Електровакуумна лампа: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 10:
 
== Історія створення ==
В [[1883]] році [[Едісон Томас Алва Едісон|Т.Томас Едісон]], експериментуючи з [[лампа розжарюваннярозжарення|лампою розжарюваннярозжарення]], встановив в ній додатковий [[електрод]] — [[анод]]. Коли на розжарену нитку ([[катод]]) був поданий від'ємний [[Електростатичний потенціал|потенціал]], а на анод позитивний потенціал, через лампу пішов [[електричний струм]], що створювали [[електрон]]и, які емітував гарячий [[катод]], за який правила нитка розжарювання. Це був перший [[електровакуумний діод]]. Він пропускав струм тільки в одному напрямі і широко використовувався для перетворення [[змінний струм|змінного струму]] в [[постійний струм|постійний]]. Для керування потоком електронів в балоні лампи між катодом і анодом почали поміщати [[металМетали|металеві]]еві сітки, змінюючи [[Електростатичний потенціал|електричний потенціал]] яких можна змінювати величину [[струм]]уструму, що протікає через лампу.
 
У [[1905]] році цей «ефект Едісона» став основою британського патенту [[Джон Амброз Флемінг|Джона Флемінга]] на «прилад для перетворення змінного струму в постійний» — першу електронну лампу, що відкрила століття електроніки.
Рядок 16:
У [[1906]] році американський інженер [[Лі де Форест]] увів в лампу третій електрод — сітку (і, таким чином, створивши [[тріод]]). Така лампа могла працювати як підсилювач струму, а в 1913 році на її основі був створений [[автогенератор]].
 
Пік розквіту («золота ера») лампової схемотехніки припалаприпав на 1935-1950-ті роки.
 
== Конструкція ==