Грабовський Павло Арсенович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Kashub (обговорення | внесок)
Kashub (обговорення | внесок)
Рядок 47:
Водночас поет розпочинає велику перекладацьку роботу (переклад першої глави «Євгенія Онєгіна» [[Пушкін Олександр Сергійович|О. Пушкіна]], фрагментів «Фауста» [[Йоганн Вольфганг фон Ґете|Гете]], віршів народовольця П. Якубовича та ін.). На цей період припадає написання поеми «Бурятка» (1891). Разом із товаришами Грабовський був засуджений на поселення у найглухіших місцях Східного [[Сибір]]у. Із кінця [[1893]] до кінця [[1896]] поетові довелося проживати у [[Вілюйськ]]у та населених пунктах Вілюйського округу. На засланні Грабовський, використовуючи спогади тутешніх очевидців, написав [[нарис]]-життєпис про [[Чернишевський Микола Гаврилович|Миколу Чернишевського]] («Житє і слово», [[1895]]). Із Вілюйська Грабовський надсилав у Галичину оригінальні й перекладні віршові твори, статті й нариси. Це дало можливість підготувати і видати у [[Львів|Львові]] збірки П. Грабовського «Пролісок» ([[1894]]), «Твори Івана Сурика» (1894, переклади), «З чужого поля» (1895, переклади світової поезії), «З півночі» (1896, оригінальні поезії та переклади).
 
Оригінальні поетичні твори Грабовського є його найвагомішим внеском в [[українська література|українську літературу]]. Проте ними не обмежувалась діяльна участь поета в літературному процесі 901890-х. У галицьких виданнях друкувалисядруковано його нариси, статті, замітки, поетичні переклади. Статті Грабовського торкаються різноманітних проблем тогочасного громадського і культурного життя в Україні, Сибіру та Галичині («Лист до молоді української», «Коротенькі вістки з Сибірі», «Дещо в справі жіночих типів», «Дещо до свідомості громадської», «Дещо про освіту на Україні», «Економічна безвикрутність благословенної Полтавщини» тощо).
 
[[Файл:Grabowski's grave.jpg|180px|thumb|Могила Павла Грабовського в [[Тобольськ]]у]]
Трагічне життя подруги поета, спільниці у боротьбі відображеновін нимвідобразив у статті «Надія Костева Сигида. Сумна споминка». Чимало виступів Грабовського присвячено актуальним проблемам літератури. Це біографічні нариси про видатних діячів російського літературного й суспільного руху («Микола Гаврилович Чернишевський», «Михайло Ларіонович Михайлов»), спогади про українських письменників («Порфир Кореницький», «Споминки про д-ра В. Александрова»), статті, що містять розгляд творчості [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] й [[Пушкін|Олександра Пушкіна]] та міркування про їхїхнє значення («Т. Шевченко в Нижнім Новгороді», «Московські переклади творів Шевченкових», «Тарас Григорьевич Шевченко», «Памяти Т. Г. Шевченко», «К пушкинскому вечеру в народной аудитории»; останні три були надрукованінадруковано в тобольській газеті «Сибирский листок»).
 
Наприкінці 1896 Грабовський дістав змогу виїхати в [[Якутськ]] — губернське місто, де значно активнішим було життя політичних засланців. Тут остаточно булисформовано сформовані збірказбірку перекладів «Доля» (вийшла у [[Львів|Львові]] в 1897), а також збірказбірку оригінальних і перекладних поезій «Кобза», надіслананадіслано [[Грінченко Борис Дмитрович|Борису Грінченку]] в Україну і виданавидано в [[Чернігів|Чернігові]] [[1898]]. Грінченку булоГрінченкові надіслано й рукопис перекладів творів українських поетів [[російська мова|російською мовою]], але вони не побачили світсвіту. Значну роль в українському літературному процесі відіграла написана на засланні стаття Грабовського «Дещо про творчість поетичну» («Зоря», 1897). У ній Грабовський аргументовано спростовує теорію «[[Мистецтво для мистецтва|мистецтва для мистецтва]]», обстоює тенденційність мистецтва, його реалізм, ратує за прогресивний світогляд як одну із запорук створення справжньої літератури. Розробка проблематики цієї статті своєрідно продовжена Грабовським у листах до Бориса Грінченка 1897-1902-их.
 
[[1899]]-го Грабовський здійснює переїзд із [[Якутськ]]а в [[Тобольськ]], дорогою роблячи нетривалу зупинку в [[Іркутськ]]у. В Тобольськ поет прибув у вересні 1899. Цьому місту судилося бути останнім у його житті. Грабовський мешкав ще в кількох сусідніх населених пунктах, проте йому так і не пощастило повернутися в Україну, як він про це мріяв. Майже весь вільний час поета поглинала малооплачувана і виснажлива робота (коректором у редакції, у ветеринарному управлінні, приватні уроки тощо).