Беніто Муссоліні: відмінності між версіями

Спочатку він користувався підтримкою парламентських лібералів. З їхньою допомогою він запровадив жорстку [[цензура|цензуру]] та змінив [[вибори|виборчі]] методи так, що протягом [[1925]]–[[1926]] років зміг зібрати в своїх руках диктаторські повноваження та розпустити всі інші партії. Вміло використовуючи свій абсолютний контроль над пресою, він поступово побудував собі імідж «Провідника», людини, яка завжди має рацію та може вирішити всі проблеми [[політика|політики]] та [[Народне господарство|економіки]]. Італія швидко перетворилася на поліцейськуполіційну державу. З тими, хто намагався чинити йому опір, як, наприклад, соціаліст [[Джакомо Маттеотті]], Муссоліні був безжалісний. Але його пропагандистський талант був настільки великим, що опозиції до нього майже не існувало.