Троцький Лев Давидович: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 56:
'''Лев Дави́дович Тро́цький''' ('''Лейба Бронштейн'''; {{ДН|7|11|1879|26|10}}, [[Береславка (Україна)|Янівка]], [[Єлизаветградський повіт]], [[Херсонська губернія]], [[Російська імперія]] (нині с. [[Береславка (Україна)|Береславка]], [[Бобринецький район]], [[Кіровоградська область]], [[Україна]]) — [[21 серпня]] [[1940]], [[Койоакан]], [[Мехіко]], [[Мексика]]) — революційний діяч, ідеолог [[троцькізм]]у — однієї з течій [[марксизм]]у.
 
Двічі засланець при царськомуімперському режимі, позбавлений всіх громадянських прав у 1905 р. Один із організаторів [[Жовтневий переворот| Жовтневого перевороту 1917 р.]], творців [[Червона армія | Червоної армії]], засновників та ідеологів [[Комінтерн]]у, член його Виконкому. У першому радянському уряді — нарком з іноземних справ, потім в [[1918]]–[[1925]] — [[Голова радянського військового відомства| нарком з військових і морських справ]] та голова [[Революційна військова рада| Реввійськради]] [[РРФСР]], потім [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]. З 1923 р — лідер внутрішньопартійної [[Ліва опозиція в РКП (б) і ВКП (б)|лівої опозиції]]. Член [[Політбюро]] ВКП(б) в 1919—1926 рр. У 1927 р. він знятий з усіх посад, відправлений на заслання, у 1929 р висланий за межі СРСР. У 1932 р позбавлений радянського громадянства. Після висилки з СРСР — творець і головний теоретик [[Четвертий інтернаціонал | Четвертого інтернаціоналу]] ([[1938]]). Автор праць з історії революційного руху в [[Росія | Росії]], творець капітальних історичних праць з революції 1917 р., літературно-критичних статей, спогадів «Моє життя» ([[Берлін]], [[1930]]). Двічі одружений, без розірвання першого шлюбу.
 
Народжений в Україні як Лейба Давидович Бронштейн<ref name="gosvlast">Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг./ Сост. В.&nbsp;И.&nbsp;Ивкин.&nbsp;— М.: «Российская политическая энциклопедия» , 1999 г.</ref><ref name="ckkpss">ЦЕНТРАЛЬНЫЙ КОМИТЕТ КПСС, ВКП(б), РКП(б), РСДРП(б): Историко-биографический справочник / Сост. Горячев Ю. В.&nbsp;— М.: Издательский дом «Парад», 2005.</ref><ref name="kri">[http://www.krugosvet.ru/enc/istoriya/TROTSKI_LEV_DAVIDOVICH.html Иван Кривушин, энциклопедия «Кругосвет»]</ref>, був професійним революціонером і теоретиком-марксистом. У перші роки після революції 1917 року у Російській імперії був одним з найвпливовіших політиків в [[РСФРР]], потім у [[СРСР]],&nbsp;— спершу як Народний комісар закордонних справ, а згодом як організатор і [[головнокомандувач]] Червоної армії та [[Міністр оборони СРСР|Воєнний народний комісар]]. Він був також одним із засновників Політбюро [[РКП(б)|Російської Компартії]]. Теоретик [[перманентна революція|перманентної революції]].
Рядок 83:
Проте [[27 березня]] [[1917]] Троцький попрямував до Росії на норвезькому пароплаві «Хрістіаніафьорд» через канадський порт [[Галіфакс (Нова Шотландія)|Галіфакс]].
 
У Галіфаксі його, однак, інтернувала британська влада&nbsp;— за однією з версій, причиною затримання стала відсутність російських документів (на думку [[Саттон Ентоні|Ентоні Саттона]], Троцький мав американський паспорт, виданий нібито особисто президентом [[Вудро Вільсон]]ом, з доданими візами для в'їзду в Росію і британської транзитної). Крім того, влада побоювалася, що Троцький своїми діями може підірвати стабільність у Росії. Формально британці діяли на підставі «чорних списків» неблагонадійних осіб, складених ще царськимімператорським урядом. Троцький пробув у британському концтаборі для інтернованих моряків німецького торгового флоту (місто [[Амхерст]], [[Нова Шотландія]]) близько місяця. Разом з ним були інтерновані дружина, двоє синів і ще п'ятеро російських соціалістів, імена яких були записані як Микита Мухін, Лейба Фішел, Костянтин Романченко, [[Чудновський Григорій Ісаакович|Григорій Чудновський]] і [[Мельнічанскій Григорій Натанович|Гершон Мельничанський]]. За деякими джерелами, Троцький намагався провадити у канадському концтаборі соціалістичну агітацію<ref> {{cite web | url = http://www.sakharov-center.ru/asfcd/auth/author9948.html?id=583|title=Троцкий Лев Давидович (Бронштейн Лейба Давидович). Хронологія | author = Проект «Спогади про ГУЛАГ і їх автори» | accessdate = 2011-01-22 | deadurl=yes}}</ref>
<ref>{{cite web|url=http://www.revkom.com/index.htm?/biblioteka/marxism/trotckii/1924_oktyabr.htm|author=Троцкий Л. Д.|title=Вокруг Октября|accessdate=2011-01-22|archiveurl=http://www.webcitation.org/69TzDlMOs|archivedate=2012-07-28}}</ref>, після чого [[інтернування|інтерновані]] германські офіцери заявили протест британській владі. За заявою коменданта концтабору, «ця людина володіє неймовірною харизмою. Буквально через кілька днів він став найпопулярнішою людиною в таборі»<ref> {{стаття|Лондон міг «скасувати» російську революцію|accessdate=2011-01-22|archiveurl=http://www.webcitation.org/69TzEDdUz|archivedate=2012-07-28}}</ref>.
 
Рядок 119:
Троцький був визначним теоретиком марксизму, талановитим публіцистом і блискучим оратором. З Леніним, який називав його найвидатнішою постаттю в ЦК РКП(б), Троцький розходився в питаннях оцінки ролі селянства, а звідси й характеру пролетарської революції. Селянство, за Троцьким, як дрібновласницький клас, ворожий соціалізмові і не може бути союзником пролетаріату; тому революція в Росії може перемогти лише за умови, що вона буде перманентна, тобто відразу перекинеться на Захід. Виходячи з цього, Троцький у 1923 відстоював військовий похід на Європу. Розпочату в кінці 1920-х pp. [[індустріалізація СРСР|індустріалізацію]] Троцький пропонував фінансувати коштом посиленого оподаткування заможного селянства, але рішуче заперечував сталінську [[колективізація у СРСР|колективізацію]]. Цю концепцію Троцького пізніше, застосовуючи суцільну колективізацію й прискорену індустріалізацію, перехопив Й. Сталін. Але в 20-их pp. їх розходження, зокрема в питанні побудови соціалізму в одній країні (можливість якої Троцький заперечував) і в питанні колективізації набрали гострого конфлікту, в якому, спираючись на збудований ним партійний апарат і цілковитий затиск партійної демократії, переміг Сталін, який протягом десятиліття по видаленні Троцького з СРСР винищив і всіх його послідовників.
 
Троцький боровся проти самостійної [[УНР]] як «буржуазної держави», але разом з ЦК РКП(б) не протиставляв їй самостійної СовєтськоїРадянської України, а лише підлеглу Москві [[УРСРУСРР]].{{fact}}
 
Опинившись за кордоном, Троцький виступив з низкою статей на оборону самостійності УРСР.