Середньовічна Франція: відмінності між версіями

[[1340]]&nbsp;р. [[Англія|Англійський]] флот розгромив французів у морській битві при [[Битва при Слейсі|Слейсі]] (біля узбережжя [[Фландрія|Фландрії) ]]. Відтоді він почав панувати на морі.[[1346]]&nbsp;р. Битва при [[Битва при Кресі|Крессі]], у якій французька рицарськалицарська кіннота зазнала поразки. Втрати французів майже 1500 рицарівлицарів. Англійці одержали перемогу завдяки вдалому вибору оборонної позиції, високій дисципліні й ефективній зброї&nbsp;— довгому англійському луку. Перемога англійців підняла їх бойовий дух.<ref>Падаляк Н.&nbsp;Г.&nbsp;Історія середніх віків Підручник для 7 класу, К.: Генеза, 2007. .</ref>[[1347]]&nbsp;р. Англійський король [[Едуард III]] захопив порт [[Кале]], який на довгі роки став опорним пунктом англійців на території [[Франція|Франції]].[[1356]]&nbsp;р. Битва біля [[Битва при Пуатьє|Пуатьє]]. Французьке військо зазнало поразки; було захоплено в полон короля і знатних феодалів. На півночі і півдні країни хазяйнували загарбники, які пограбували ці райони.[[1360]]&nbsp;р. Між [[Франція|Францією]] і [[Велика Британія|Великою Британією]] укладено мир. [[Франція]] змушена була погодитися на тяжкі умови миру:

У [[Париж]]і неодноразово виникали заколоти і повстання. У провінціях виникло велике селянське повстання&nbsp;— [[Жакерія]] ([[1358]]&nbsp;р.). Приводом до повстання стали події 28 травня [[1358]]&nbsp;р., коли банда найманців намагалася пограбувати одне село в провінції [[Бовезі]] на північному сході [[Франція|Франції]]. Селяни дали відсіч грабіжникам, убивши чотирьох рицарівлицарів і п'ятеро зброєносців, а потім спалили замок місцевого феодала, який їх не захистив. Селяни почали озброюватися. Через кілька днів повстання охопило велику територію.<ref>Падаляк Н.&nbsp;Г.&nbsp;Історія середніх віків Підручник для 7 класу, К.: Генеза, 2007.</ref>Повстання очолив колишній солдат [[Гільйом Каль]]. Селяни нападали на замки феодалів, спалювали їх, викрадали скот, знищували документи, в яких були записані їхні повинності. Однак повстання зазнало поразки.

Продовжувалася [[Столітня війна]]. Становище [[Франція|Франції]] було важким. Вона перебувала на краю загибелі, їй загрожувала втрата державної незалежності. Більша частина території зайнята ворогом. У такий важкий для [[Франція|Франції]] час з'являється [[Жанна д'Арк]]&nbsp;— сільська дівчина з села Домремі, яка з болем сприймала приниження національного почуття французького народу і добилася від [[Карла]](спадкоємця престолу) виділення їй загону рицарівлицарів, який виступив на допомогу обложеному [[Орлеан]]у. {{цитата| Якщо ви, королю Англії, не вчините так, то я беру на себе керівництво війною і, де б не наздогнала ваших людей у Франції, я змушу їх піти волею або неволею; якщо вони відмовляться коритися, я всіх їх знищу, якщо ж погодяться — помилую їх. Я послана сюди Богом, небесним королем, як його заступниця, щоб вигнати вас зі всієї Франції. «Лист Жанни д'Арк англійському королю» <ref> Всесвітня історія Документи і матеріали 6-11 класи,-Х.: «Ранок», 2011 р. с. 85</ref> }}[[Файл:Жанна дАрк.jpg |міні|200пкс| Жанна д'Арк ]] Поява молодої дівчини в рицарськихлицарських обладунках цілковито змінила стан у війську. Вона не знала військової справи, а військо, яке очолила, починало здобувати перемоги. У війську встановився порядок і дисципліна. Сучасники називали це чудом; французи вважали це втручанням Бога, а англійці&nbsp;— диявола. [[Жанна д'Арк]] перетворилася на символ національного визволення. Вершиною її слави стало звільнення у [[1429]]&nbsp;р. [[Орлеан]]а і чимало перемог французької армії, завдяки яким відбулася коронація [[Карла]] в [[Реймс]]і. Після коронації король вирішив нагородити дівчину. Але вона не хотіла ні почестей, ні звань, ні нагород, а лише попросила звільнити її рідне село Домремі від повинностей і податків. У [[1430]]&nbsp;р. [[Жанна д'Арк|Жанну]] захопили в полон [[бургундці]] і продали англійцям за 10 тисяч золотих, а ті передали її судові інквізиції як відьму. Не було зроблено жодної спроби, щоб викупити її з полону чи обміняти на одного з полонених англійських полководців. Дівчину тримали в залізній клітці, прикуту залізними ланцюгами. На допитах вона вела себе мужньо. Суд [[інквізиція|інквізиції]] звинуватив її у чаклунстві і засудив до страти. 30 травня [[1431]]&nbsp;р. Жанну було спалено на багатті у місті [[Руан]]і. У [[1456]]&nbsp;р. папа римський визнав Жанну невинно засудженою. Французи після спалення [[Жанна д'Арк |Жанни]] почали поклонятися їй як святій мучениці.<ref name="Середницька7" />

До [[Х]] ст. у Франції практично перестали діяти Салічна правда і інші варварські звичаї. На зміну їм в умовах феодальної роздрібленості прийшли територіальні правові [[кутюми]] окремих регіонів, сеньйорів і навіть громад. За [[Карл Великий|Карла Великого]] було видано низку законів&nbsp;— капітуляріїв (збірок указів). Наступники Карла Великого видавали [[ордонанс]]и. З середини [[XII]]&nbsp;ст. з посиленням королівської влади зростає значення королівського суду. Поступово суд стає становим, бо кожний суспільний стан (духовенство, дворяни, містяни) мав свій суд. Селян судили феодали або призначені ними судді. За законом феодал мав право садити селянина в тюрму, тримати роками в сирому підземеллі, піддавати тортурам або прирікати їх на голодну смерть. З утримання селян у тюрмі довгий час не було жодних нормативних документів, тому існували нелюдські умови для в'язнів. Верховна судова влада належала королю. Якщо справа була заплутана, то король звертався до «Божого суду». Для [[рицарлицар]]ів це був поєдинок між ними, бо вважалося, що Бог сприятиме одержанню перемоги невинному.<ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с.</ref>

У період розквіту [[Середньовіччя]] з народних пісень і сказань про подвиги героїв складали [[героїчний епос|епічні поеми]], їх виконували під звуки арфи чи віоли (маленької скрипки). До наших днів дійшло близько 100 французьких поем. Найвидатніша з них «[[Пісня про Роланда]]»&nbsp;— героїчна поема про війну [[християнство|християн]] проти [[мусульманство|мусульман]]. Головний герой&nbsp;— граф Роланд&nbsp;— доблесний, сміливий, мужній, хоробрий, великодушний і благородний рицарлицар, який здійснює казкові подвиги і гине у завойовницькому поході [[Карл Великий|Карла Великого]] в [[Іспанія|Іспанію]].

Із розвитком міст почала складатися міська література, тісно пов'язана з народною творчістю. У розповідях міських письменників звеличується винахідливість простої людини, висміюється жадібність міських багачів, лицемірство монахів, грубість рицарівлицарів. Яскравим виявленням міської культури є поема «[[Роман про Ренара]]».<ref>Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009&nbsp;р.. 760 с. .</ref> Уявлення містян про життя відображено в усній народній творчості: піснях, казках, баладах комічного чи сатиричного характеру&nbsp;— «[[фабльо]]». Найпопулярнішими жанрами міської літератури були короткі оповідання. До міської літератури належать і вірші бродяг-школярів, які кочували від школи до школи в пошуках найкращих викладачів. Яскравим виявом міської культури була творчість [[жонглери|жонглерів]]-фокусників, [[акробати|акробатів]], акторів, музикантів. Без жонглерів не відбувалося жодного весілля чи ярмарку.