Протетичні звуки в праслов'янській мові: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 8:
У праслов'янській мові завжди були слова, що починалися з голосного. Це не викликало якихось труднощів, але, коли почав діяти [[закон відкритого складу]], [[Відпадіння прикінцевих приголосних|відпали кінцеві приголосні]], тому [[зіяння]] неабияк поширилося, ускладнивши вимову. Тим паче, що зіяння вступало в суперечність із законом відкритого складу, головним виявленням якого було розміщення всіх звуків у складі за висхідною артикуляцією. Вимова поряд двох голосних порушувала основну властивість фонетичної системи спільнослов'янської мови, цим і зумовлено розвиток протетичних приголосних, що усунув міжслівне зіяння.
Не всі мовознавці пояснюють появу протетичних звуків однаково. Так, [[Шахматов Олексій Олександрович|О.О. Шахматов]], як і [[Фортунатов Пилип Федорович|П.Ф. Фортунатов]], уважав, що їх вимовляли з гортанним придихом, який згодом розвинувся в самостійний звук. Поширенішою є точка зору [[Вацлав Вондрак|В. Вондрака]], [[Ільїнський Григорій Андрійович|Г.А. Ільїнського]], [[Антуан Мейє|А. Мейє]], {{Не перекладено|Франтішек Травнічек|Ф. Травнічка|ru|Травничек, Франтишек}}, згідно з якою початкові приголосні – це все ж протеза<ref>{{Cite book|title=Сравнительная грамматика славянских языков|last=С.Б. Бернштейн|first=|year=2005|publisher=Наука|location=Москва|pages=185|language=Російською|trans_title=Порівняльна граматика слов'янських мов|isbn=}}</ref>. [[Андре Мартіне|А. Мартіне]] й Е. Петрович заперечують у появі протези вирішальне значення тенденції усувати зіяння, а вбачають у ній лише другорядну, допоміжу функцію. Гіпотеза, за якою появу протетичних приголосних у мові пов'язано з делабіалізацією початкових голосних і з пересувом палаталізації, видається подекуди безумовно продуктивною й доповнює теорію зіяння, але вона неспроможна пояснити деяких фактів, зокрема наявності в позиції перед [а] та [u]<ref>{{Cite book|title=Історія української мови. Фонетика|last=М.А. Жовтобрюх, В.М. Русанівський, В.Г. Скляренко.|first=|year=1979|publisher=Наукова думка|location=Київ|pages=115-116|language=Українською|isbn=}}</ref>.
Наразі питання відсутності протези перед [а] та [е] у сполучниках, частках і вигуках досі в науці не розв'язано. На думку [[Фортунатов Пилип Федорович|П.Ф. Фортунатова]], у займенникових основах ще на спільноіндоєвропейськім рівні вимовлявся придиховий [[Дзвінкий гортанний фрикативний|[h]]]: hă, hā, hĕ. Таким чином слова прикривав придиховий [h], а отже, не було умов для появи протези, а коли придих занепав, закон відкритого складу вже перестав діяти: {{Lang-uk|а, еге, ех}} тощо. Але всі дані П.Ф. Фортунова й О.О. Шахматова, да які вони посилалися, не вагомі<ref name=":0">{{Cite book|title=Старославянский язык. Введение фонетика|last=Селищев|first=Афанасий|year=1951|publisher=|location=Москва|pages=190-191|language=Російською|trans_title=Старослов'янська мова. Уведення фонетика|isbn=}}</ref>.
| |||