Пилипівський піст: відмінності між версіями

Між IV і V сторіччями постають на Заході т.  зв. «''Пости чотирьох пір року''». Про ці пости папа [[Лев I]] (440—461  рр.) так каже: «''Протягом цілого року [[піст|пости]] так розложені, що закон поміркованости приписаний для всіх пір року, а саме, піст весняний буває в Чотиридесятницю, літній у [[п'ятдесятницяДень Святої Трійці|П'ятдесятницю]], осінній — у 7, а зимовий — у 10 місяці''». Папа Лев І мотивує їхнє створення як благодарення [[Бог]]ові за зібрані [[плід|плоди]].

ІСобор якразТурський зимовий зі згаданих чотирьох постів стає зав'язкою РіздвяногоII ([[піст|посту567]]. Колиска цього посту — давня [[Галлія]], а сьогоднішня [[Франція]]. Тут з [[V століття|V ст.]] маємо згадки про підготовчий піст до [[Різдво Христове|Христового Різдва]]. [[Єпископ]] [[Григорій Турський]] († 594 р.) говорить, що святий Перпетій, єпископ Турський († 491 р.), починаючи від дня [[Мартін Турський|святого Мартина]] (11 листопада) аж до Христового Різдва постив у понеділок, середу й суботу. Собор Турський II (567 р.) приписує [[чернець|монахам]] постити кожного дня в грудні аж до Христового Різдва. Дещо пізніше цей піст переходить до [[Рим]]у й [[Італія|Італії]], а відтак до [[Англія|Англії]]. Різдвяний піст на Заході з часом отримує назву [[адвент|«адвенту»]], що з [[латинська мова|латинської]] означає «прихід», тобто прихід Христа. Первісно слово «адвент» означало [[Храмове свято|празник]] [[Різдво Христове|Христового Різдва]], а пізніше почало означати час перед Христовим Різдвом. У IX ст. перша неділя адвенту стає на Заході початком [[церковний рік|церковного року]].

Йоанові Постникові (582-595 582—595 рр.), [[патріарх|патріярхові]] [[Константинополь|Царгороду]], приписують такі слова: «''Годиться, щоб [[мирянин|миряни здержувалися]] від м'яса в дві Чотиридесятниці, це є піст [[святий Пилип (апостол)|святого Пилипа]] і піст святих апостолів [[Петро|Петра]] й [[Павло (апостол)|Павла]]''». У [[IX століття|IX ст.]] Різдвяний піст стає загальним на усьому Сході.

Ця назва походить від свята [[апостол Пилип (апостол)|Святого апостола Пилипа]], яке припадає на 27 листопада — останній день, коли їдять скоромну їжу перед постом ([[Запуст (християнство)|заговини]]). Звідси походить і народна назва Пилипів піст або Пилипівка. Апостол Пилип уславився проповіддю Слова Божого та численними випадками зцілення людей. Православна церква називає його учнем, другом Господа і подражателем страждань його (апостола Пилипа розіп'яли на [[хрест]]і, як і [[СпасительІсус Христос|Спасителя]]).

З давніх-давен празник Христового Різдва був на рівні з празником [[Воскресіння Христа|Христового Воскресення]]. Тому й церковний [[устав]] дивиться на Христове Різдво, як на другу [[великдень|Пасху]]. У старих [[типік]]ах і богослужбовому псалтирі під 25 грудня є така примітка: «''Пасха, празник триденний''». Тож, як до празника Пасхи вірні готувалися [[молитва|молитвою]] і [[піст|постом]], так і Різдвяний піст став для них часом приготування до приходу [[Спаситель|Спасителя]]. [[Симеон Солунський]] († 1429  р.) каже: «''Цей сорокаденний піст схожий на піст [[Мойсей|Мойсея]], який постив 40 днів і ночей та прийняв таблиці [[Десять заповідей|Божих Заповідей]]. Постім і ми 40 днів і приймемо живе Слово Боже, воплочене від [[Діва Марія|Діви]] і причастимося Його Тіла''».

* пророка [[Овдій|Овдія]], [[Наум (пророк)|Наума]], [[авакум (пророк)|Авакума]], [[Софонія (пророк)|Софонії]], [[Агея]] і [[Даниїл (пророк)|Даниїла]];

* [[преподобнийПреподобний (лик святості)|преподобних]] [[ІоаннІван Дамаскін|Йоана Дамаскина]] і [[Сава Освячений|Сави Освяченого]];

* визначних [[мученик|мучеників і мучениць]]: [[Свята Гурія|Гурія]], [[Свята Катерина Сієнська|Катерини]], [[Свята Варвара|Варвари]],[[свята Євстратія|Євстратія]] , [[Ігнатій Богоносець|Ігнатія Богоносця]], [[анастасія|Анастасії]] і [[свята Євгенія|Євгенії]],

Наша Церква має прадавню [[Традиція|традицію]], за якою вірні готуються до празника Христового Різдва не тільки молитвою і постом, але й святими [[Сповідь|таїнством сповіді]] і [[Євхаристія|святого причастя]]. Київський [[митрополит]] [[Георгій (митрополит Київський)|Георгій]] (1072–1073 1072—1073 рр.) у своєму «Білеческому Уставі» приписує причащатися, між іншим, і на Христове Різдво (§ 9). Святий Йосафат у своїх «Правилах для священиків» радить їм заохочувати вірних до сповіді під час Пилипівки. Київський Митрополит [[Петро Могила]] († 1647  р.) у «[[Требник Петра Могили|Требнику]]» доручає вірним сповідь і причастя під час кожного з чотирьох річних постів.

[[Собор у Сараґоссі]] (380  р.) приписує тритижневий піст перед празником [[Богоявлення]], що в той час ще було разом з Христовим Різдвом.

Собор у Маконі (581  р.), [[Франція]] практику турської [[Єпархія|єпархії]], яка, починаючи від [[Святий Мартин|святого Мартина]] (11 листопада), дотримувалася посту три рази на тиждень, поширила на всю країну. Через те, що цей піст на Заході починався від празника святого Мартина, то отримав назву посту святого Мартина. З часом цей піст з трьох тижнів збільшився до 40 днів, на зразок посту перед празником Пасхи. [[Папа Римський|Папа]] [[Григорій VII]] (1073–1085 1073—1085 рр.) скоротив число неділь [[адвент]]у на чотири, що мало б символічно означати чотири тисячі літ до Христового приходу.

Хоч тут Різдвяний піст починався від 14 листопада, його тривалість довгий час була невизначеною і спірною. Причиною було те, що на Сході тільки Пасхальний піст був приписаний законами Церкви, а три інші річні пости — піст Святих апостолів, Успення Богородиці і Різдвяний, увійшли в практику через звичай. Ще у [[ІХ століття|IX ст]]. на Сході були спори щодо тривалості цього посту. У творі, який приписують [[Антіохія|антіохійському]] патріярхові Анастасієві Синаїтові (561–600 561—600 рр.) «Про три Чотиридесятниці», йдеться про спори щодо обов'язку Різдвяного посту та про те, що його встановлення не вважали за апостольське, а монаше, а також про те, що його тривалість скорочували до 18, 12, 6 або 4 днів. Автор намагається боронити апостольське походження і загальний обов'язок Різдвяного посту і при цьому покликається на передання про святого апостола Пилипа. У переданні сказано, що святий Пилип перед своєю мученицькою смертю просив у Бога кари для своїх мучителів. За те йому було об'явлено, що він як покуту 40 днів після смерті не зможе увійти до раю. Тому святий Пилип просив інших апостолів, щоб за нього постили 40 днів, а апостоли всім вірним доручили 40-денний піст.

Остаточно усталили час Різдвяного посту на Соборі 1166 року в Царгороді за патріярха Луки Хризоверга і цісаря Мануїла Комнена. Цей Собор приписує сорокаденний піст перед Христовим Різдвом і каже його починати від дня святого Пилипа, тобто від 14 листопада. Через це він отримав назву посту святого Пилипа, або Пилипівки. Антіохійський патріярх Теодор Вальсамон (1185–1204 1185—1204 рр.), пояснюючи це рішення Собору, каже, що цей піст у цілості зобов'язує монахів, а миряни можуть скорочувати його до сімох днів. За свідченням візантійського письменника Георгія Кодина († к. 1450  р.) на цісарськім дворі в Царгороді Різдвяний піст продовжувався сорок днів.

Головна ідея посту полягає у поєднанні фізичного посту з духовним. Після закінчення його православні святкують [[Різдво Христове]]. Звідси і назва — Різдвяний піст. Під час цього посту забороняється вживати м'ясні, молочні страви, а також [[яйця]]. Дозволено споживати в середу і п'ятницю рослинну їжу без [[олія|олії]], а у [[вівторок]], [[четвер]] — рослинну їжу з олією. В [[субота|суботу]], [[неділя|неділю]] до [[2 січня]], а також на великі свята дозволяється вживати [[риба|рибу]]. Допускається полегшення посту.

Піст полегшується для тих, хто хворіє або працює на важких роботах, [[вагітність|вагітних]], годує грудних дітей. Під час посту заборонено звершувати лише [[вінчання]]. Щодо інших треб, наприклад, [[хрещення]], — то вони проводяться незалежно від того, є піст чи його немає. [[Львівський Синод]] (1891  р.) дещо злагіднює Різдвяний піст, дозволяючи в понеділок, середу й п'ятницю [[Молочні продукти|набіл]], а інші чотири дні тижня м'ясні страви, але зобов'язує [[Священик|священиків]] відмовляти п'ятдесятий псалом, а миряни мають проказувати: п'ять «Отче наш» і п'ять «Богородице Діво» перед обідом і перед вечерею.