Glas: відмінності між версіями

'''Glas'''  (Глас) - — з [[1895]] року [[Німеччина|німецький]] виробник [[Автомобіль|автомобілів]], [[Моторолер|моторолерів]] та [[Агротехніка|агротехніки]]. Штаб-квартира знаходиться в [[Дінгольфінг|Дінгольфінгу]]у. У [[1966]] році компанію купує фірма [[BMW]]. У [[1969]] році компанія припинила виробництво [[Автомобіль|автомобілів]].

У [[1860]] році [[Маурус Глас]] заснував у [[Баварія|баварському]] містечку [[Фрайзінг]] заводик з виробництва [[Сільськогосподарська техніка|сільськогосподарської техніки]]. У [[1890]] році його 43-річний син [[Андреас Глас]], який до того моменту встиг помандрувати по світу, відкриває в селі [[Пільстінг]], що неподалік від районного міста [[Дінгольфінг]], що в [[Нижня Баварія|Нижній Баварії]], компанію '''Andreas Glas, Reparaturwerkstätte für landwirtschaftliche Maschinen mit Dampfbetrieb''', яка займалася виробництвом [[Сільгосптехніка|сільгосптехніки]], а в зимовий час, коли попиту на неї не було, проводило ремонт пошкоджених машин, працювало у нього всього-то 15 чоловік. Незабаром асортимент фірми розширився паровими механізмами, які потихеньку стали витісняти апарати, що працюють за допомогою вітру або води. У [[1906]] році до [[Андреас Глас|Андреаса]] приєднався фінансист на прізвище Лор, тепер фірма '''Glas & Lohr''' стала випускати сівалки під брендом "«'''Bavaria'''"», а через два роки компанія переїжджає в місто [[Дінгольфінг]]. Переїзд був пов'язаний з тим, що місцеві перші особи міста намагалися відгородити маленький ринок своєї місцевості від немісцевих фірм, а провінційне містечко [[Пільстінг]] було занадто малим як ринок збуту. Після переїзду фірма поміняла торгову назву своєї продукції на "«'''Isaria'''"».

У [[1911]] році Лор покинув фірму, яка продовжувала випускати [[Сільгосптехніка|сільгосптехніку]]. На початку [[1920-ті|1920-х]] років фірма, яка стала акціонерним товариством і називалася тепер '''Glas & Lohr, Spezialfabrik für Sämaschinen, AG''', увійшла до складу концерну [[Stumm]]. До цього часу в [[Німеччина|Німеччину]] повернувся один з 18 дітей [[Андреас Глас|Андреаса Гласа]] - — [[Ханс Глас]]. [[Ханс Глас|Ханс]] ще в [[1910]] році виїхав до [[Канада|Канади]] набиратися досвіду в бізнесі, працюючи в [[Massey-Harris]]. По поверненні до [[Німеччина|Німеччини]] в [[1924]] році він зайняв посаду генерального директора у фірмі, яка вже не належала його родині. У [[1931]] році внаслідок інфляції і загального економічного обвалу колос звалився і якийсь час компанія з [[Дінгольфінг|Дінгольфінгу]]у була незалежною фірмою, але в [[1937]] році [[Ханс Глас]] викуповує компанію, яку заснував його батько.

У [[1950]] році [[Андреас Глас]] побував у [[Верона|Вероні]] на сільськогосподарській виставці. Там його вразила величезна кількість [[Моторолер|моторолерів]] на вулицях містечка. Повернувшись у [[Німеччина|Німеччину]], він розповідає своєму другові про побачене в [[Італія|Італії]]. Домперт вирішує побудувати свій [[скутер]], і незабаром перший прототип був готовий. Він виявився настільки хороший, що вже [[Весна|навесні]] [[1951]] року його поставили на конвеєр. [[Моторолер|Моторолеру]]у з 123-кубовим одноциліндровим мотором повітряного охолодження дали торгове ім'я [[Goggo]]: так за сімейною традицією називали новонароджених хлопчиків у клані Гласів.

[[FileФайл:20061018 Fertig montiert 04.JPG|thumb|Моторолер Goggo 200 1952 року]]

Через рік з'являється і вантажна версія. Але Андреас розумів, що бум на [[Скутер|скутери]] не буде вічним, тим більше, добробут нації ріс, а разом з ним з'являлися більш високі потреби. Ще в [[1952]] році [[Андреас Глас|Глас]]-молодший і Домперт почали працювати над мікромобілями, які вже випускалися деякими [[Німеччина|німецькими]], і не тільки, фірмами. Однак вони спочатку поставили собі за мету побудувати транспортний засіб, який нагадував би повноцінний [[автомобіль]], а не його триколісну подобу, як це було з технікою фірм [[Messerschmitt]], [[Fuldamobil]] або [[Iso]] (a пізніше і [[Heinkel]]). Правда, найперший прототип [[Goggo]] [[1954]] року, що мав мініатюрний понтонний [[кузов]] типу [[седан]], мав вхідні двері спереду, як це було в [[Iso]]. Справа в тому, що Домперт намагався знизити витрати на виготовлення [[Кузов|кузова]], а якщо штамп робив би тільки одну боковину, яку можна було приварювати як зліва, так і справа, то вартість виливалася б у копійки. Але Карл побоявся патентних суперечок з боку [[Італійці|італійців]], які придумали передній вхід, а платити їм за цю ідею не дуже не хотілося. Тоді Домперт і [[Андреас Глас]] запрошують на нараду Георга «Шорша» Майєра, відомого мотогонщика, що став навіть «Німецьким спортсменом року» в [[1949]] році, виступаючи на транспортних засобах фірми [[BMW]]. Майєр був близьким другом сім'ї Глас, тож не раз давав поради при будівництві двоколісної техніки. Утрьох вони сиділи всю ніч у кабінеті, і вранці працівники конструкторського відділу побачили, що на правій стороні макету зяє великий отвір - — було вирішено встановити двері збоку. Після цього трійця вирушила переконувати бухгалтерію фірми - — після невеликих дискусій фінансовий відділ дав добро на виготовлення [[Кузов|кузова]] з двома дверима.

Якщо загальна конструкція [[Автомобіль|автомобіля]] проектувалася Домпертом і [[Андреас Глас|Гласом]]-молодшим, то для конструювання [[Двигун|двигуна]] й [[Коробка передач|коробки передач]] запросили інженера, що працював в [[Adler Werke]] - — Фелікса Доцекаля. Він розробив двоциліндровий мотор, однак мотор після двох хвилин припиняв роботу через задирання поршня. Літній конструктор весь свій час присвячував розв'язанню цієї проблеми, так що в підсумку його вдарив інсульт, а його вакансію зайняв Домперт. Він відправляється в [[Штутгарт]], в лабораторію фірми [[Mahle]], там розробляють нові поршні і переробляють наявну конструкцію. Оскільки Доцекаль не встиг спроектувати [[Коробка передач|коробку передач]], то цю справу передають у [[Мюнхен|мюнхенську]] фірму [[Hurth]]. [[Мюнхен|Мюнхенці]]ці будують триступеневу [[Коробка передач|коробку передач]] без синхронізаторів, проте інженери фірми '''Hans Glas''' просять додати ще одну передачу.

[[FileФайл:Goggomobil T 250.jpg|thumb|Goggomobil T250]]

У підсумку в [[Січень|січні]] [[1955]] року почалися продажі серійного [[Автомобіль|автомобільчика]], який отримав назву [[Goggomobil]]. Двоциліндровий двотактний мотор мотоколяски розташовувався ззаду, маючи об'єм у 247 кубів і потужність у 13,6 [[Кінська сила|сили]]. Цією машиною могли користуватися люди, що володіють водійськими посвідченнями А категорії, тобто мототехніки. Механічна [[трансмісія]] [[Автомобіль|автомобіля]] мала цікавий алгоритм перемикання, передачі включалися не взад-вперед, як на нормальних [[Автомобіль|автомобілях]], а вліво-вправо. Гальмівна система на цій крихітці, довжиною в 2.9  м, мала гідравлічний привід, [[Підвіска автомобіля|підвіска]] [[Автомобіль|автомобіля]] була незалежною на обох осях. Електросистема [[Автомобіль|автомобіля]] була 12-вольтова, тоді як багато більших машин задовольнялися 6-вольтовою електросистемою. Металевий [[кузов]] розташовувався на металевому каркасі; рами як такої у [[Автомобіль|автомобіля]] не було. Машини швидко здобула успіх, адже всього за 3000 бундесмарок кожен міг стати власником чотиримісного транспортного засобу з дахом над головою. І не важливо, що в [[Автомобіль|автомобілі]] геть відсутній комфорт, зате витрата палива - — 4.4 літра на сотню. Ціновий ліміт у 3000 марок був встановлений [[Ханс Глас|Хансом Гласом]], оскільки покупка [[Мотоцикл|мотоцикла]] й екіпірування для їзди на ньому тоді становила в середньому 3000 марок. Такою ціновою політикою Глас прагнув відняти клієнтів у [[Мотоцикл|мотоциклетних]] виробників.

[[FileФайл:Langenburg Jul 2012 20 (Deutsches Automuseum - 1968 Goggomobil T 250).jpg|left|thumb|Goggomobil T250]]

У цей час в [[Австрія|Австрії]] почалася спортивна кар'єра малюка, специфіка [[Австрія|австрійського]] ринку була така, що там було важко продати машину, що не довела свої можливості в гонках. Так що з [[Квітень|квітня]] [[1955]] року головний представник бренду в [[Австрія|Австрії]] - — Максиміліан Кенігер, вирішив виставляти машини на різного роду змагання, які в основному проходили в [[Альпи|Альпах]]. Герман Бауер, Стефан Павесіч і Леопольд Вольф за чотири місяці принесли в скарбничку команди 11 кубків, в тому числі [[Бронза|бронзові]], [[Срібло|срібні]] й [[Золото|золоті]], всі завойовані в класі до 500 кубів. У [[1956]] році [[Goggomobil]] продовжив участь у спортивних змаганнях, на [[Альпи|Альпійські]] Ралі марка стала єдиною, яка виставила [[Автомобіль|автомобілі]] в класі мікролітражок. Конкуренти просто побоялися, що їх техніка не витримає 25 гірських перевалів (деякі з них мали нахил в 32 %), які треба було подолати, це в підсумку 1480 [[км]] по гірській місцевості. Однак команда Кенігера, до складу якої входили: Бауер, Павесіч, Вайскірхнер і Вінер, не здригнувшись, вирішили спробувати щастя на своїх 300-кубових малюках. На [[Альпи|Альпійських]] Ралі [[1956]] року стартувало 47 екіпажів, фінішувало лише 22 з них, без штрафних очок прийшло всього 10 екіпажів, які й отримали «золоті» кубки. Три золотих кубка дісталося команді [[Goggomobil]], плюс два срібних дісталися Павесічу і Вінеру за успішне подолання піку [[Едельвейс]]. Причому, треба сказати, що Лойсль Вінер взагалі вперше брав участь в [[Автомобіль|автомобільних]] гонках, хоча у світі спорту він не був новачком, до цього він був успішним мотогонщиком, а штурманом у нього виступала його дружина Антуана.

Після такого успіху на [[Goggomobil]] пересіли і деякі [[Німеччина|німецькі]] спортсмени. Одним з них став колишній мотогонщик і за сумісництвом дилер двоколісної продукції [[Ханс Глас|Гласа]] - — Карл Юнгмайєр, штурманом йому асистував інженер науково-дослідного відділу '''Hans Glas Gmbh''' - — Вальтер Рейзінгер. [[Зима|Взимку]] [[1956]] року ADAC проводить ралі в [[Гарміш-Партенкірхен|Гарміш-Партенкірхені]]і, всього треба було подолати 1500 [[Кілометр|кілометрів]] за 30 годин. [[Зима]] видалася холодною, траса була слизькою, багато гонщиків повилітали з траси, але, тим не менше, всі чотири [[Goggomobil]] під управлінням: Роберта Штаммінгера, Карла Юнгмайєра, Гельмута Рентшлера і дівчини Мадлен Джей подолали всю відстань без штрафних очок. Наступний день пройшов на гірській трасі, де Юнгмайєр показав найкращий час у своєму класі, поступившись тільки якимись секундами куди більш потужним і великим [[Автомобіль|автомобілям]]. На наступний ранок, коли на вулиці був мороз в -26°С, організатори влаштували змагання - — холодну машину треба було завести і проїхати на ній тільки 10 метрів, всього в змаганнях брало участь 81 [[автомобіль]], з них не завелося 32 машини, але це були не [[Goggomobil]]. За підсумками змагань Штаммінгер і Юнгмайєр отримали [[золото]], а Джей - — [[Бронза|бронзову]] нагороду.

У [[1956]] році на [[Шасі (автомобіль)|шасі]] [[Седан|седанчика]] стали будувати [[Фургон|фургончики]] [[Goggomobil TL]], довжиною 2.91  м, що було аж на цілий [[сантиметр]] довше [[Седан|седана]], технічно це був клон [[Goggomobil T250|Т]], тільки днище [[Кузов|кузова]] було посилено Х-подібним ребром жорсткості. Поява цієї версії [[Автомобіль|автомобіля]] приписують "«Дойче Бундеспост"» (пошта [[ФРН]]), справа в тому, що [[Німеччина|німецька]] поштова служба використовувала триколісні [[Tempo Boy]], але в [[1956]] році [[Vidal & Sohn Tempo-Werk GmbH]] продав ліцензію на цю машину в [[Індія|Індію]], а в [[Німеччина|Німеччині]] припинилося її виробництво. [[Німеччина|Німецька]] пошта потребувала невеликого транспортного засобу, потрібно близько 2000 [[Фургон|фургонів]], тоді тендер виграє фірма [[BMW]], але перероблені [[BMW Isetta|BMW-Isetta]] не могли, по-перше, відвезти стільки, скільки було потрібно, по-друге, мали обмежену вантажопідйомність. Тоді [[Ханс Глас]] пообіцяв міністру транспорту Зебому, що його фірма зробить те, що потрібно поштовикам. І справді, незабаром з'явився коробчатий [[Фургон|фургончик]] зі зсувними бічними дверима. Коли машину представляли міністру, то хтось із преси сказав, що це якраз те, що хотілося б бачити на наших вулицях. Контракт на 2000 [[Фургон|фургонів]] з 300-кубовим мотором і електромагнітною преселективною [[Трансмісія|трансмісією]] був отриманий. Однак старому [[Ханс Ганс|Хансу]] здалося мало контракту, і машину стали пропонувати звичайним покупцям, крім [[Фургон|фургонів]], був підготовлений і [[пікап]]. Ці [[Вантажівка|вантажівки]] рекламувалися під слоганом: «Продуманий до дрібниць. Transporter - — шустрий транспорт, ідеальний для вантажів, які занадто великі для [[Легковий автомобіль|легкового автомобіля]], але занадто маленькі для [[Вантажний автомобіль|вантажівки]]». Клієнтам пропонувалися всі три варіанти [[Двигун|двигунів]] і два типи [[Трансмісія|трансмісій]], не дивлячись на низьку вартість [[Автомобіль|автомобіля]] - — 3500 марок, [[Фургон|фургончики]] не розходяться так, як цього хотів б [[Ханс Глас|Глас]]. [[VW Transporter]] був дорожчий на 2500 марок, але він і піднімав не 300 [[кг]] ваги, а всі 800 [[кг]], що в перерахунку на ціну/вантажопідйомність виявлялося більш вигідною операцією. Але тим не менш, ті ж [[Пікап|пікапи]] стали незамінним помічником комунальних служб. Приміром, [[Зима|взимку]] можна було розвозити 300 [[кг]] піску, зупинятися і розкидати його лопатою, беручи прямо з відкритого [[Кузов|кузова]], який знаходився на низькому рівні.

[[FileФайл:Goggomobil T 400 Limousine model 1962.JPG|left|thumb|Goggomobil T400]]

[[FileФайл:Goggomobil 250 Coupe.jpg|thumb|Goggomobil ТS250 Сoupe]]

У [[1957]] році [[Автомобіль|автомобільчик]] отримує дві щітки лобового очищувача, до цього був тільки один двірник, а замість зсувних бічних вікон з'явилися повноцінні, що опускаються, [[Мотоцикл|мотоциклетна]] задня оптика була замінена на нову [[Автомобіль|автомобільну]]. Були й більш серйозні технічні нововведення, так з'являються два мотори: 293-кубовий, потужністю 14,8 [[к.с.]] і 392-кубовий, потужністю в 20 [[к.с.]]. Ці дві топові версії оснащувалися, в тому числі, і електромагнітною преселективною [[Коробка передач|коробкою передач]] фірми Getrag, крім цього, у цих машин було автоматичне зчеплення. Модель [[Goggomobil Т400|Т400]] могла розганятися до 95 [[км/год]]. Ще більшу швидкість - — в 107 [[км/год]] могла розвивати нова версія [[Goggomobil TS400|TS400]]. Це була модель з [[Кузов|кузовом]] типу [[Купе (легковий автомобіль)|купе]], [[автомобіль]], зовні стилістично схожий на [[Alfa Romeo Giulietta]], міг оснащуватися не тільки 400-кубовим моторчиком, а й іншими двома.

[[FileФайл:Glas Isar.jpg|left|thumb|Goggomobil T600]]

[[FileФайл:Glas (Isard) T-700 Royal p1.JPG|thumb|Goggomobil T700]]

Справа в тому, що брак досвіду інженерів позначився на конструкції [[Автомобіль|автомобіля]], і моторчик виявився винесений далеко вперед за передню вісь, що в свою чергу позначилося на нестабільному управлінні [[Автомобіль|автомобіля]], машина була схильна до недостатньої поворотності. Почалася переробка [[Автомобіль|автомобіля]], через брак грошей було вирішено не доводити до розуму передньопривідну конструкцію, а переробити вже наявну на задній привід. Тим самим у [[Червень|червні]] [[1958]] року в серію пішла модель [[Goggomobil Т600|Т600]], а в [[Серпень|серпні]] до неї додалася і [[Goggomobil Т700|Т700]], перша мала двоциліндровий чотиритактний мотор в 600 кубів, потужністю в 20 [[к.с.]], друга була з 700-кубовим 30-сильним, обидві з класичним компонуванням [[Шасі (автомобіль)|шасі]]. Так як не було грошей на перебудову, то чотириступінчасту повністю синхронізовану [[Коробка передач|коробку передач]] Getrag з сухим однодисковим зчеплення залишили ту ж, яку спроектували під прототип. Але тепер, коли у машини з'явився кардан, її довелося встановити в інший бік, тобто перша і третя передачі включалися тепер назад, а друга і четверта - — вперед. Несучий металевий [[кузов]] [[Автомобіль|автомобіля]] залишився практично незайманим, змінили форму і розмір решітки радітора, додали поворотники під ними, і через задній привід довелося розміщувати запаску спереду, так як весь вільний простір в багажнику з'їв задній міст, а дизайн похилої корми було накладно міняти. До речі, якщо придивитися до [[Кузов|кузова]], то можна побачити, що віконна лінія панорамного лобового скла нагадує [[Buick Century]] 1956 року, і це не випадково, [[Андреас Глас]], виробник маленьких [[Автомобіль|автомобілів]], на ділі був шанувальником великих [[Америка|американських]] [[Автомобіль|автомобілів]], і сам володів свіжим [[Oldsmobile]]. Що цікаво, на відміну від [[Goggomobile T250]]/[[Goggomobil T400|T400]], електросистема [[Автомобіль|автомобіля]] стала 6V, а не 12-вольтовою. Серійна машина також відрізнялася від прототипу і в салоні, так прилади від молодших моделей, що стояли на передньопривідній машині, були замінені новими, стрічковими, а ще машина отримала в штатному оснащенні обігрівач салону, що на той момент було рідкістю навіть для [[Автомобіль|автомобілів]] більш високого класу.

[[FileФайл:Glas Goggomobil Coupé.JPG|left|thumb|Goggomobil De Ville Coupe 400 для американського ринку]]

З [[1958]] року [[Goggomobil]] став поставлятися і в [[США]]. [[Нью-Йорк|Нью-Йоркська]]ська фірма [[Сontinental Сar Сombine]], що пропонувала продукцію соціалістичній [[Чехословаччина|Чехословаччині]] - — [[Автомобіль|автомобілі]] марки [[Škoda Auto|Skoda]] та [[Італія|італійські]] [[Moretti 1200 Special Spyder]] під назвою [[sVs Custom Italia]], стала завозити і [[Goggomobil]] з двома типами [[Кузов|кузовів]], причому [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] отримало гучне ім'я - — [[Goggomobil De Ville Coupe|De Ville Coupe]]. Для того, щоб продавати машинки в [[США]], їх довелося трохи модернізувати, так [[Американці|американцям]] пропонувався тільки найпотужніший мотор - — 400-кубовий. Крім цього, машину оснастили масляним баком, з якого масло автоматично надходило в паливну систему в потрібній пропорції. У [[Америка|американок]] була також замінена лицьова частина [[Кузов|кузовних]] панелей, справа в тому, що на них встановили більші фари і повторювачі поворотів, при цьому зникли повітрозабірники у версії [[Купе (легковий автомобіль)|купе]]. Також [[Goggomobil TS400|TS400]] і [[Goggomobil T400|T400]] для [[США]] відрізнялися від [[Європа|європейок]] більш дорогим оздобленням салону, а над бамперами були додаткові дуги безпеки.

У цей період життєдіяльності фірми, яка вирувала, як свіжопробурена свердловина, йшли переговори про злиття трьох [[Баварія|баварських]] компаній: [[BMW]], [[Auto-Union]] і '''Hans Glas''' для створення єдиної [[Автомобіль|автомобільної]] компанії [[Bayerischen Autowerke]]. Роль головного підприємства у цьому концерні повинна була займати успішна фірма [[Ханс Глас|Ханса Гласа]], а дві інші, що перебувають в глибокій економічній кризі, повинні були стати васалами. Але такі плани були в мріях прем'єр-міністра [[Баварія|Баварії]] - — [[Альфонс Гоппель|Альфонса Гоппеля]], той намагався врятувати робочі місця, але хворий 69-річний [[Ханс Глас]] залишився байдужим до вмовлянь чиновника.

[[FileФайл:Goggomobil TL400 Transporter (1961, 20 PS).jpg|thumb|Goggomobil TL400]]

В цьому ж році виробництво малюків починається і за межами [[Німеччина|Німеччини]], причому не в [[Європа|Європі]], а в далекій [[Австралія (континент)|Австралії]]. [[Buckle Motors|Buckle Motors Pty Ltd]], до речі, існує донині, була заснована в [[1927]] році, і займалася в [[Новий Південний Уельс|Новому Південному Уельсі]] продажем [[Британія|британських]] [[Автомобіль|автомобілів]] марок [[Triumph]] і [[Talbot]]. Пізніше перелік експонованих марок розширився брендами [[Citroën|Citroen]], [[Armstrong Siddeley]] і [[DeSoto (автомобіль)|DeSoto]]. У [[1952]] році син засновника компанії Вільяма Френсіса Бакла - — Білл Бакл Молодший, який стояв біля керма компанії з [[1947]] року, відправляється до [[Англія|Англії]], де на автошоу вперше знайомиться з [[Автомобіль|автомобілями]], оснащеними склопластиковими [[Кузов|кузовами]], зацікавившись цією технологією, він по поверненні додому починає виготовлення [[Автомобіль|автомобілів]] з такими [[Кузов|кузовами]]. Однак податок в [[Австралія (континент)|Австралії]] ставить у невигідне становище імпортерів, але все ж лазівка є, держава не обкладає акцизом ходові [[Шасі (автомобіль)|шасі]] з мотором, а значить, якщо встановити на машину [[кузов]] власного виготовлення, то виходить цілком конкурентоспроможна продукція. У [[1958]] році Бакл відправляється в [[Німеччина|Німеччину]] на переговори з [[Ханс Глас|Хансом Гласом]], йому вдається вмовити [[Баварія|баварця]] поставляти [[Шасі (автомобіль)|шасі]] без [[Кузов|кузова]] в [[Пунчбоул]]. Кілька машин Бакл привозить з собою, щоб зняти з них форму, за його планами - — встановлювати на [[Шасі (автомобіль)|шасі]] склопластикові [[Кузов|кузови]], які повторювали б дизайн [[Німеччина|німецьких]] [[Автомобіль|автомобілів]], тільки [[Фургон|фургончики]] [[Goggomobil TL|TL]] отримали округлені лінії [[Кузов|кузова]], до речі, в [[Австралія (континент)|Австралії]] ця версія називалася [[Goggomobil Carry All Van|Carry All Van]]. В цей же час [[австралійці]] стали продавати й інші [[Німеччина|німецькі]] [[Автомобіль|автомобілі]], такі як [[Borgward]], [[Goliath (автовиробник)|Goliath]] і [[Lloyd-Hartnett]] ([[Німеччина|німецько]]-[[Австралія (континент)|австралійський]] проект). Спочатку з [[Легковий автомобіль|легкових]] варіантів пропонувався тільки [[седан]], але на початку [[1959]] року стали виготовляти і версію з [[Кузов|кузовом]] [[Купе (легковий автомобіль)|купе]], причому, якщо [[седан]] повністю виготовлявся зі склопластику, то у [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] двері були металеві та постачалися з [[Німеччина|Німеччини]], справа в тому, що [[австралійці]] намучилися з виготовленням склопластикових дверей.

[[FileФайл:Sininen Isar Pekka ja Pätkä mainoksella 200509.jpg|left|thumb|Goggomobil Isar K700]]

У [[Листопад|листопаді]] [[1959]] року [[Goggomobil Т600]]/[[Goggomobil T700|700]] перейменовується в [[Goggomobil Isar T600]]. Серед варіантів назви були версії Senior, Dolphin, Isar, Mikado і Dingo. Керівництво компанії вирішило зупинитися на "«Ізар"», так називалася річка, яка протікала по території [[Нижня Баварія|Нижньої Баварії]], до того ж, колись сільськогосподарська продукція фірми називалася «Ізар», до речі, для франкомовних ринків, в першу чергу - — для [[Франція|Франції]] та [[Бельгія|Бельгії]], машина отримала ім'я Isard, так як Isar означало «смішний», а так, додавши всього одну букву на кінці, звучання [[Французька мова|французькою]] не змінилося, але машина стала «[[Піренеї|піренейською]] [[Козиця звичайна|козицею]]». Однак причина в перейменуванні була в тому, що спочатку машина мала купу дитячих хвороб, які підмочили її репутацію, і тепер треба було дистанціюватися від невдалих перших екземплярів моделі. Так [[кузов]] нерідко тріскався посередині, тому що не мав підсилювачів, і при цьому з отвору випадало лобове скло. Проблему з поздовжнім посиленням [[Кузов|кузова]] за допомогою додаткових лонжеронів і посиленням центральної стійки якраз і вирішили [[Осінь|восени]] [[1959]] року. Вирішили і проблему попадання води в салон, конструкція модного панорамного скла тягла за собою скупчення води на кромці дверей, і коли після дощу водій або пасажир відкривали двері, то потік води виливався всередину салону, проблему вирішили шляхом установки нових ущільнювачів. [[Двигун]] також позбувся своїх недоліків, спочатку 2-циліндрові боксери при нагріванні коробилися, що призводило до зайвої витрати палива, до [[Осінь|осені]] [[1959]] вдалося вирішити проблему з [[Алюміній|алюмінієвими]] деталями [[Двигун|двигуна]]. Ще однією проблемою було те, що індикатор низького тиску масла на колишніх машинах спалахував тоді, коли змазувальної рідини вже зовсім не було в картері, тобто [[Двигун|двигуни]] виходили з цієї причини з ладу. Передню підвіску також переробили, тому що колишня швидко виходила з ладу і тягла за собою підвищений знос покришок. Одночасно з новим ім'ям з'явилася і версія з [[Кузов|кузовом]] типу [[Універсал (авто)|універсал]], такі моделі носили індекс [[Goggomobil Isar К600|К600]]/[[Goggomobil Isar К700|К700]] (K - — Kombi). Крім пасажирської версії, ці [[Універсал (авто)|універсали]] можна було замовити і в вантажній, в цьому випадку боковини [[Кузов|кузова]] були закриті листами [[Сталь|сталі]], такі [[Фургон|фургони]] могли піднімати до 460 [[кг]] вантажу. У [[1959]] році спортивна кар'єра [[Goggomobil T300]] в [[Австрія|Австрії]] закінчилася, спортсмени, що ганяли на них масово, стали пересідати на седани [[Goggomobil Isar|Isar]]. Першим, хто пересів на більшу машину [[Goggomobil Isar T600|Isar T600]], був Вінер, який зразу виграв золото на ралі [[Рехенберг]] - — [[Граце]].

[[FileФайл:Glas (Isard) T-700 Royal p2.JPG|thumb|Goggomobil Isar T700]]

У [[1959]] році [[Buckle Motors|Buckle Motors Pty Ltd]] почала пропонувати в [[Австралія (континент)|Австралії]] унікальну версію, яка не була доступна на інших ринках - — [[Goggomobil Dart]]. [[Goggomobil Dart]], на проектування якого пішло всього п'ять місяців, отримав човноподібний [[кузов]] зі склопластику, спроектований Стеном Брауном, який до цього працював в [[Кузов|кузовному]] відділі фірми [[Lotus]], він був відповідальним за виготовленням форм, за якими робилися склопластикові панелі. Лобове скло машини було запозичене у [[Renault Dauphine]], причому, на [[Франція|французькому]] [[Автомобіль|автомобілі]] воно розташовувалося ззаду. Вага такої машинки становила близько 380 [[кг]], тому не дивно, що 300-кубова 15-сильна версія розганялась до 105 [[км/год]], а 400-кубова - — і зовсім до 110 [[км/год]]. Через деякий час [[автомобіль]], який спочатку не мав дверей, отримує невеликі дверки, які відкривалися проти ходу руху. Ще одним варіантом, який був доступний [[Австралійці|австралійцям]], був варіант з [[Кузов|кузовом]] [[кабріолет]], всього було побудовано близько 15 [[Кабріолет|кабріолетів]], побудованих на основі версії [[Купе (легковий автомобіль)|купе]], але з використанням обробки від [[Седан|седана]]. У [[Вересень|вересні]] [[1961]] року [[Goggomobil]] [[Австралія (континент)|австралійського]] виробництва був знятий з виробництва, тому що дешевший [[Morris Mini 850]], який з'явився на місцевому ринку, вбив інтерес до машинки. Всього встигли за ці роки побудувати близько 700 [[Родстер|родстерів]] [[Goggomobil Dart|Dart]], а загальна кількість [[Австралія (континент)|австралійських]] [[Goggomobil]] становила приблизно 5000 примірників. Проте ідея відкритої машини сподобалася [[Ханс Глас|Хансу Гласу]], а фірма навіть побудувала дев'ять відкритих прототипів на базі [[Купе (легковий автомобіль)|купе]], більше того, ці машини навіть з'явилися в [[Америка|американських]] рекламних проспектах фірми за [[1961]]/[[1962|62]] роки, але так у виробництво і не пішли.

У [[1959]] році була продана ще одна ліцензія на складання мікромобілів, цього разу - — в [[Аргентина|Аргентину]]. [[Isard Argentina|Isard Argentina SA]] з [[Сан-Паулу]] вибрали франкомовну назву моделі «Великого [[Goggomobil|Гоггомобіля]]» як ім'я марки [[Автомобіль|автомобілів]]. Спочатку вони випускали тільки одну модель - — [[Isard T300]], в [[1960]] році з'явилася модель [[Isard T400|T400]], яку пропонували у версії [[седан]] і [[Купе (легковий автомобіль)|купе]], також тоді почали збирати [[Isard Royal T700]] та [[Isard K700]]. Виробництво [[Goggomobil]] в [[Аргентина|Аргентині]] припинилося в [[1965]] році, тому що економічно стало не вигідно ввозити з [[Німеччина|Німеччини]] вузли та компоненти, бос фірми - — Натан Кацман було намагався врятувати підприємство, підписавши договір з [[Datsun]] про виробництво в [[Сан-Паулу]] моделей [[Datsun Bluebird|Bluebird]]. Але в підсумку наприкінці [[1965]] року підприємство розорилося.

У [[Серпень|серпні]] [[1960]] року, майже через рік після появи [[Goggomobil Isar K600]]/[[Goggomobil Isar K700|700]] машину знову оновлюють, [[автомобіль]] отримує більш високі задні стійки даху, що збільшує простір над головою задніх пасажирів, відповідно, це спричинило за собою збільшення і заднього скла. Кришка багажника була збільшена, і тепер її кромка опускалася нижче, також на машину встановили нові бампери і нову задню оптику, при цьому, на [[Універсал (авто)|універсалах]] задня оптика залишилася колишньою. Попутно [[Осінь|восени]] потужність 600-кубового мотора знижується до 19 [[Кінська сила|сил]], це було зроблено внаслідок зміни страхової політики, те ж саме відбулося і з [[Goggomobil T400|Goggomobil T]]/[[Goggomobil TL400|TL]]/[[Goggomobil TS400|TS]] з 400-кубовим мотором, його віддача падає на 1,5 [[Кінська сила|сили]], тобто до 18,5 [[к.с.]]. З цього часу машини стали продаватися і у [[Велика Британія|Великій Британії]], причому, там вони отримали власні імена, так [[седан]] [[Goggomobil T250|T250]]/[[Goggomobil T400|400]] називався Regent, [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] [[Goggomobil TS|TS]] - — Mayfair TS Coupe, [[седан]] [[Goggomobil Isar Т|Isar Т]] - — Royal і, нарешті, [[Універсал (авто)|універсал]] [[Goggomobil Isar K|Isar K]] - — Esquire Estate Car.

[[FileФайл:Glas700-Jan1965.jpg|left|thumb|Goggomobil Isar T700 Standart 1965 року]]

У [[1961]] році [[Goggomobil Isar K|Isar K]]/[[Goggomobil Isar T|T]] став пропонуватися у двох версіях виконання - — Standard і De Luxe, перша машина була однотонною, друга ж забарвлювалася, як і попередні, в два контрастуючі кольори, рясно прикрашалася хромом і оснащувалася покришками з білими боковинами. [[Універсал (авто)|Універсал]] обзавівся версією [[Goggomobil Isar C700|C700]] (С від слова Camper), у цієї більш дешевої версії задні сидіння були жорстко прикріплені і не відкидалися вперед для збільшення об'єму багажника. Це було зроблено у зв'язку з тим, що власники [[Універсал (авто)|універсалів]] в [[Німеччина|Німеччині]] тоді платили додатковий податок, нібито, за можливу комерційну діяльність. А так нова версія реєструвалася як [[седан]], і клієнти економили 100 бундесмарок при оформленні [[Автомобіль|автомобіля]], що, звичайно, зробило ці машини більш популярними, особливо, серед молодих сімей, обтяжених наявністю колясок, [[Велосипед|велосипедів]] і  т. д., що не мають зайвих грошей на переплату за володіння [[Автомобіль|автомобілем]] з [[Кузов|кузовом]] типу [[Універсал (авто)|універсал]].

[[FileФайл:Glas S1004.jpg|thumb|Glas S1004]]

Але час минав, на ринку з'являлися нові машини: [[NSU 1000]], [[Ford Taunus|Ford Taunus 12M]], [[Opel Kadett]], або [[Баварія|баварські]] [[BMW 700|BMW 700 LS]] та [[DKW Junior]]. Ці машини на пів сходинки стояли вище моделі [[Goggomobil Isar|Isar]], при цьому, коштували всього трохи дорожче, у зв'язку з чим інтерес до моделі став затихати, і це не дивлячись на удачі в автоспорті. Тому у [[Вересень|вересні]] [[1961]] року на міжнародній [[Автомобіль|автомобільній]] виставці у [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті-на-Майні]] дебютує нова модель [[Glas S1004|S1004]] ([[Glas S1004|Typ 612]]) з однолітровим мотором, потужністю 42 [[к.с.]]. Це була перша серійна машина, яка мала зубчастий ремінь в газорозподільному механізмі замість ланцюга. Мотор був готовий ще в [[1960]] році, сконструював його інженер, що перейшов з [[BMW]], - — Леонард Ішингер. Дводверний [[автомобіль]] з [[Кузов|кузовом]] типу [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] і посадочною формулою 2+2 виглядав незвично через занадто коротку базу (2.1  м при довжині в 3.83 м), яка, по суті, являла собою [[Шасі (автомобіль)|шасі]] моделі [[Goggomobil Isar|Isar]], подовжене на 10 [[см]]. Несучий [[кузов]], враховуючи помилки попередньої моделі, був посилений поперечними лонжеронами, передня [[Підвіска автомобіля|підвіска]] була незалежною двоважільною, задня ж [[Підвіска автомобіля|підвіска]] висіла на потрійних ресорах.

[[FileФайл:Glas 1004.jpg|left|thumb|Glas 1204 з кузовом седан]]

У [[Листопад|листопаді]] того ж року з'являються ще дві моделі з приставками TS після цифрового індексу моделі. [[Glas 1004TS|1004TS]] і [[Glas 1204TS|1204TS]] оснащувалися 63-сильними і 70-сильними агрегатами колишнього об'єму, на які встановили по два [[Карбюратор|карбюратори]] "«Солекс"», останній з варіантів міг розвивати швидкість в 163 [[км/год]] і розганятися до ста за 11,9 секунди. Такі дані наближали дводверну машину з [[Баварія|Баварії]] до динамічних характеристик базового [[Штутгарт|штутгартського]] [[Porsche 356|Porsche 356 B 1600]], і затьмарювало можливості, знову-таки, [[Баварія|баварського]] [[Седан|седана]] [[BMW 1500]] з більшим і потужним мотором, так що [[Glas 1204TS]] заслужив імідж «[[Porsche]] для бідних"». Так як динамічні можливості [[Автомобіль|автомобілів]] зросли, то і гальмівна система була модифікована, ці версії отримали дискові гальма на передніх колесах як базове оснащення, тепер машина не тільки добре розганялась, а й адекватно сповільнювалася. Для кращої стійкості ці моделі оснастили "«тягою Панара"», якої не було у базовій версії. Ці [[Автомобіль|автомобілі]] продовжили спортивну кар'єру, розпочату молодшими побратимами, і, наприклад, в [[1964]] році Герхард Бодмер і Гюнтер Поль посіли перше місце на [[Нюрбургринг|Нюрбургринзі]] в класі [[Автомобіль|автомобілів]] до 1.3 л.

[[FileФайл:Glas 1300 GT 85PS 1965 1.jpg|thumb|Glas 1300GT]]

[[Осінь|Восени]] [[1963]] року на традиційному міжнародному автосалоні, що проходить у [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті-на-Майні]], відвідувачам демонструється модель [[Glas 1300GT|1300GT]]. Новинка була представлена публіці відразу з двома типами [[Кузов|кузова]]: [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] і [[кабріолет]]; причому, [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] було дуже схоже на демонстрований на тій же виставці [[Porsche 901]]. Але про плагіат не доводиться говорити, адже дітища і [[Італієць|італійця]] П'єтро Фруа, і [[Німеччина|німця]] ([[Австрієць|австрійця]]) [[Фердинанд Порше|Фердинанда Олександра Порше]] з'явилися одночасно, просто такі модні тенденції витали тоді в повітрі. Проте, не дивлячись на зовнішню схожість, обидві [[Німеччина|німецькі]] машини мали різний підхід до конструкції, [[Porsche]] за традицією мав встановлений в «тазостегновому суглобі» [[двигун]], а [[Glas 1300GT]] мав розташований спереду мотор, який приводив у дію задні колеса. Конструкція [[Автомобіль|автомобіля]] була традиційною для фірми, передня незалежна підвіска, задня - — на ресорах з "«тягою Паннара"», гідравлічні гальма з дисковим механізмом спереду і барабанним ззаду.

[[FileФайл:Glas 1300 GT 85PS 1965 2.jpg|left|thumb|Glas 1300GT]]

[[FileФайл:Glas 1700 (1967), Dutch licence registration AL-90-04 pic1.JPG|thumb|Glas 1700]]

[[FileФайл:Glas 1700 (1967), Dutch licence registration AL-90-04 pic4.JPG|left|thumb|Glas 1700]]

[[FileФайл:Glas 1304 cabrio green vr TCE.jpg|left|thumb|Glas S1304 Cabrio]]

У [[1964]] році малюки серії Т і ТS оновлюються, петлі дверей переносять з заднього крила на передню стійку, тим самим машина позбавляється суїцидальних дверей. А через рік мікролітражки позбавляються 300-кубового мотора, з цього моменту клієнтам пропонувалися тільки 250- і 400-кубові моторчики. У [[Березень|березні]] [[1965]] року у [[Glas S1004|Тур 612]] з'являється ще одна версія - — седан [[Glas 1304TS|1304TS]], на який встановили 1.3 л [[двигун]], потужністю в 75 [[к.с.]], запозичений у моделі [[Glas 1300GT|1300GT]], але й цього здалося мало, і вже [[Осінь|восени]] потужність мотора підняли до 85 [[к.с.]], від інших версій з двома [[Карбюратор|карбюраторами]] флагман цієї моделі відрізнявся радіальними шинами. Тоді ж [[Осінь|восени]] з'являються і більш доступні 1.3 л варіанти цієї серії, потужність [[Двигун|двигуна]] була дефорсована до 60 [[Кінська сила|сил]], [[седан]] з таким [[Кузов|кузовом]] назвали [[Glas 1304|1304]], а [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] і [[кабріолет]] отримали індекс [[Glas S1304|S1304]]. Літровий мотор отримав більш високу компресію і новий [[карбюратор]], але при всьому, при цьому його потужність опустилася з 42-х до 40 [[Кінська сила|сил]].

[[FileФайл:Glas 1700GT 1965 1.JPG|thumb|Glas 1700GT Cabrio]]

Тим часом в [[Серпень|серпні]] місяці було припинено виробництво двоциліндрових моделей марки '''Glas''', попит на них настільки впав, що за минулий рік змогли реалізувати всього близько 5000 [[Автомобіль|автомобілів]], в той час, як тільки за перший рік продажів було реалізовано 25000 машин. З [[Вересень|вересня]] мотор [[Glas 1700]] став розвивати 85 [[к.с.]], більше того, з'являється двокарбюраторна версія, яка видавала всі 100 [[Кінська сила|сил]] (що все одно було менше, ніж у [[BMW 1800|BMW 1800 TI]]), крім іншої системи живлення, від базової моделі ця версія відрізнялася наявністю "«тяги Паннара"» в задній [[Підвіска автомобіля|підвісці]]. Також [[Осінь|восени]] у моделі [[Glas 1300GT|1300GT]] потужність зростає до 85 [[к.с.]], що трохи покращує динамічні властивості [[Купе (легковий автомобіль)|купе]], тоді ж на колеса надягають радіальні покришки замість діагональних. Крім цього, [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] отримує і новий 1.7 л двокарбюраторний мотор, який був запозичений у [[Седан|седана]] [[Glas 1700TS]]. Так як цей мотор виявився трохи більшим колишнього, то на [[Капот (автомобіль)|капоті]] у [[Купе (легковий автомобіль)|купе]], оснащеного таким мотором, з'явився характерний повітрозабірник, який тільки поліпшив зовнішній вигляд [[Автомобіль|автомобіля]]. З новим [[Двигун|двигуном]] невелике [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] могло розганятися до 186 [[км/год]], і на розгін до ста у неї йшло трохи менше 11 секунд.

Але цього всього мало [[Андреас Глас|Андреасу Гласу]], він вирішує вийти в той клас, в якому в [[Німеччина|Німеччині]] правлять бал [[BMW]] і [[Mercedes-Benz]], тобто в клас "«Гранд Туризмо"». Іршінгер будує мотор V8, його отримали шляхом з'єднання блоків двох [[Двигун|двигунів]], об'ємом 1.3 л. [[Двигун]], об'ємом 2.6 л і оснащений трьома [[Карбюратор|карбюраторами]], розвивав 140 [[Кінська сила|сил]], що дозволяло машині, масою в 1800 [[кг]], розганятися до 190 [[км/год]]. Показана в [[Вересень|вересні]] [[1965]] року у [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті]], машина мала незалежну [[Підвіска автомобіля|підвіску]] передніх коліс, задню [[Підвіска автомобіля|підвіску]] "«типу Де Діона"» з "«тягою Паннара"» і, на додаток до всього, з автоматично регульованими [[Амортизатор|амортизаторами]] Boge Hydromat (вперше на серійній [[Німеччина|німецькій]] машині). Гальмівна система вперше на продукції фірми '''Glas''' стала дисковою по колу, тільки задні механізми з [[Англія|англійським]] типом були винесені до редуктора заднього моста. Дизайн передка [[Автомобіль|автомобіля]] був дуже схожий на передок [[Maserati 5000 GT]], побудованого для Ага-Хана, а також на перед [[Maserati Quattroporte]], що тільки що з'явився, обидва, до речі, як і дизайн [[Glas 2600 V8]], були намальовані П'єтро Фруа. Однак злим язикам це тільки дало поживу для лихослів'я, і [[Glas 2600 V8]] стали називати "«Glaserati». Що цікаво, в [[Автомобіль|автомобілі]] використовувалися елементи від [[Mercedes-Benz]], наприклад, прямокутні фари були запозичені у новітнього [[Автобус|автобуса]] [[Mercedes-Benz O302|O302]], система двірників і склопідйомники взяті у [[Mercedes-Benz W111|W111]]. Під стать зовнішньому вигляду [[Автомобіль|автомобіля]] був і салон [[Автомобіль|автомобіля]], на витягнутій вузькій панелі приладів красиво розмістили сім круглих приладів, які були якісно виготовлені, преса про цю машину писала: «Вовк серед овець» (маючи на увазі решту продукції фірми).

Виробництво великого [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] почалося тільки в [[Липень|липні]] [[1966]] року, потужність мотора підняли до 150 [[Кінська сила|сил]], правда, для цього його доводилося крутити аж до 5600 об/хв. З [[Липень|липня]] того ж року сімейний [[седан]] [[Glas 1700]] почали пропонувати і з автоматичною чотириступінчастою [[Коробка передач|коробкою передач]]. Причому, вперше в [[Німеччина|Німеччині]] коробка [[Автоматична трансмісія|автомат]] виробництва фірми Getrag була оснащена електронним управлінням. Мізки, розроблені фірмою [[Bosch]], були заховані під бардачком і зчитували інформацію з датчиків, встановлених в [[Карбюратор|карбюраторі]], передачі переключалися досить спритно, всього за 0,3 секунди і, більше того, була функція кік-дауна. При цьому фірма [[Ханс Глас|Ханса Гласа]] не була шкуродером, і брала за цю опцію всього 890 [[Дойчмарка|дойчмарок]], що було близько дев'яти відсотків від ціни [[Автомобіль|автомобіля]], в той час, як конкуренти за досить примітивні [[Коробка передач|коробки]] [[Автоматична коробка передач|автомат]] брали куди більші суми, наприклад, [[BMW]] хотів 1200 [[Дойчмарка|дойчмарок]], а [[Daimler-Benz]] - — і зовсім 1400 DEM.

Для того, щоб випускати нові моделі на більш високому якісному рівні, щоб конкурувати з продукцією того ж [[BMW]], було потрібно провести оновлення виробничих потужностей. Але сім'я Глас явно переоцінила свої фінансові можливості, намагаючись осягнути всі верстви [[Автомобіль|автомобільного]] ринку, а банкіри відмовили у фінансуванні. У [[Жовтень|жовтні]] [[1965]] року [[Ханс Глас]] відправляється в [[Мюнхен]] просити допомоги держави. Аудит підприємства показав, що '''Hans Glas GmbH''' занадто сильно відстає за технічним оснащенням підприємства, в якому використовується велика частка ручної праці. Проблема відставання полягала у своєрідному відсталому веденні господарства старшого [[Ханс Глас|Гласа]]. Старий [[Ханс Глас|Ханс]] по-старому весь фінансовий план записував у свою маленьку записну книжку, яку завжди носив із собою, а випросити у нього грошей на заміну застарілого обладнання у [[Андреас Глас|Андреаса Гласа]] ніяк не виходило. [[Баварія|Баварська]] влада пішла назустріч, і виділила кредит сімейній компанії. Але це була тимчасова ін'єкція, не рятував становище і продаж у [[Квітень|квітні]] [[1966]] року ліцензії на виробництво моделей [[Goggomobil T700|T700]] і [[Glas 1700GT|1700GT]] в країні [[Баски|Басків]] все на тому ж [[Munguía Industrial]]. Було ясно, що для того, щоб вижити, треба шукати більш потужного покровителя. Тим часом і держава не була зацікавлена в загибелі підприємства, так як завод давав чотири тисячі робочих місць в [[Дінгольфінг|Дінгольфінгу]]у, тому й чиновники шукали бізнес-партнера для '''Hans Glas Gmbh'''. Нарешті, їм вдається вмовити керівника фірми [[BMW]] (яка шукала додаткові виробничі потужності) Герхарда Вільке викупити активи [[Дінгольфінг|дінгольфінгської]] компанії. Операція відбувається в кінці [[Вересень|вересня]] [[1966]] року, а в [[Листопад|листопаді]] компанія [[Ханс Глас|Гласа]] переходить під юрисдикцію [[BMW]]. Фірма, яка могла колись поглинути аутсайдера, була тепер сама цим аутсайдером і проковтнута.

Звичайно, сім'я справедливо побоювалася, що на підприємстві поставлять жирний хрест, проте керівництво [[BMW]], навпаки, підійшло до справи з іншого боку. По-перше, керівниками заводу в [[Дінгольфінг|Дінгольфінгу]]у зробили [[Андреас Глас|Андреаса Гласа]] і Карла Домперта, по-друге, у виробництві залишилися [[Автомобіль|автомобілі]] серії [[Glas S1004|Тур 612]]. Більше того, у [[Вересень|вересні]] модельний ряд, поріділий за рахунок [[Купе (легковий автомобіль)|купе]], яке зняли з виробництва наприкінці [[1965]] року, поповнюється тридверним [[Хетчбек|хетчбеком]], який мав у назві крім цифрового індексу ще й буквений у вигляді символів CL (Combi Limousine). [[Автомобіль|Автомобілі]] з новомодним [[Кузов|кузовом]] комплектувалися тільки моторами з одним [[Карбюратор|карбюратором]] і об'ємом 1.0 і 1.3 л.

[[FileФайл:BMW 1600 GT Front.jpg|left|thumb|BMW-Glas 1600GT]]

[[FileФайл:BMW 1600 GT (1968) p1.JPG|left|thumb|Салон BMW-Glas 1600GT]]

У [[Червень|червні]] [[1967]] року у моделі [[Glas 1300GT|1300GT]]/[[Glas 1700GT|1700GT]] під [[Капот (автомобіль)|капотом]] прописується 1.6-літровий мотор, потужністю 105 [[к.с.]], [[коробка передач]] і задня незалежна [[Підвіска автомобіля|підвіска]] від [[BMW 1600 TI]], а машина отримує ім'я [[BMW-Glas 1600GT]], всі ці переробки здорожують машину на 5000 марок. Оснащена [[Мюнхен|мюнхенським]] серцем, машина могла розганятися до 190 [[км/год]], дуже непоганий показник для невеликої машини, розгін до 100 займав 10.5 секунд, приміром, [[Porsche 912]] вкладав стрілку спідометра до позначки в 100  км на годину на дві секунди пізніше. Зовні таку машину можна відрізнити від «'''гласівської'''» продукції по типових [[BMW]]-ним ніздрям на решітці радіатора, задніми ліхтарями від [[BMW 1602]] та по «синьо-білим» піктограмам на [[Капот (автомобіль)|капоті]] і ковпаках.

[[FileФайл:1968bmwglas3000.jpg|thumb|BMW-Glas 3000 V8]]

[[Седан]] моделі [[BMW-Glas 1700|1700]], що продовжував випускатися, повинен був пережити оновлення, планувалося встановити задню підвіску від V8, встановити 12-вольтову електросистему і навіть зробити восьмициліндрову версію [[Седан|седана]], проте всі ці переробки вилилися б у величезну суму, якої не було. У [[Червень|червні]] [[1967]] року на машину встановили ковпаки з логотипами [[BMW]], також емблему помістили на решітку радіатора, що не змінилася. У салоні зміни торкнулися матеріалів оббивки, стали використовуватися ті ж тканини, що були в [[Мюнхен|мюнхенських]] [[Автомобіль|автомобілях]], замість дерева на панелі приладів застосували чорний дерматин, що також було в корпоративному стилі [[BMW]]. Однак після показу у [[Франкфурт-на-Майні|Франкфурті]] оновленої машини під назвою [[BMW-Glas 1700]] керівництво компанії вирішило припинити життєвий цикл цієї моделі в [[Жовтень|жовтні]] [[1967]] року, тому що було нелогічно мати дві близькі моделі у виробництві, адже у [[BMW]] був уже сімейний [[седан]] - — [[BMW 1800|1800]].

В цей же час [[Південна Африка|південноафриканська]] фірма [[ERAD]], яка збирала [[Автомобіль|автомобілі]] марки [[BMW]] в [[Преторія|Преторії]], просить керівництво фірми з обладнанням для повноцінного виготовлення [[Автомобіль|автомобілів]] в [[ПАР]], справа в тому, що держава посилила податкову політику, вимагаючи, щоб половина комплектуючих [[Автомобіль|автомобілів]] випускалася в [[Південна Африка|Південній Африці]]. Але у [[BMW]] в цей час в [[Європа|Європі]] справи йшли вгору, чесно кажучи, і '''Hans Glas Gmbh''' вони викупили тільки через те, що власні заводи не справлялися з попитом. Тому віддавати обладнання [[Африканці|африканцям]] не захотіли, і тут якраз пригодився [[Glas 1700]]. Адже збоку машина нагадувала продукцію з [[Мюнхен|Мюнхена]]а, так що [[ERAD]] погодився на цю модель. На [[Glas 1700]] встановили мотор [[BMW М10]], об'ємом 1.8 л і потужністю 90 [[к.с.]], [[коробка передач]] також була запозичена у [[BMW]] 02-серії, задня [[Підвіска автомобіля|підвіска]] була посилена. Довелося переробляти рульове управління, бо в [[Африканці|африканців]] кермо перебувало з іншого боку, люди з [[ERAD]] хотіли залишити стрічкові прилади [[Glas 1700]], але [[Мюнхен|мюнхенці]] не захотіли переробляти і калібрувати їх в [[Миля|милі]], тому машину оснастили круглими приладами від [[BMW]] 02-серії. У підсумку в [[Травень|травні]] [[1968]] року в [[Південна Африка|Південній Африці]] почалося виготовлення власними силами [[BMW 1800 GL]]. Незабаром крім [[ПАР]] машину стали виготовляти і в [[Родезія|Родезії]] (нині - — [[Зімбабве]]), там машину збирали по циклу CKD, тобто великовузлового складання, називалася [[Родезія|родезійська]] версія [[Cheetah 1800]], емблема [[BMW]] присутня тільки на клапанній кришці [[Двигун|двигуна]], інші всі емблеми були замінені на [[Cheetah]].

[[Автомобіль|Автомобілі]] марки [[Goggomobil]] також не стали чіпати, правда, залишивши з [[Вересень|вересня]] [[1967]] року в серії тільки 250-кубовий мотор. Не дивлячись на зростання добробуту населення, попит на цю машину залишався стабільним, але при цьому керівництво фірми [[BMW]] не стало змінювати торгову назву мікролітражки, щоб не натякати на спорідненість фірм. Протягом [[1967]] року [[BMW]] потихеньку припиняло виробництво «'''гласовських'''» моделей, тому що у [[Баварія|баварської]] марки виходили власні нові моделі, які безпосередньо конкурували з машинами, що дісталися в спадок від '''Hans Glas'''. Після того, як [[BMW]] взяла під крило '''Hans Glas Gmbh''' (як не втомлювався повторювати пресі Вільке, що [[BMW]] і '''Glas''' які не одружилися, а [[BMW]] удочерив '''Glas'''), П'єтро Фруа не залишив надії на продовження співпраці з [[Німець|німцями]]. До [[Франкфурт-на-Майні|Франкфуртської]] виставки [[1967]] року він будує прототип з [[Кузов|кузовом]] Fastback Сoupe на базі моделі [[BMW-Glas 3000 V8]]. А щоб машина сподобалася новим босам, то передок машини був перероблений, і в нього були вбудовані характерні [[Мюнхен|мюнхенські]] ніздрі (які на ділі родом з [[Айзенах|Айзенаха]]а, до [[Друга світова війна|війни]] [[Автомобіль|автомобілі]] марки [[BMW]] робилися саме в цьому місті).

Однак [[BMW]] непогано витратився на купівлю фірми з [[Дінгольфінг|Дінгольфінгу]]у, тому зайвих грошей на впровадження нової модифікації не було, тим більше, і серійне [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] ледве-ледве розкуповувалося. Так що проекту дали червоне світло, але, тим не менш, запропонований [[Італієць|італійцем]] "«сердитий"» погляд взяли на замітку. Якщо дивитися на машини цієї [[Баварія|баварської]] марки, то до кінця [[1960-ті|60-х]] років вони мали досить мирну лицьову частину, а от після в дизайні з'явилася якась насупленість. Однак Фруа не сильно засмутився відмові, так як він продав дизайн [[Швейцарці|швейцарцю]] Монтеверді, і в [[1968]] році з'явився [[Monteverdi 2000 GTI]], який, правда, в серію так і не пішов.

У виробництві залишається і [[Glas 1004CL]]/[[Glas 1304CL|1304CL]], збірка яких припинилася в [[Квітень|квітні]] [[1968]] року, при цьому ця модель дала поштовх до появи варіантів Touring у марки [[BMW]]. У [[Травень|травні]] [[1968]] року припиняється життя гранд-[[Купе (легковий автомобіль)|купе]] [[Glas 3000 V8|3000 V8]], який розійшовся за цей час тиражем в 300 одиниць, що перевищувало в чотири рази обсяги продажів [[Glas 2600 V8|2600 V8]], на жаль, найбільш дешева машина в [[Німеччина|німецькому]] сегменті дорогих [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] розходилася куди гірше однокласників типу [[Mercedes-Benz 250 SE]] або [[Opel Diplomat]]. На зміну цій моделі прийшла власна розробка [[BMW]] - — [[BMW 2800CS Е9|2800CS Е9]]. У [[Серпень|серпні]] [[1968]] року прийшла черга і маленького [[Купе (легковий автомобіль)|купе]] - — [[Glas 1600GT|1600GT]], який не отримав прямого спадкоємця в лінійці марки [[BMW]], до речі, один з двох [[Кабріолет|кабріолетів]], оснащених технікою [[BMW]], належав головному власникові акцій компанії - — Квандту. У виробничій програмі заводу з цього моменту залишається тільки [[Goggomobil]], лінія конвеєра, на якій йшло виготовлення цієї моделі, зупинилася в [[Червень|червні]] [[1969]] року, [[Ханс Глас]] пережив свій [[автомобіль]] всього на півроку, на початку [[Грудень|грудня]] [[1969]] він помер від наслідків грипу.

У [[1970]] році [[Африка|африканську]] машину стали пропонувати і з дволітровим мотором, потужністю 113 [[Кінська сила|сил]] (по [[SAE]]), модель стала називатися [[BMW 2000 SA]]. У [[Березень|березні]] [[1973]] року фірма [[ERAD]] була викуплена компанією [[BMW AG]] і перейменована в [[BMW|BMW SA Ltd]]. А в [[Серпень|серпні]] [[1973]] року машину оновили, до речі, оновленням займався Фруа, вона отримала передню частину в корпоративному для [[BMW]] стилі, ніздрі і грати радіатора були запозичені у [[BMW E9]], також від [[BMW Е9|Е9]] були взяті поворотники, розміщені на передніх крилах, передня оптика була взята у [[BMW E12|Е12]], задні ліхтарі - — також від [[BMW E12|Е12]], тільки були перевернуті догори ногами, більш потужна 2-літрова версія на замовлення могла оснащуватися і триступеневою [[Автоматична коробка передач|автоматичною коробкою передач]] ZF, що не славилася своєю плавністю роботи або спритністю, але була досить надійна. Нові моделі [[BMW 1804|1804]]/[[BMW 2004|2004]]/[[BMW 2004 Automatic|2004 Automatic]] випускали до середини [[1974]] року, після чого, нарешті, тіло [[Glas 1700]] йде у небуття, тому що на конвеєрі в [[Південна Африка|Південній Африці]] прописується справжній [[BMW]] - — [[BMW E12|520 E12]]. А в [[Замбезі]] почалися народні заворушення, у зв'язку з чим країна зникла з карти світу, і вже стало не до [[BMW]] або [[Alfa Romeo]], які також там збиралися (у [[Замбезі|замбійців]] виразно мався хороший смак). [[Седан]] з [[Кузов|кузовом]] дизайну Фруа у своїй реінкарнації виявився набагато популярнішим свого оригіналу, в [[Африка|Африці]] було побудовано майже в два рази більше [[Автомобіль|автомобілів]], ніж вдалося виготовити і продати фірмі '''Hans Glas Gmbh'''.

Старий завод в [[Дінгольфінг|Дінгольфінгу]]у закрили, "«[[БМВ]]"» зніс старі площі і побудував нові виробничі потужності, керувати проектом поставили Домперта. Згодом завод став випускати [[BMW 5 Серії|BMW 5 серії]], сьогодні в [[Дінгольфінг|Дінгольфінгу]]у випускають [[Автомобіль|автомобілі]] [[BMW 5 Серії|5]], [[BMW 6 Серії|6]] і [[BMW 7 Серії|7]] серії, а також [[Кузов|кузови]] для [[Rolls-Royce Motor Cars|Rolls-Royce]]. Цікавий момент - — останній онук [[Ханс Глас|Ханса Гласа]], тобто останній "«Гогго"», був директором заводу з початку його спорудження і по [[2004]] рік, поки не вийшов на пенсію, в [[2008]] році його не стало, а Карл Домперт помер всього рік тому.

* 1955 - — [[Glas Goggomobil T250]]

* 1956 - — [[Glas Goggomobil TL250]]

* 1957 - — [[Glas Goggomobil T400]]

* 1958 - — [[Glas Goggomobil T600]]

* 1959 - — [[Glas Goggomobil Isar T600]]

* 1961 - — [[Glas Goggomobil Isar C700]]

* 1963 - — [[Glas S1204]]

* 1964 - — [[Glas 1300GT]]

* 1965 - — [[Glas 1304TS]]

* 1966 - — [[Glas 1304CL]]

* 1967 - — [[BMW-Glas 1600GT]]

* Torrey, Volta, ed. (April 1953). "«Scooter to Tote Farm Loads"». ''Popular Science''(New York, NY USA) '''162''' (4): 100. ISSN 0161-7370