Полин австрійський: відмінності між версіями

'''Поли́н австрі́йський''', або '''полине́ць''' (''Artemisia austriaca'')<ref name="Кобів">{{СУНННСР|Artemisia|austriaca}}</ref>&nbsp;— [[Багаторічні рослини|багаторічна рослина]] родини [[Айстрові|Айстрових]]. Невисокий [[напівчагарник]] сірувато-білого кольору зі специфічним гіркуватим запахом, відчутним при розтиранні стебел і листків. Квітки дрібні, зібрані в складні волотисті суцвіття. Вид поширений в Європі, [[Мала Азія|Малій]] і [[Центральна Азія|Центральній Азії]], у [[Казахстан]]і, на півдні [[Сибір]]у та північному заході [[Китай|Китаю]]. Зростає у відкритих [[біотоп]]ах. Має обмежене значення як [[Кормові культури|кормова]], і[[Ефіроолійні рослини|ефіроолійна]] та [[Лікарські рослини|лікарська рослина]].

У [[Словник українських наукових і народних назв судинних рослин|Словнику українських наукових і народних назв судинних рослин]] для цього виду наведені такі народні назви як: '''не́хворощ бі́ла''', '''біле зі́лля''', '''ві́ник''', '''ві́нички''', '''ві́нички бі́лі''', '''ві́нички польові́''', '''ві́ниччя(є)''', '''ві́ниччя(є) бі́ле''', '''ві́ниччя полинкове́''', '''ві́нчики''', '''горлянки''', '''душан''', '''євша́н-зі́лля''', '''метелиця''', '''не́форощ''', '''не́хворощ''', '''не́хворощ сі́ра''', '''поли́н''', '''полине́ць чи́стий''', '''полино́к''', '''поли́нь''', '''поли́нь ди́ка''', '''поли́нь лугова́''', '''полинь мілка́''', '''поли́нь степова́''', '''сон яло́вий''', '''чорнополиця'''<ref name="Кобів"></ref>.

При цьому родова назва «полин» та співзвучні їй народні назви походять від праслов'янського роlvъ&nbsp;— «половий», який вказує на світлий колір цієї трави. Подібне тлумачення мають й [[епітет]]и на кшталт «біла», «сіра».

Назва «душан», імовірно, походить від слова «дух» у значенні «запах», оскільки полин австрійський має відчутний специфічний аромат. Назва «віник» і їй подібні пояснюються тим, що з цієї трави колись виготовляли віники для обмітання осель: вважалося, що сильний запах полину має ритуальну дію і виганяє з оселі злих духів і шкідливих комах. На цілющі властивості цієї трави вказують і такі назви як «нехворощ», «зілля».

Епітет «мілка» і зменшувальна форма основної назви «полинець» вказують на незначну в порівнянні з іншими представниками роду висоту цього виду. Епітети «дика», «лугова», «степова» вказують на типові місця зростання&nbsp;— поза межами населених пунктів, на відкритих місцинах. Епітет «австрійський» вказує на країникраїну, звідки цей вид вперше був описаний, однак цей термін не відповідає зоні розповсюдження виду, яка значно ширша, ніж терени [[Австрія|Австрії]].

Суцвіття складне і являє собою численні дрібні [[Кошик (ботаніка)|кошики]], зібрані у широку або вузьку конічну [[волоть]]. Бічні відгалуження суцвіття спрямовані косо вгору, притиснуті або трохи відхилені від основної вісі. Кошики завширшки близько 2&nbsp;мм, широкояйцеподібні чи яйцеподібні, пониклі або відхилені, розташовані на довгих гілочках. [[Обгортка (ботаніка)|Обгортка]] кошика дворядна: листочки зовнішнього ряду майже лінійні або лінійно-ланцетні, товстуваті, опушені сіруватими волосками, листочки внутрішнього ряду овальні, по краю плівчасті. [[Квітколоже]] голе або з поодинокими волосками, у різновиду ''Artemisia austriaca'' var. Усі''neglecta'' квітки<small>Krasch.</small> уопушене. кошикуКвітки трубчасті[[Актиноморфна квітка|актиноморфні]], однакп'ятичленні. крайніБічні квітки у кошику нечисленні (3—7 штук), жіночі, аниткоподібно-трубчасті, серединні&nbsp;— численніші (до 15 штук), двостатеві, трубчасті. Колір [[Оцвітина|оцвітини]] жовтий або червонуватийчервонувато-жовтий.

Хімічний склад полину австрійського досліджений недостатньо. Відомо, що його трава містить [[алкалоїди]], [[каротин]], [[ефірні олії]], специфічний гіркий [[Глікозиди|глікозид]] абсинтін, [[органічні кислоти]] та їхні солі, [[Смоли і бальзами|смолу]], [[вітамін C]].

[[Ареал]] полину австрійського, попри його видову назву, вельми широкий. Ця рослина зростає у центрі, на сході та південному заході Європи (Західне [[Середземномор'я]]), де є звичайним компонентом флори. В Європі, завдяки м'якшому клімату цього регіону, полин австрійський підіймається до доволі високих широт. Крім того, полинець зростаєтрапляється в Малій Азії, на Кавказі, уна всій території Казахстану. У Центральній Азії цей вид можна віднайти на півночі [[Іран]]у, Казахстані.у Однак[[Таджикистан]]і, в[[Киргизстан]]і. В азійській частині ареалу, де клімат суворіший, північна межа ареалу пролягає на нижчих широтах. Так, у Сибіру вінполинець відомий лише у південно-західній частині. Крайня східна межа розповсюдження сягає північного заходу Китаю (гори [[Тянь-Шань]]) і [[Монголія|Монголії]]<ref name ="Флора Китаю"></ref>.

{{23|