Відкрити головне меню

Зміни

стиль, оформлення, вилучення гіпервікіфікації
}}
{{Однофамільці|Березовський}}
'''Березо́вський Бори́с Абра́мович''' ({{нДН23|1|1946}}[[23 січня]] [[1946]], [[Москва]] — †[[{{ДС|23 березня]] [[|3|2013]]}}, [[Лондон]]) — [[Росія|російський]] підприємець, [[олігарх]], [[політик]], математик. В опозиції до [[Путін Володимир Володимирович|Володимира Путіна]]. Останні роки живпрожив в еміграції у [[Велика Британія|Великій Британії]],. вУ Росії був у розшуку за звинуваченням у шахрайстві та спробі силового захоплення влади. Причетність Березовського до фінансування деяких українських політиків набула великого розголосу в [[Україна|Україні]]. У [[1997]] журнал [[Forbes]] оцінював його статки у $3 млрд.
 
== Біографія ==
За твердженнями самого Березовського<ref>[http://www.kommersant.ru/k-vlast/get_page.asp?DocID=773142 «Я хочу…-- зам'явся Путін.-- Я хочу бути Березовським» // Витяг з книги А. Гольдфарба і Марини Литвиненко ''смерть диссидента'' (Alex Goldfarb, Marina Litvinenko. ''death of а Dissident: The Poisoning of Alexander Litvinenko and the Return of the KGB'')] Коммерсант' Влада №&nbsp;22 за 11.06.2007 грамів.</ref>, зіграв вирішальну роль у приході Володимира Путіна до влади в [[1999]].
 
== [[Кримінальні справи]] і звинувачення ==
 
=== Позов до Абрамовича ===
Борис Березовський особисто вручив [[Абрамович Роман Аркадійович|Роману Абрамовичу]] повістку до суду, пише в неділю британська газета [[The Daily Mail]].<ref name="isk2abramovich_dailymail">
[http://www.dailymail.co.uk/pages/live/articles/news/news.html?in_article_id=486164&in_page_id=1770 Battle of the oligarchs… the amazing showdown between Roman Abramovich and his arch rival]{ref-en} //[[The Daily Mail]]</ref><ref name="isk2abramovich_lenta">[http://lenta.ru/news/2007/10/07/writ/ Березовський особисто вручив Абрамовичу повістку до суду] //[[Лента.ру]]</ref><ref>[http://www.dp.ru/msk/news/person/2007/10/07/240760/ Березовський особисто вручив Абрамовичу позов] //dp.RU</ref>
[http://lenta.ru/news/2007/10/07/writ/ Березовський особисто вручив Абрамовичу повістку до суду] //[[Лента.ру]]</ref><ref>
[http://www.dp.ru/msk/news/person/2007/10/07/240760/ Березовський особисто вручив Абрамовичу позов] //dp.RU</ref>
За даними видання, Березовський вважає, що його колишній партнер по трьох великих російських компаніях винен йому близько п'яти мільярдів фунтів стерлінгів. Згідно з британською судовою системою подібні повідомлення можна вручити власноручно, щоб прискорити процес, проте Березовському не вдавалося зробити цього вже протягом півроку.
Як відзначає газета, події, що відбувалися в п'ятницю на одній з вулиць Лондона, швидше нагадували сцену з бойовика, ніж процесуальну формальність. Березовський, здійснюючи покупки в магазині «Dolce&gabbana», побачив у сусідньому магазині Hermes, [[Роман Абрамович|Романа Абрамовича]], і негайно послав своїх охоронців за необхідними паперами в лімузин. Після цього Березовський пішов у магазин, але охоронці Абрамовича йому перешкодили. Поки стосунки з ними з'ясовували охоронці Березовського, колишньому олігархові все ж таки вдалося пройти до колишнього партнера.
 
Березовський сказав Абрамовичу: «У мене для тебе подаруночок. Це тобі від мене», але коли передав документи, то Абрамович прибрав руки за спину і документи впали на підлогу.<ref name="isk2abramovich_dailymail" /><ref name="isk2abramovich_lenta" /> Адвокати Бориса Абрамовича заявили, що дану подію зафіксували камери спостереження і позов за британськими законами вважається врученим.
 
Пізніше в інтерв'ю ізраїльському інформаційному агентству «Курсор» Березовський визнав, що позов стосувався компаній ОРТ, «Сибнефть» і «Російський алюміній».<ref name="isk2abramovich_lenta" />
 
30 грудня 1996 року в журналі «Forbes» опублікована стаття Пола Хлебнікова «Хрещений батько Кремля?», у якій Борис Березовський (на той момент, заступник секретаря Ради безпеки РФ) був звинувачений в причетності до вбивства журналіста [[Лістьєв Владислав Миколайович|Владислава Лістьєва]]. 12 лютого 1997 року Березовський через Високий суд Англії зажадав спростування. 6 березня 2003 року сторони уклали мирову угоду, за якою «Forbes» визнав опубліковані звинувачення не відповідними дійсності і вніс відповідну примітку до web-архіву журналу.
6 квітня 1999 року Генпрокуратура РФ оголосила Бориса Березовського в розшук і видала санкцію на його арешт як обвинувачуваному у справі авіакомпанії «[[Аерофлот]]»&nbsp;— звинувачення включало «незаконне підприємництво» і «відмивання незаконно нажитих коштів». 5 листопада 1999 року звинувачення були зняті.
 
[[1 листопада]] [[2000]] року прокуратура оголосила про намір пред'явити Березовському звинувачення в розкраданні державних коштів в рамках справи «Аерофлоту». Березовський, що перебував тоді за кордоном, вирішив не повертатися до Росії.
 
[[20 вересня]] [[2001]] року Березовського оголосили у федеральний розшук і пред'явили йому заочне звинувачення в одній із справ, виділених із справ «Аерофлоту», за трьома пунктам: «пособництво в шахрайстві», «неповернення з-за кордону валютної виручки» і «відмивання грошей».
 
У жовтні [[2003 року британський журнал «Eurobusiness» опублікував статтю «Епоха баронів-розбійників», в якій Борис Березовський був звинувачений в причетності до вбивства лідера партії «Ліберальна Росія» Сергія Юшенкова і отриманні незаконних доходів через компанію «ЛОГОВАЗ». Березовський подав позов до Високого суду Англії, де «Eurobusiness» не зміг довести обґрунтованість своїх звинувачень. [[30 жовтня]] 2003 року журнал вибачився перед Березовським і виплатив компенсацію у розмірі 10 тис. фунтів стерлінгів.
 
[[28 жовтня]] [[2004]] року в [[струм-шоу]] «До бар'єру» на телеканалі [[НТВ]] керівник «Альфа-групп» [[Михайло Фрідман]] заявив, що Борис Березовський погрожував йому в [[1999]] році. [[31 березня]] [[2005]] року Березовський подав до Високого суду Англії позов до Михайла Фрідмана з вимогами відшкодувати збитки. [[26 травня]] [[2006]] року суд присяжних зобов'язав Фрідмана виплатити Березовському 50 тисяч фунтів стерлінгів.
 
[[2 липня]] [[2007]] Савеловський суд Москви приступив до слухань справи за заочним звинуваченнам Березовського в розкраданні 214&nbsp;млн рублів у авіакомпанії «Аерофлот».<ref>[http://newsru.com/russia/02jul2007/berezsud.html Березовський офіційно визнаний революціонером: звинувачений в спробі захоплення влади в Росії] Newsru.com 2 липня 2007</ref>. Підсудний заборонив своїм адвокатам брати участь в заочному процесі, який він вважає завважав «фарсфарсом». Правова підстава для заочного слухання за даним звинуваченням викликає сумніви, оскільки [http://www.consultant.ru/popular/upkrf/11_45.html#p3383 п. 5 ст. 247] [[Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації|КПК РФ]] передбачає таку можливість лише для «виняткових випадків за кримінальними справами при тяжких і особливо тяжких злочинах».
 
[[13 липня]] 2007 Федеральний суд Бразилії прийняв ухвалу про видачу ордера на арешт Бориса Березовського, директорів компанії Media Sports Investments (MSI) Киа Джурабчиана і Нояна Стегну, а також декількох керівників футбольного клубу «Корінтіанс» за звинуваченням у відмиванні грошей. Бразильські власті звернулися в [[Інтерпол]] з проханням про арешт Бориса Березовського і інших обвинувачених.<ref>http://www.kommersant.ru/doc-y.aspx?DocsID=782572 Бразилія переклала м'яч на Бориса Березовського</ref>
 
[[28 серпня]] 2007 голова Слідчого комітету при прокуратурі РФ [[Бастрикін Олександр Іванович|Олександр Бастрикин]] повідомив журналістів, що податкова поліція Нідерландів]] порушила проти Бориса Березовського кримінальну справу про «легалізацію злочинно нажитих доходів у Західній ЕвропіЄвропі». Він також нагадав, що на початку серпня 2007 Басманний суд знов видав санкцію на арешт Березовського у зв'язку зі звинуваченням в організації в 1997 році розкрадання шляхом шахрайства кредиту в 13&nbsp;млн доларів у банку «Сбс-агро», який був витрачений «на купівлю нерухомості на середземноморському узбережжі Франції». 20 липня 2007 генпрокуратура РФ ухвалила рішення про притягнення Березовського як обвинуваченого. Басманний суд у зв'язку з цим наклав арешт на віллу Березовського у Франції.
 
За словами Бастрикіна, проти Березовського готується ще одна справа відносно «розкрадання грошових коштів [[АВТОВАЗ]]а, обміну захоплених у полон на дагестано-чеченській межі омоновців на засуджених чеченців і легалізації злочинно нажитих грошових коштів».
 
[[29 листопада]] 2007 року Савеловський суд Москви засудив Березовського заочно на 6 років в'язниці загального режиму і визнав «винним в розкраданні 215&nbsp;млн рублів компанії „Аерофлот“».<ref>
[http://www.polit.ru/news/2007/11/29/kolonia.popup.html Березовський засуджений на 6 років в колонії загального режиму //[[Політ.ру]]</ref><ref>
[http://www.kp.ru/daily/24010/85120/ Березовського засудили заочно] //[[KP.RU]]</ref><ref>
[http://lenta.ru/news/2007/11/29/berez/ Березовського заочно визнали винним в розкраданні грошей «Аерофлоту»] //[[Лента.ру]]</ref>.
 
== Еміграція ==
З [[2001]] року проживав в [[Лондон]]і. Був акціонером компанії, яку створив [[Ніл Буш]],&nbsp;— брат [[Джордж Вокер Буш|Джорджа Буша-молодшого]], президента [[США]].
 
У 2003 році Генпрокуратура РФ намагалася добитися видачі Березовського на підставі кримінальної справи за ст. 147 КК РФ (шахрайство). Ця справа була порушена Генпрокуратурою ще [[6 серпня]] [[2002]] року. (Березовського звинувачували в розкраданні більш ніж 2300 автомобілів «автовазу» при проведенні Логовазом в 1994—1995 роках залікової операції з Автовазом і адміністрацією області Самари). Його оголосили в міжнародний розшук.
 
[[24 березня]] 2003 лондонська поліція затримала Березовського, але незабаром звільнила під грошову заставу. [[1 червня]] Лондонський магістратський суд відхилив запит про екстрадицію на тій підставі, що Березовський попросив у Великій Британії політичного притулку, і таким чином він перебував під захистом Женевських конвенцій.<ref>[http://www.finmarket.ru/z/nws/hotnews.asp?id=495314&d=6&m=6&y=2006]</ref> [[10 вересня]] [[2003]]року міністр внутрішніх справ Великої Британії Девід Бланкетт підписав розпорядження про надання Березовському політичного притулку<ref>[http://web.archive.org/web/20071103025208/http://www.rian.ru/spravka/20060302/43875646.html Борис Березовський. Біографічна довідка]</ref>, обґрунтувавши це рішення тим, що в Росії йому може загрожувати політичне переслідування.<ref>
[http://www.vesti7.ru/news?id=10428 Березовський: у крузі другому] //весті тижні. [[Росія (телеканал)|Телеканал «Росія»]]</ref><ref>
[http://news.bbc.co.uk/hi/russian/news/newsid_3097000/3097820.stm Березовський отримав політпритулок в Британії] //[[Б-б-си]]</ref>
 
У [[2004]] апеляційна комісія арбітражного суду Самари визнала законною операцію, на підставі якої пред'являли звинувачення Борису Березовському. Проте звинувачення з нього не були зняті.
 
Пізніше Березовський отримав від МВС Великої Британії [[паспорт біженця]] на ім'я Платон Е'''ленін'''. Вже бувши оголошеним в міжнародний розшук, Березовський неодноразово відвідував республіки колишнього [[СРСР]]. У грудні 2003 він відвідав [[Тбілісі]] за документами на ім'я Платон Е'''ленін''', у зв'язку з чим Росія висловила протест. Згодом він ще кілька разів приїжджав у [[Грузія|Грузію]]. [[2005]] року він побував у [[Латвія|Латвії]]. У 2005 довгий час обговорювалася можливість його візиту в [[Україну]], але нова влада все-таки відмовила йому у в'їзді, щоб не створювати собі нерозв'язних проблем у стосунках з Росією.
Восени 2005 Березовський заявив, що в ході президентській кампанії в Україні в 2004 році він підтримував контакти з [[Віктор Ющенко|Віктором Ющенком]] і його найближчими сподвижниками, а також переказував фінансові кошти в Україну для фінансування [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]]. Він представив документи, що підтверджують переказ приблизно 30&nbsp;млн доларів «на розвиток демократії». Розслідуванням його заяв займається тимчасова слідча комісія [[ВРУ|Верховної Ради]] України.
 
[[17 вересня]] 2004 року прокуратура Московської області заочно звинуватила Березовського в розкраданні державної дачі в підмосковному комплексі «Жуковка», пізніше за переоформлену на ім'я його дочки Катерину. [[21 вересня]] була видана санкція на арешт, а [[22 вересня]] Березовський знов був оголошений у міжнародний розшук. Запити про екстрадицію двічі (у лютому і вересні 2005 року) прямували до Латвії, куди Березовський прибував з візитами, але обидва рази дістали відмову.
 
[[19 жовтня]] 2005 року Рада з національної безпеки [[Латвія|Латвії]] за ініціативи президента країни [[Вайра Віке-фрейберг|Вайри Віке-фрейберг]] рекомендувала Генпрокуратурі і МВС включити Бориса Березовського в список осіб, відвідини якими Латвії визнано небажаним. Раніше [[прем'єр-міністр]] [[Латвія|Латвії]] [[Айгар Калвітіс]] заявляв, що Березовський створює реальну загрозу латвійській державі. Сам Березовський вважає, що рішення було ухвалене під тиском Росії.
 
[[26 жовтня]] 2005 року прем'єр-міністр Латвії [[Айгар Калвітіс]] підписав розпорядження про внесення Бориса Березовського в список осіб, в'їзд яких до Латвії небажаний. Він заявив, що ухвалив це рішення на підставі інформації, наданої йому органами безпеки. Калвітіс дав зрозуміти, що влада побоюється впливу Березовського на політичну ситуацію в Латвії, оскільки у Бориса Березовського «в Латвії є певні політичні інтереси».
 
Через тиждень після цього розгорівся крупний урядовий скандал&nbsp;— Айгар Калвітіс звинуватив керівника МВС Еріка Екабсона (члена РНБ) в тому, що він розголосив таємні матеріали засідання РНБ Березовському. Екабсон був вимушений подати у відставку.
 
[[2 березня]] [[2006]] року представник Генпрокуратури РФ заявив, що [[16 лютого]] відносно Бориса Березовського було порушено нову кримінальну справу за ст. 278 Кримінального кодексу РФ («дії, направлені на насильницьке захоплення влади або насильницьке утримання влади порушуючи Конституцію <…> а рівно направлені на насильницьку зміну конституційного ладу»), за якою Березовському загрожує покарання строком від 12 до 20 років позбавлення волі. Пізніше суд заочно дав санкцію на арешт обвинуваченого, і його оголосили в міжнародний розшук. Справу передали для розслідування у [[ФСБ]]. [[1 березня]] прокуратура відправила до МВС Великої Британії повторний запит про екстрадицію Березовського.
 
За деякими повідомленнями [http://www.vsluh.ru/news/politics/75995.html?print=1], приводом для справи стали висловлювання Березовського в прямому ефірі радіостанції «[[ВідлунняЕхо Москви]]», зроблені [[20 січня]] 2006 року, коли він заявив, що в Росії необхідне «силове захоплення влади» і він робить «певні кроки» в цьому напрямі.
 
[[26 січня]] 2006 року в інтерв'ю агентству [[AFP]] Березовський заявив, що має намір здійснювати «захоплення влади» за допомогою статку, який «потроївся» за останні п'ять років.<ref>[http://www.bhhrg.org/mediaDetails.asp?ArticleID=849 Олігарх засланця Березовський загрожує Путіну переворотом до 2008-го року], Марина Лапенькова, [[26 січня]] [[2006 рік]]а, агентство [[AFP|Франс Пресс]]. [http://www.online-translator.com/url/tran_url.asp?direction=er&autotranslate=on&transliterate=on&url=http://www.bhhrg.org/mediaDetails.asp?ArticleID=849 Машинний переклад].</ref>
 
[[26 лютого]] міністр закордонних справ Великої Британії [[Джек Стро]] попередив Березовського, що його статус біженця може бути переглянутий у будь-який час, «якщо він використовуватиме Сполучене Королівство як базу для насильницьких безладів або тероризму в інших країнах».
 
Того ж дня президент [[Чечня|Чечні]] [[Алу Алханов]] повідомив, що має в своєму розпорядженні документальні докази фінансування Березовським [[Чеченська Республіка Ічкерія|Чеченської Республіки Ічкерія]]. В. о. прем'єр-міністра Чечні [[Рамзан Кадиров]] заявив, що Березовський, виплачуючи викупи за численних заручників, що захоплювалися в Чечні в 1990-і роки, передав чеченським бойовикам 30&nbsp;млн доларів.
 
Поки Березовський зберігав статус біженця, він не міг бути виданий, але цього статусу у виняткових випадках його могло позбавити британське МВС. Проте анулювання статусу біженця не означало автоматичної екстрадиції до Росії&nbsp;— таке рішення міг прийняти лише суд.<!-- Недоступно 404 [http://www.gazeta.ru/2006/02/28/oa_190372.shtml].-->
 
Сам Березовський заявив в інтерв'ю російській газеті «Відомості», що він мав на увазі не насильницьке захоплення влади (військовий переворот або путч), а події, аналогічні приходу до влади опозиції в Грузії і в Україні.