Сьоґунат Едо: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
м →‎Християнство: оформлення
Рядок 80:
== Релігійні питання ==
=== [[Християнство]] ===
[[ЗображенняФайл:Shimabara2Штурм войсками сёгуна замка Хара.png|thumb|left|300px|Урядові війська штурмують цитадель християнських повстанців Сімабара]]
В перші роки свого існування сьоґунат не переймався питаннями релігії, і християнством зокрема. Однак поступово, побоюючись згуртованості християн, які могли повстати проти режиму, було введено обмеження на це віровчення. Провідну роль у підбурюванні антихристиянських настроїв в Японії відіграли радники сьоґуна [[Токуґава Іеясу]], [[англійці|англієць]] [[Вільям Адамс]] і [[голландці|голландець]] [[Ян Йостен]], які будучи [[протестантизм|протестантами]], неодноразово вказували сьоґуну на «небезпечність» перебування у країні християн-[[католицизм|католиків]] та іспансько-португальських місіонерів.
 
Врешті-решт, у [[1612]] році (17 рік [[Кейтьо]]) сьоґунат видав «Указ про заборону християнства», за яким усе населення земель, що знаходилось під безпосереднім контролем роду [[Токуґава]], було змушене змінити свою віру на [[буддизм в Японії|буддизм]]. За два роки подібний указ було введено в дію по всій [[Японія|Японії]]. За ним послідували масові репресії непокірних — страти та заслання за кордон. Зокрема, [[1614]] року до іспанських [[Філіппіни|Філіппін]] було вигнано лідера японських християн, самурая [[Такаяма Укон|Такаяму Укона]], а [[1622]] року розіп'ято 55 місіонерів та вірних у [[Наґасакі]]. Більша частина християн перейшла в [[буддизм в Японії|буддизм]], але ті, хто відмовився, загинули мученицькою смертю.
 
У [[1637]] році на острові [[Кюсю]], регіоні, де християнство пустило найглибші корені, спалахнуло [[повстання в Сімабара]], яке тривало близько року. Його провідною силою були селяни, переважно християни, які виступили проти місцевої влади, котра нещадно здирала з них податки, незважаючи на тогорічний голод. До повсталих також приєдналися [[самурай|самураї]]-християни на чолі з [[Амакуса Токісада|Амакусою Токісадою]], поповнивши армію бунтівників до 30.000 чоловік. Переляканий сьоґунат негайно направив 120-тисячне військо з [[даймьо]] регіону Кюсю придушити виступ. У каральному поході також взяла участь ескадра [[протестантизм|протестантської]] [[Нідерланди|Голландії]], яка допомагала урядовим військам з моря. <ref>За цю допомогу голландці отримали від сьоґунату ексклюзивне право мати дипломатичні відносини з Японією і вести з нею торгівлю. Решті європейських країн у цьому було відмовлено. Впродовж 250 років, до кінця існування сьоґунату, японці дотримувалися курсу ізоляції своєї країни від Заходу.</ref>
[[ЗображенняФайл:Fumie.png|thumb|right|250px|Фуміе&nbsp;— «картинка для топтання». Наступаючий на зображення Христа або святих засвідчував перед чиновником, що він не є християнином (''Токійський національний музей''). ]]
 
Після перемоги над повстанцями сьоґунат серйозно взявся за викорінення християнства, особливо у північних районах [[Кюсю]]. Жителі тих місць в обов'язковому порядку проходили процедуру топтання «святих образів», так званих ''[[фуміе]]'' (踏絵 «картинок для топтання»), із зображенням [[Христос|Христа]] або [[Діва Марія|Діви Марії]]. Тих, хто відмовлявся, страчували на місці за підозрою у сповідуванні забороненого вчення. Окрім цього, по всій країні населенню було наказано приписатися до [[буддизм в Японії|буддистських]] храмів своєї округи і обов'язково змінити свою віру на віру секти місцевого храму. Також, сьоґунат наклав заборону на в'їзд європейців до країни та імпорт будь-якої літератури з [[Західна цивілізація|Заходу]].