Грабовський Павло Арсенович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Kashub (обговорення | внесок) |
Kashub (обговорення | внесок) |
||
Рядок 47:
Водночас поет розпочинає велику перекладацьку роботу (переклад першої глави «Євгенія Онєгіна» [[Пушкін Олександр Сергійович|О. Пушкіна]], фрагментів «Фауста» [[Йоганн Вольфганг фон Ґете|Гете]], віршів народовольця П. Якубовича та ін.). На цей період припадає написання поеми «Бурятка» (1891). Разом із товаришами Грабовський був засуджений на поселення у найглухіших місцях Східного [[Сибір]]у. Із кінця [[1893]] до кінця [[1896]] поетові довелося проживати у [[Вілюйськ]]у та населених пунктах Вілюйського округу. На засланні Грабовський, використовуючи спогади тутешніх очевидців, написав [[нарис]]-життєпис про [[Чернишевський Микола Гаврилович|Миколу Чернишевського]] («Житє і слово», [[1895]]). Із Вілюйська Грабовський надсилав у Галичину оригінальні й перекладні віршові твори, статті й нариси. Це дало можливість підготувати і видати у [[Львів|Львові]] збірки П. Грабовського «Пролісок» ([[1894]]), «Твори Івана Сурика» (1894, переклади), «З чужого поля» (1895, переклади світової поезії), «З півночі» (1896, оригінальні поезії та переклади).
Оригінальні поетичні твори Грабовського є його найвагомішим внеском в [[українська література|українську літературу]]. Проте ними не обмежувалась діяльна участь поета в літературному процесі
[[Файл:Grabowski's grave.jpg|180px|thumb|Могила Павла Грабовського в [[Тобольськ]]у]]
Трагічне життя подруги поета, спільниці у боротьбі
Наприкінці 1896 Грабовський дістав змогу виїхати в [[Якутськ]] — губернське місто, де значно активнішим було життя політичних засланців. Тут остаточно
[[1899]]-го Грабовський здійснює переїзд із [[Якутськ]]а в [[Тобольськ]], дорогою роблячи нетривалу зупинку в [[Іркутськ]]у. В Тобольськ поет прибув у вересні 1899. Цьому місту судилося бути останнім у його житті. Грабовський мешкав ще в кількох сусідніх населених пунктах, проте йому так і не пощастило повернутися в Україну, як він про це мріяв. Майже весь вільний час поета поглинала малооплачувана і виснажлива робота (коректором у редакції, у ветеринарному управлінні, приватні уроки тощо).
|