Полин австрійський: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: {{Taxobox | name = Полин австрійський | domain = Ядерні (Eukaryota) | regnum = Зелені рослини (Viridiplantae) | divi... Мітка: суміш розкладок у тексті |
доповнення, зображення |
||
Рядок 1:
{{Taxobox
| name = Полин австрійський
| image = Artemisia austriaca sl8.jpg
| domain = [[Ядерні]] (Eukaryota)
| regnum = [[Зелені рослини]] (Viridiplantae)
Рядок 21 ⟶ 22:
}}
'''Поли́н австрі́йський''', або '''полине́ць''' (''Artemisia austriaca'')<ref name="Кобів">{{СУНННСР|Artemisia|austriaca}}</ref> — [[Багаторічні рослини|багаторічна рослина]] родини [[Айстрові|Айстрових]]. Невисокий [[напівчагарник]] сірувато-білого кольору зі специфічним гіркуватим запахом, відчутним при розтиранні стебел і листків. Квітки дрібні, зібрані в складні волотисті суцвіття. Вид поширений в Європі, [[Мала Азія|Малій]] і [[Центральна Азія|Центральній Азії]], у [[Казахстан]]і, на півдні [[Сибір]]у та північному заході [[Китай|Китаю]]. Зростає у відкритих [[біотоп]]ах. Має обмежене значення як [[Кормові культури|кормова]],
== Назва ==
У [[Словник українських наукових і народних назв судинних рослин|Словнику українських наукових і народних назв судинних рослин]] для цього виду наведені такі народні назви як: '''не́хворощ бі́ла''', '''біле зі́лля''', '''ві́ник''', '''ві́нички''', '''ві́нички бі́лі''', '''ві́нички польові́''', '''ві́ниччя(є)''', '''ві́ниччя(є) бі́ле''', '''ві́ниччя полинкове́''', '''ві́нчики''', '''горлянки''', '''душан''', '''євша́н-зі́лля''', '''метелиця''', '''не́форощ''', '''не́хворощ''', '''не́хворощ сі́ра''', '''поли́н''', '''полине́ць чи́стий''', '''полино́к''', '''поли́нь''', '''поли́нь ди́ка''', '''поли́нь лугова́''', '''полинь мілка́''', '''поли́нь степова́''', '''сон яло́вий''', '''чорнополиця'''<ref name="Кобів"></ref>.
При цьому родова назва «полин» та співзвучні їй народні назви походять від праслов'янського роlvъ — «половий», який вказує на світлий колір цієї трави. Подібне тлумачення мають й [[епітет]]и на кшталт «біла», «сіра». Назва «душан», імовірно, походить від слова «дух» у значенні «запах», оскільки полин австрійський має відчутний специфічний аромат. Назва «віник» і їй подібні пояснюються тим, що з цієї трави колись виготовляли віники для обмітання осель: вважалося, що сильний запах полину має ритуальну дію і виганяє з оселі злих духів і шкідливих комах. На цілющі властивості цієї трави вказують і такі назви як «нехворощ», «зілля». Епітет «мілка» і зменшувальна форма основної назви «полинець» вказують на незначну в порівнянні з іншими представниками роду висоту цього виду. Епітети «дика», «лугова», «степова» вказують на типові місця зростання — поза межами населених пунктів, на відкритих місцинах. Епітет «австрійський» вказує на == Опис ==
[[Файл:Artemisia repens sl6.jpg|міні|ліворуч|Листки (збільшено).]]
Напівчагарник заввишки 20—60 см із специфічним гіркуватим запахом, відчутним при розтиранні надземних частин рослини. [[Хамефіти|Хамефіт]]. Кореневище тонке, сланке, дерев'янисте. Усі надземні органи цього виду вкриті густим білуватим опушенням, яке утворюють шовковисті волоски. Стебла нечисленні, прямостоячі, у верхній частині розгалужені, густо улиснені, сірі, часто із червонуватим відтінком. Листки завдовжки 1,5—4 см, завширшки 1—3 мм, пірчасторозсічені на вузькі лінійні загострені частки, прикореневі та нижні стеблові — черешкові, середні та верхні стеблові — сидячі, із вушками при основі. Первинні частки листків, в свою чергу, пальчасто або пірчасто розділені, при цьому вторинні частки мають довжину 2—12 мм та ширину 0,5—1 мм.▼
[[Файл:Полынок KR 01.JPG|міні|Верхня частина пагонів під час цвітіння.]]
[[Файл:Artemisia repens sl7.jpg|міні|Окремі суцвіття-кошики у збільшеному вигляді.]]
▲Напівчагарник заввишки 20—60 см<ref name="ФС">Флора Сибири. Т. 13. Asteraceae (Compositae) — И. М. Красноборова. — 1997, С.117. {{ref-ru}}</ref> із специфічним гіркуватим запахом, відчутним при розтиранні надземних частин рослини. [[Хамефіти|Хамефіт]]. Кореневище тонке, сланке, дерев'янисте. Усі надземні органи цього виду вкриті густим білуватим опушенням, яке утворюють тонкі шовковисті волоски. Стебла поодинокі або нечисленні, прямостоячі, у верхній частині розгалужені, густо улиснені, сірі, часто із червонуватим відтінком. Листки завдовжки 1,5—4 см, завширшки 1—3 мм<ref name="ФС"></ref>, пірчасторозсічені на вузькі лінійні загострені частки, прикореневі та нижні стеблові —
Суцвіття складне і являє собою численні дрібні [[Кошик (ботаніка)|кошики]], зібрані у широку або вузьку конічну [[волоть]]. Бічні відгалуження суцвіття спрямовані косо вгору, притиснуті або трохи відхилені від основної вісі. Кошики завширшки близько 2 мм, широкояйцеподібні чи яйцеподібні, пониклі або відхилені, розташовані на довгих гілочках. [[Обгортка (ботаніка)|Обгортка]] кошика дворядна: листочки зовнішнього ряду майже лінійні або лінійно-ланцетні, товстуваті, опушені сіруватими волосками, листочки внутрішнього ряду овальні, по краю плівчасті. [[Квітколоже]] голе або з поодинокими волосками, у різновиду ''Artemisia austriaca'' var.
Плоди — [[Сім'янка|сім'янки]] завдовжки 1—1,2 мм, завширшки 0,6—0,7 мм. Насінини оберненояйцеподібної форми, на верхівці мають вінчик з білою серединою. Їхня поверхня борозенчаста, блискуча, темно-коричнева із білими рубцями.
=== Мікроморфологія ===
[[Пилкові зерна]] триборозенчасто-орові, широкоеліптичні із відтягнутими кінцями, рідше сферичні. Обриси в полярному положенні трилопатеві із чітко вираженими лопатями, в екваторіальному — еліптичні. Борозни не надто широкі, довгі. [[Ора (ботаніка)|Ори]] зазвичай округлі, завширшки близько 2—3 мкм. Контур пилкових зерен практично рівний. Скульптура поверхні дрібношипчасто-бугорчаста: численні дрібні шипи розсіяні по всій поверхні, а між ними розташовані дрібні бугорки. Мембрана борозн та ор гладенька. [[Екзина]] двошарова, завтовшки 2—2,6 мкм<ref>Атлас пыльцевых зерен Астровых (Asteraceae) / Н. Р. Мейер-Меликян и др. — М.: Товарищество научных изданий КМК, 2004. — С. 21.{{ref-ru}}</ref>.
[[Каріотип|Число хромосом]] 2n = 16, для [[Популяція|популяцій]] поза межами Сибіру наводять 2n = 18<ref name="ФС"></ref>, 32, 36<ref name ="Флора Китаю">{{cite web|url=http://www.efloras.org/florataxon.aspx?flora_id=2&taxon_id=200023174|назва=''Artemisia austriaca''|дата-доступу= 22 лютого 2018|веб-сайт=Флора Китаю|мовою={{ref-en}}}}</ref>.
=== Хімічний склад ===
Хімічний склад полину австрійського досліджений недостатньо. Відомо, що його трава містить [[алкалоїди]], [[каротин]], [[ефірні олії]], специфічний гіркий [[Глікозиди|глікозид]] абсинтін, [[органічні кислоти]] та їхні солі, [[Смоли і бальзами|смолу]], [[вітамін C]].
== Поширення ==
[[Ареал]] полину австрійського, попри його видову назву, вельми широкий. Ця рослина зростає у центрі, на сході та південному заході Європи (Західне [[Середземномор'я]]), де є звичайним компонентом флори. В Європі, завдяки м'якшому клімату цього регіону, полин австрійський підіймається до доволі високих широт. Крім того, полинець
В Україні зона розповсюдження цього виду охоплює схід [[Волинь|Волині]], [[Розточчя]], [[Поділля]], [[Північне Причорномор'я]] — від [[Дністер|Дністра]] на заході до лівобережного [[Наддніпрянська Україна|Придніпров'я]] на сході. Крім того, на сході України полин австрійський можна віднайти на [[Донецький кряж|Донецькому кряжі]], у степах уздовж [[Сіверський Донець|Сіверського Дінця]]. Крайня південна точка української частини ареалу включає [[Крим]]<ref>Особенности распространения видов рода Artemisia L. флоры Украины / А. В. Бойко // ''Промышленная ботаника''. — 2013. — Вип. 13. — С. 73-79. {{ref-ru}}</ref>.
== Екологія ==
[[Файл:Artemisia austriaca sl17.jpg|міні|Типове оселище полину австрійського — на сухому ґрунті у співтоваристві зі злаками.]]
Рослина морозо- та жаростійка, світлолюбна, посухостійка, але може зростати і на ділянках із помірним зволоженням, тобто поводить себе як [[Ксерофіти|ксерофіт]] і [[Мезофіти|мезофіт]] одночасно. Мешкає на остепнених і солонцюватих луках, у лучних степах, на галявинах, у розріджених лісах (мішаних, березових, зрідка світлих хвойних), в деяких місцевостях може траплятися на узбіччях доріг і на надрічкових терасах, у степовій зоні оселяється на покинутих полях і пасовищах. Віддає перевагу легким — піщаним і супіщаним — ґрунтам, багатим на поживні речовини.
Розмножується насінням. Квітне у різних частинах ареалу з липня по жовтень, причому в західних регіонах цвітіння відбувається раніше (у липні — серпні), а у східних, як правило, дещо пізніше (у серпні — жовтні).
== Використання ==
В азійській частині ареалу, де цей вид може утворювати досить щільні популяції, він має обмежене значення у відгодівлі худоби. Трава цього виду являє собою досить поживний корм, вона придатна для [[силос]]ування.
Проте, полин австрійський більш відомий як лікарська рослина. Офіційна медицина його не використовує, а в [[Народна медицина|народній]] застосовують усю надземну частину («траву»), зібрану під час цвітіння, як правило, у липні — серпні. Найчастіше з неї виготовляють водний [[настій]] або [[відвар]], який вживають всередину при хворобах печінки і селезінки, [[Подагра|подагрі]], [[Малярія|малярії]], порушеннях секреторної діяльності шлунка і кишечника. Завдяки гірким речовинам такі ліки збуджують апетит, посилюють діяльність органів травлення, до того ж, мають протиблювотну та м'яку жовчогінну й сечогінну дію. Подібно до інших видів полину ([[Полин гіркий|гіркого]], [[Полин цитварний|цитварного]]) для цієї рослини зазначають здатність виганяти [[Гельмінти|глистів]]. Крім того, трава полину австрійського має жарознижуючу, потогінну, протисудомну дію, вирізняється слабкими заспокійливими властивостями. З менш знаних способів застосування цієї сировини є [[компрес]]и. Для них використовують свіжі листки, які прикладають до литок і підошв при [[набряк]]ах, а розтерті із [[Яєчний білок|яєчним білком]] — до [[Гематома|синяків]] та [[Забій (медицина)|забоїв]]. Верхні частини стебел із суцвіттями прикладають до лоба і скронь при [[Безсоння|безсонні]] та [[Головний біль|головному болю]]. Лабораторні дослідження на тваринах показали, що спиртові препарати полину австрійського здатні зменшити негативні прояви відміни [[Морфін|морфіну]], тобто ця рослина в перспективі може бути застосована для лікування наркотично залежних людей<ref>[http://journals.tbzmed.ac.ir/PHARM/Manuscript/PHARM-20-1.pdf Evaluation of the Effects of ''Artemisia austriaca'' on Morphine Withdrawal Syndrome in Rats] / M. Charkhpour, A. Delazar, H. Mohammadi, T. Gholikhani, A. Parvizpur // ''Pharmaceutical sciences'' — 2014. — № 20 (1). — С. 1—5. {{ref-en}}</ref>. Водночас, слід зауважити, що ліки, виготовлені з полинцю, протипоказані вагітним жінкам.
Завдяки наявності у траві значної кількості ефірної олії (саме вона обумовлює специфічний запах цієї рослини), полинець інколи заготовляють для потреб парфюмерної промисловості<ref name ="Флора Китаю"></ref>.
== Таксономія ==
За даними сайту [[The Plant List]] для цього виду існують такі наукові синоніми:
{{
* ''Absinthium candidum'' <small>M.Bieb. ex DC.</small>
* ''Absinthium frigidum'' <small>(Willd.) Besser</small>
Рядок 55 ⟶ 80:
* ''Absinthium frigidum'' var. ''gmelinianum'' <small>Besser</small>
* ''Absinthium frigidum'' var. ''stevenianum'' <small>Besser</small>
|▼
* ''Absinthium frigidum'' var. ''willdenowianum'' <small>Besser</small>
* ''Absinthium trifidum'' <small>Schrank</small>
* ''Artemisia aprica'' <small>DC.</small>
* ''Artemisia austriaca'' var. ''austriaca''
▲|
* ''Artemisia biebersteinii'' <small>Voss</small>
* ''Artemisia chrysantha'' <small>Fisch. ex DC.</small>
* ''Artemisia frigida'' <small>Eichw.</small>
* ''Artemisia involucrata'' <small>Turcz. ex Ledeb.</small>
|
* ''Artemisia jeniscensis'' <small>Willd. ex Spreng.</small>
* ''Artemisia jenisea'' <small>Willd. ex Ledeb.</small>
Рядок 84 ⟶ 110:
[[Категорія:Флора Китаю]]
[[Категорія:Флора Кавказу]]
[[Категорія:Флора Середземномор'я]]
[[Категорія:Кормові культури]]
[[Категорія:Лікарські рослини]]
[[Категорія:Дикорослі корисні рослини України]]
[[Категорія:Ефіроолійні рослини]]
[[Категорія:Рослини, описані 1773]]
▲[[Категорія:Ентомофіли]]
|