Територія [[Румунія|Румунії]] характеризується підвищеною [[сейсмічність|сейсмічністю]]. Найважливіша [[епіцентр]]альна зона — область [[Зона Вранча|Вранча]], розташована на вигині [[Східні Карпати|Східних Карпат]]. У Вранчі виділяються зони корових (з глибиною вогнищ до 40-45 км) і проміжних (від 70-80 км до 180-200180—200 км) землетрусів, між якими розташована територія невисокої сейсмічної активності. Площа високосейсмічної області 9 000 км², з них 2 300 км² припадає на епіцентральну область проміжних [[землетрус]]ів. Останні характеризуються великою енергією, відчуваються на великих площах [[Сейсмічність Албанії|Албанії]], [[Сейсмічність Болгарії|Болгарії]], [[Сейсмічність Угорщини|Угорщини]], [[Сейсмічність Греції|Греції]], [[Сейсмічність Польщі|Польщі]], [[Сейсмічність Молдови|Молдови]], [[Сейсмічність України|України]] та колишньої [[Югославія|Югославії]]. [[Інтенсивність землетрусу|Інтенсивність землетрусів]] у епіцентральній зоні досягає 9 балів (за шкалою [[MSK-64]]), а горизонтальні [[прискорення]] 0,3 g (g – — прискорення [[сила тяжіння|сили тяжіння]]). Землетруси з осередками, розташованими на глибині 5-15 км, відбуваються через різні проміжки часу вздовж [[Глибинний розлом|корових розломів]] і відчуваються на обмежених площах.
Проятгом [[ХХ ст.]] у зоні Вранча сталося 30 землетрусів з магнітудою 6,5. Катастрофічні землетруси [[Карпатський землетрус (1940)|10 листопада 1940]] та {{нп|Карпатський землетрус (1977)|4 березня 1977|ru|Карпатское землетрясение (1977)}} мали магнітуду 7.
