Битва під Прохорівкою: відмінності між версіями

''Большая Советская Энциклопедия'' пише: {{цитата|"12 липня 1943 в районі західніше і південніше Прохоровки в ході Курської битви відбулося найбільше в історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 зустрічна танкова битва між наступаючим нацистським танковим угрупуванням ([[2-й танковий корпус СС]] і [[3-й танковий корпус (Третій Рейх)|3-й танковий корпус]], всього біля 700 танків і штурмових гармат) і 5-ю гвардійською танковою армією і трьома танковими і механізованими бригадами (близько 800 танків і самохідно-артилерійських установок, САУ), що наносили контрудар. У запеклих боях, що тривали весь день, супротивник втратив понад 350 танків і штурмових гармат, понад 10 тис. чол. убитими і був вимушений перейти до оборони, 5-та гвардійська танкова армія втратила близько 300 танків і САУ. 12 липня настав перелом в Курській битві, ворог перейшов до оборони, а 16 липня почав відводити свої сили. Війська [[Воронезький фронт|Воронезького]], а з 19 липня і [[Степовий фронт|Степового фронту]] перейшли до переслідування і відкинули нацистські війська на початковий рубіж."}}

''22 серпня 1943 р. командувач Воронезького фронту М. Ф. Ватутін видав директиву, в якій вказував:''

''У своїх спогадах В. П. Брюхов, командир танку Т-34 2-го танкового корпусу 5-ї гвардійської армії згадує той пекельний день 12 липня:''

{{цитата|«У Прохоровській битві наш корпус спочатку був у другому ешелоні, він забезпечував введення в бій інших корпусів, а потім корпусу наказали йти вперед. В бою на полі між танками було не більше ста метрів, ніякого маневру. Це була не війна - побиття танків. Їхали на малій швидкості, стріляли. Все горіло. Над полем бою стояв страшний сморід. Все було закрито димом, пилом, вогнем, так що здавалося - настали сутінки. Авіація всіх бомбила. Танки горіли, машини горіли, зв'язок не працював. Всі проводи намотані на гусениці. Радіозв'язок заблокований. Що таке зв'язок? Я стараюсь передати повідомлення по радіозв'язку, раптом мене підбивають - радіохвиля заблокована. Потрібно переходити на запасну хвилю. О восьмій ранку ми пішли в атаку і тут же зійшлися з німцями. Приблизно через годину мій танк підбили. Звідкись прилетів снаряд і потрапив у борт, відбив лінивець (колеса, що натягують гусеницю) і перший коток. Танк розвернувшись, зупинився. Ми відразу вискочили і почали відповзати у воронку. Тут вже не до ремонту. Це Прохорівка! Там якщо танк зупинився - вискакуй. Якщо тебе зараз не вбили, то наступний танк підійде і доб'є. В притул розстрілювали. Я пересів на інший танк. Його теж незабаром спалили. Снаряд потрапив в моторне відділення. Танк загорівся, і ми всі вискочили. У воронку залізли і сиділи, відстрілювалися. Та, поки в танку воював, я теж дурня не валяв - першим снарядом підбив 75-мм гармату, яку обслуговуючий персонал викочував на вогневу позицію, і спалив танк Т-ІІІ. Бій тривав десь до семи годин вечора, у нас були великі втрати. У бригаді з шістдесяти п'яти танків залишилося близько двадцяти п'яти, але по першому дню в мене склалося враження, що втрати з обох сторін були однакові... Увечері 12-го липня надійшов наказ перейти до оборони, і ще три дні ми відбивали контраатаки ... »[[1990|Брюхов В. Крепче брони. Пермское землячество. — М., 2005.]]}}