Кумані Микола Петрович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Shynkar (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Кумані Микола Петрович''' (бл. 1730—1809) — військовий моряк, капітан. [[Контр-адмірал]] (1797). Походив з греків з о-ва [[Крит]]. 1 серпня (20 липня) 1769 вступив до російських [[Збройні сили|ЗС]] [[мічман]]ом. На початку [[Російсько-турецька війна (1768—1774)|російсько-турецької війни 1768—1774]] служив у складі Архіпелазької експедиції, очоленої графом [[Орлов Олексій Григорович|О.Орловим]], на лінійному кораблі «Евстафий Плакида» під командуванням [[Круз Олександр Іванович|О.Круза]]. К. брав участь у [[Чесменська битва|Чесменській битві]] 1770, кермував різними вітрильниками. Від 1771 — на 66-гарматному кораблі «Европа». 1773 став лейтенантом. 1775 командував фрегатом «Победа», який допровадив із [[Середземне море|Середземного моря]] на [[Чорне море|Чорне]], але під час шторму поблизу [[Балаклава|Балаклави]] вимушено спрямував це судно на берег, в результаті чого воно розбилося. Від 1776 — на Азовському морі у складі Донської флотилії. Керував полякрой (швидкохідний плавальний засіб, озброєний 14-ма 3-фунтовими гарматами та 4-ма 1-фунтовими фальконетами) «Св. Екатерина», здобув звання [[Капітан 2-го рангу|капітана 2-го рангу]]. Через розформування азовського флоту відряджений на Чорне море.
 
Герой [[Російсько-турецька війна (1787—1792)|російсько-турецької війни 1787–1791]]. Особливо відзначився 14 (3) лип.липня 1788 у бою біля о-ва Фідонісі ([[Зміїний (острів)|Зміїний]]), коли в авангарді ескадри [[Войнович Марко Іванович|М.Войновича]] командував 40-гарматним фрегатом "Кинбурн" (за бойові подвиги це судно кн. [[Григорій Потьомкін|Г.Потьомкін]] перевів у [[Лінійний корабель|лінійні кораблі]] з перейменуванням на "Покров Богородицы"). 1789 став кавалером ордену св. Георгія 4-го класу (як учасник 18 кампаній), був підвищений до [[Капітан 1-го рангу|капітана 1-го рангу]].
 
Міг говорити багатьма іноз.іноземними мовами, у т. ч. турец.турецькою, араб.арабською, англ.англійською, італ.італійською, але залишався неписьменним. З цього приводу та у зв'язку з його заохоченням імп. [[Катерина II]] зауважила: "Неграмотность не может служить препятствием к награждению столь храброго и достойного офицера".
 
1790 на посаді командира 46-гарматного судна "Иоанн Богослов" успішно діяв у мор.морських битвах: 19 (8) лип.липня – під Керченською затокою, 8–9 верес.вересня (28–29 серп.серпня) – між фортецею Гаджибей (див. [[Одеса]]) та Тендрівською косою. Був удостоєний [[Орден Святого князя Володимира|ордена св. рівноапостольного князя Володимира]] 4-го класу й золотої шпаги з написом "За храбрость". 11 серп.серпня (31 лип.липня) 1791 як командир 66-гарматного лінійного корабля "Преображение Господне" вправно воював під прапором [[Федір Ушаков|Ф.Ушакова]] неподалік рогу Каліакрія, за що одержав великий хрест ордену св. рівноапостольного князя Володимира 3-го класу.
 
1794 затверджений начальником 1-ї (центр.) чорномор.чорноморської ескадри – "кордебаталії", водночас командував 80-гарматним флагманом "Рождество Христово".
 
Від 1796 – капітан бригадирського рангу, з 1797 – контр-адмірал, призначений на Балтику. Від 1799 – у відставці, оселився в Криму.
 
Помер у м. [[Севастополь]].
 
== Джерела та література ==