Юліус Дорпмюллер: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Renvoy (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Renvoy (обговорення | внесок) шаблон, вікіфікація, оформлення |
||
Рядок 3:
'''Юліус Генріх Дорпмюллер''' ({{lang-de|Julius Heinrich Dorpmüller}}) — [[Третій Рейх|німецький]] державний діяч та підприємець.
== Біографія ==
Народився 24 липня 1869 року у Ельберфельді.
У 1893 закінчив Вище технічне училище в [[Аахен|Ахені]]. У 1893 вступив на державну службу, працював в Управлінні залізниць Пруссії, з 1898 - урядовий будівельний чиновник залізничної дирекції в Саарбрюккені. З 30 грудня 1903 інспектор залізниць і фабрик залізничної дирекції Сен-Іоан - Саарбрюкен. З 1907 працював в Китаї, консультував китайський уряд з питань залізничного будівництва; начальник технічного бюро фабричної дирекції [[Циндао]]. З 1908 уповноважений і головний інженер державних залізниць Китаю, керував будівництвом близько 700 км залізниць. У 1917 висланий з Китаю, який оголосив війну Німеччині, і в 1918 переведений в залізничні війська. Служив на [[Кавказ|Кавказі]]. Після демобілізації 23 грудня 1919 призначений старшим будівельним радником залізниць Ессена. З 16 травня 1922 президент Імперської залізничної дирекції Опельн, а з 1 жовтня 1924 - Ессена. З 1 липня 1925 постійний заступник генерального директора, а з 4 червня 1926 генеральний директор німецьких рейхсбанів. З червня 1933 голова Адміністративної ради та Правління об'єднання «Імперські автобани», з 1935 член Імперського ради транспорту; член Академії німецького права. Після відставки барона [[Пауль фон Ельц-Рюбенах|П. фон Ельц-Рюбенаха]], 2 лютого 1937 призначений імперським міністром транспорту і головою Адміністративної ради імперських автобанів. 19 вересня 1943 нагороджений Лицарським хрестом за військові заслуги, а 24 липня 1944 отримав до нього мечі. В уряді [[Карл Деніц|К. Деніца]] (травень 1945) займав пост міністра транспорту та зв'язку. Разом з членами [[Фленсбурзький кабінет|уряду]] Деніца заарештований британською владою у Фленсбург-Мюнвіке. Помер в таборі.
== Література ==
* ''Hans Bock, Franz Garrecht.'' Julius Dorpmüller - Ein Leben für die Eisenbahn. — Pürgen: Ritzau, Verlag Zeit und Eisenbahn, 1996. — 280 с. — <nowiki>ISBN 3-921304-39-3</nowiki>.
* ''Alfred Gottwaldt.'' Julius Dorpmüller, die Reichsbahn und die Autobahn: Verkehrspolitik und Leben des Verkehrsministers bis 1945. — Berlin: Argon, 1995. — 136 с. — <nowiki>ISBN 3-87024-330-9</nowiki>.
== Посилання ==
{{Бібліоінформація}}
{{Члени кабінету Гітлера}}
| |||