Джозеф Прістлі: відмінності між версіями

У 1766 році Прістлі встановив зворотнуобернено пропорційну залежність [[Закон Кулона|сили електричної взаємодії]] від квадрата відстані між [[Електричний заряд|зарядами]]. Свої результати Прістлі виклав у творі «Історія та сучасний стан електрики, з оригінальними дослідами», виданому в двох томах у Лондоні в 1767&nbsp;рроку. Ця робота відразу отримала визнання серед англійських учених, і її авторавтора в томутого ж роціроку був обранийобрали членом [[Лондонське королівське товариство|Лондонського королівського товариства]]. Твір Прістлі про електрику можна розділити на дві нерівні частини. Першу, більшу, становить огляд робіт попередників, а друга&nbsp;— опис його власних дослідів. Серед експериментів Прістлі був і дослід, що є по суті повторенням спостереження Франкліна, але проведений більш ретельно. Ось як його описує сам Прістлі: "… я наелектризував олов'яний кубок обсягом в одну кварту, що стояв на табуретці з висушеного дерева; я спостерігав, що пара коркових кульок, які були ізольовані, оскільки підвішувалися на скляній паличці, і висіли всередині судини так, що ні найменша частина ниток не виступала над його горловиною, залишаючись саме в тому місці куди і була поміщена, і ні в найменшій мірі не відчували впливу електрики; однак якщо палець чи будь-яке тіло проводить з'єднувалось із землею, торкалося кульок або навіть якщо його просто підносили до них, коли вони знаходилися поблизу горловини посудини, вони негайно розділялися, відчуваючи притягання в різні боки, так само вони вели себе при витягуванні вгору в той момент, коли нитки виступали над горловиною посудини ".<br/>Далі Прістлі описав різні варіанти цього досліду, а потім сформулював висновок: «Чи можна не зробити висновку з цього експерименту, що притягання електрики підкоряєтьсяпідпорядковується тим же законам, що й тяжіння, і тому змінюється обернено до квадратівквадрату відстанейвідстані; оскільки легко показати, що якщо бякби Земля мала форму оболонки, то тіло, що знаходитьсяперебуває всередині неї, не притягалися б до однієїжодної сторони сильніше, ніж до іншої». У 1766 роціроку Прістлі висловив думку про те, що електричні сили підпорядковуються закону "зворотних«обернених квадратів "», за аналогією до закону всесвітнього тяжіння [[Ісаак Ньютон|Ньютона]]. У «Математичних засадах натуральної філософії» Ньютон розглянув задачу про те, яка сила діє на тіло, поміщена всередину сферичної оболонки, і показав, що ця сила дорівнює нулю. Висновок Ньютона справедливий для будь-яких сил, що підкоряютьсяпідпорядковуються закону «зворотнихобернених квадратів». При цьому сила не діє на тіло тільки усередині сферичноївсередині однорідної кулі. Якщо порушеніпорушено будь-якіабо умовиумову сферичності кулікулястості, або умовиумову її однорідності, це твердження перестає бути справедливим. Слід зазначити, що форма посудини, з якою експериментував Прістлі, була далека від сферичної. Отже, розв'язок задачі Ньютона не застосовується до досліду Прістлі і його висновок ґрунтується на дуже грубоїгрубій аналогії між дією електричних і гравітаційних сил. У той же час подальший розвиток науки показалопоказав, що «нульовий» метод, тобто метод, заснований на доказі рівності нулю сили, може бути досить ефективним при обґрунтуванні закону «зворотних квадратів».

Джозефа Прістлі по праву можна вважати одним з основоположників сучасної хімії. Хімія-одна з наук про природу. Його основні хімічні дослідження були присвячені вивченню [[гази|газів]]. У цій галузі йому належить рядкілька найбільшихзначних відкриттів. У1771 1771року Прістлі відкрив [[фотосинтез]], виявивши, що [[повітря]], «зіпсоване» [[Горіння|горінням]] або диханням, знову стає придатним для дихання під дією зелених частин рослин. У 1778&nbsp;р.року він довів, що припід час фотосинтезіфотосинтезу рослини поглинають [[вуглекислий газ]] і виробляють [[кисень]]. У 1772&nbsp;р.року Прістлі, діючи розведеною [[Нітратна кислота|Нітратною кислотою]] на [[мідь]], вперше отримав окис азоту&nbsp;— «селітряне повітря»&nbsp;— і знайшов, що окис азоту припісля контактіконтакту з повітрям буріє внаслідок утворення двоокису азоту. Користуючись для збирання газів ртутною ванною, Прістлі у 1772—1774&nbsp;рр. вперше отримав [[хлороводень]]&nbsp;— «соляно-кисле повітря» ій [[аміак]]&nbsp;— «лужне повітря». Разом з іншими вченими, такими, як [[Антуан Лоран Лавуазьє|Антуан Лавуазьє]], [[Генрі Кавендіш]], [[Карл Вільгельм Шеєле|Карл Шеєле]], він сприяв утвердженню уявлень про складний склад повітря. Прістлі належить честь відкриття укисню (1774 році киснюроку). Нагріваючи окис ртуті, він виділив кисень&nbsp;— «бесфлогістонне повітря». Крім того, Прістлі у 1775&nbsp;р.року отримав у чистому вигляді фтористий кремній, сірчистий газ, а у 1799&nbsp;р.року — оксид вуглецю. Збагативши науку багатьма новими фактами, Прістлі, однак, не зміг правильно пояснити їх і до кінця життя залишався послідовником помилкової теорії флогістону, відкинутувідкинутої працями Лавуазьє, тому його теоретичні ідеї не йшли ні в яке порівняння з описаними їмним дотепними ій переконливими експериментами. Крім хімії, його дослідження відносятьсястосуються також і до оптики. Прістлі&nbsp;— автор книги «Історія та сучасний стан відкриттів, що відносяться достосуються зору, світла і квітів», опублікованої у 1772&nbsp;рроку. Роботи Прістлі отримали широку популярність у наукових колах. Він був обраний почесним доктором [[Единбурзький університет|Единбурзького університету]], членом [[Лондонське королівське товариство|Лондонського королівського товариства]], іноземним членом Паризької ій Петербурзької академій наук.