Староукраїнська мова: відмінності між версіями

'''Староукраїнська літерату́рна мо́ва''',<ref name="русанівський">[http://litopys.org.ua/ukrmova/um102.htm] В.&nbsp;М.&nbsp;Русанівський. Староукраїнська літературна мова / Енциклопедія «Українська мова» </ref><ref>[http://litopys.org.ua/djvu/starukr_slovnyk.htm Словник староукраїнської мови XIV—XV&nbsp;ст. У 2 т. / Укл.: Д.&nbsp;Г.&nbsp;Гринчишин, У.&nbsp;Я.&nbsp;Єдлінська, В.&nbsp;Л.&nbsp;Карпова, І.&nbsp;М.&nbsp;Керницький, Л.&nbsp;М.&nbsp;Полюга, Р.&nbsp;Й.&nbsp;Керста, М.&nbsp;Л.&nbsp;Худаш.&nbsp;— К.: «Наукова думка», 1977—1978]</ref> також ''рутенська'', ''старобілоруська'', ''руська'', ''литовська'' ({{lang-be|старабеларуская мова}}, {{lang-ru|западнорусский язык}}, {{lang-en|Ruthenian language}}, {{lang-de|Ruthenische Sprache}}, {{lang-fr|ruthène}})&nbsp;— поширена в [[XIV]]–[[XVIII]]&nbsp;ст. на територіях, що відповідають сучасним [[Україна|Україні]], [[Білорусь|Білорусі]], а частково і в прилеглих землях ([[Польща|Польщі]], [[Молдова|Молдові]]) мова юридичних документів, згодом&nbsp;— конфесійної, полемічної, художньої, проповідницької, історіографічної, частково наукової літератури. Традиційна назва [[Руська мова|«руська мо́ва»]], але для відокремлення від великоруської (російської) мови, тобто говірки східноруських князівств, в історіографії і філології [[XIX століття]] для неї вживалась назва західноруська писемна мова, яка тепер вважається застарілою<ref>[http://litopys.org.ua/ukrmova/um20.htm Західноруська писемна мова / Енциклопедія «Українська мова»]</ref>. Після появи [[УНР]], стали вживати назву «староукраї́нська».

У білоруській традиції термін «староукраїнська мова» ({{lang-be|стараўкраінская мова}}) прийнятий лише щодо українського варіанту руської (західноруської) мови, що відома в Білорусі як [[Старобілоруська мова|«старобілоруська мова»]]<ref>Ф.&nbsp;Д.&nbsp;Клімчук. [http://mowaznaustwa.ru/2009/07/23/fdklimchuk-vyalikae-knyastva-litoўskae-i-suchasnasc-moўnaya-situacyya/ Вялікае Княства Літоўскае і сучаснасць (моўная сітуацыя)] // Мовы Вялікага княства Літоўскага. Матэрыялы IV Міжнароднай навуковай канферэнцыі (Брэст, 18—19 мая 2004 г.).&nbsp;— Брэст: Академия, 2005. С. 21—23</ref>. Білоруські науковці зазначають, що вживання терміна ''стараўкраінская мова'' щодо всієї державної мови [[Велике князівство Литовське|Великого Князівства Литовського]] є некоректним, оскільки на їхню думку, особливості офіційних текстів [[Велике князівство Литовське|ВКЛ]] властиві напередусім саме [[Білоруська мова|сучасній білоруській]], і лише частково&nbsp;— [[Українська мова|українській]]<ref>Плотнікаў Б. А., Антанюк Л.&nbsp;А.&nbsp;Беларуская мова. Лінгвістычны кампендыум.&nbsp;— Мн.: Інтэрпрэссэрвіс, Кніжны Дом, 2003.</ref>. Згідно з українською традицією, [[старобілоруська мова]]&nbsp;— навпаки, регіональний варіант староукраїнської.