світова війна]] завдала тяжкого удару по Французькій соціологічній школі, поставивши під питання загальний оптимістичний настрій соціології ДюркгеймаДюркгайма. Деякі відомі працівники школи загинули на фронтах війни. Загинув і син засновника школи&nbsp;— Андре, блискучий молодий лінгвіст і соціолог, у якому батько бачив послідовника своєї справи. Смерть сина прискорила смерть батька. Еміль ДюркгеймДюркгайм помер [[15 листопада]] [[1917]] року у [[Фонтенбло]] під Парижем у віці 59 років, не встигнувши завершити багато із розпочатого.

ДюркгеймДюркгайм ввів у науковий обіг теоретичне поняття «колективних уявлень» для позначення ідей, не запозичених з практичного досвіду, а ніби нав'язаних людям самим суспільним середовищем. Такий погляд на залежність мислення людини від пануючих у суспільстві уявлень розвинув [[Леві-Брюль]] своєю теорією «дологічного мислення».

* Еміль ДюркгеймДюркгайм. Первісні форми релігійного життя: Тотемна система в Австралії.&nbsp;— Київ: Юніверс, 2002.&nbsp;— 423 с.&nbsp;— [http://ukrknyga.at.ua/load/11-1-0-189]