Відмінності між версіями «Бауер Євген Францевич»

м
нема опису редагування
м (→‎Біографія: заміна: працю… як → працю… за допомогою AWB)
м
}}
{{Othernames|Бауер}}
[[FileФайл:Silent Witnesses (1914).webm|thumb|thumbtime=12|upright=1.5|''Немые свидетели'' (1914)]]
[[FileФайл:Daydreams (1915).webm|thumb|thumbtime=2|upright=1.5|'' Грезы'' (1915)]]
'''Євген Францевич Бауер''' (* [[1865]], [[Москва]] — † 9 червня (22 червня) [[1917]], [[Ялта]]) - — [[Російська імперія | російський]] режисер [[німе кіно | німого кіно]], театральний художник і сценарист. Його режисерські роботи мали великий вплив на естетику російського [[кінематограф]]у початку [[XX століття]].
 
== Біографія ==
Євген Бауер народився 1865 року в Москві в сім'ї обрусілого чеха музиканта Франца Бауера і оперної співачки. З дитинства виявляв артистизм, брав участь в аматорських постановках (сестри його були професійними актрисами).
 
[[1887]] року закінчив {{нп|Московське училище живопису, скульптури і зодчества||ru|Московское училище живописи, ваяния и зодчества}}. Змінив багато професій - — працював художником-карикатуристом, складав сатиричні замітки для преси. Надалі проявив себе як майстер художньої фотографії, а перейшовши працювати до театру - — як постановник, імпресаріо і, в першу чергу, професіонал в області сценографії. У 1890-х роках він одружується з акторкою і танцівницею Ліною Анчаровою (її прізвище він використовував у роки Першої світової війни в псевдонімі «Євгеній Анчаров», так як його прізвище звучало занадто «по-німецьки»).
 
Вже в зрілі роки Бауер звертається до кінематографа і починає працювати художником-постановником і режисером. Перша робота в кіно - — замовлення на створення декорацій для фільму «[[Трьохсотріччя дому Романових (фільм) |Трьохсотріччя дому Романових]]» (1913) [[Торгового Дому Дранкова]], потім Бауер як постановник ставить для цієї компанії чотири фільми. Перспективного постановника переманює [[Брати Пате (Московське відділення) | московське відділення французької компанії «Брати Пате»]], для якого Бауер ставить ще чотири фільми, після чого остаточно переходить на роботу в [[Торговий дім Ханжонкова]], що був у той час безумовним лідером в російській кінопромисловості.
 
З кінця [[1913]] до початку [[1917]] року Бауер ставить понад 80 фільмів, з яких на сьогодні збереглося менше половини. Бауер працює в основному в жанрах соціальної та психологічної драми (хоча серед його фільмів були і комедії), досягаючи постановочних вершин у фільмах «[[Мрії (фільм) |Мрії]]», «[[Після смерті (фільм, 1915)|Після смерті]]» (обидва  — 1915), «[[Життя за життя (фільм, 1916)|Життя за життя]]» (1916), «[[Революціонер (фільм, 1917) |Революціонер]]» (1917). Він працював з провідними акторами російського німого кіно, в тому числі з [[Мозжухін Іван Ілліч|Іваном Мозжухіним]], [[Холодна Віра Василівна|Вірою Холодною]], [[Полонський Вітольд Альфонсович|Вітольдом Полонським]], [[Перестіані Іван Миколайович|Іваном Перестіані]], [[Каралли Віра Олексіївна|Вірою Каралли]] та іншими.
 
1917 року Бауер разом з основним штатом [[Торговий дім Ханжонкова | ательє Ханжонкова]] перебрався на нову студійну базу в [[Ялта|Ялті]], де поставив кінострічку «[[За щастям (фільм, 1917)|За щастям]]» з молодим актором [[Кулешов Лев Володимирович|Левом Кулешовим]] (згодом відомим режисером і теоретиком кіно). На зйомках Бауер зламав ногу і був змушений працювати над своїм наступним фільмом «[[Король Парижа]]» сидячи в кріслі-качалці. Однак закінчити цю картину Бауер не зміг через ускладнення, викликаних пневмонією: [[22 червня]] (9 червня за старим стилем) 1917 року Євген Бауер раптово помер у ялтинській лікарні. Його останній фільм був закінчений актрисою [[Рахманова Ольга Володимирівна|Ольгою Рахмановою]].
4589

редагувань