Радуль: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м оновлення даних
уточнення
Рядок 19:
| магдебурзьке право =
| агломерація =
| щільність =95,8
| поштовий індекс =15021
| телефонний код =4641
| висота =
| водойма =[[Дніпро (річка)|Дніпро]]
Рядок 38:
| голова =
}}
'''Радуль''' — [[селище міського типу]] на Чернігівському [[Полісся|Поліссі]], над [[Дніпро (річка)|ДніпроДніпром]]м, [[Ріпкинський район|Ріпкинського району]] [[Чернігівська область|Чернігівської області]].
 
== Історія ==
 
Маєтність бояр Любецького староства Зарецьких (Зарецьких-Зенковичів). Отримали підтвердження на володіння у 1568 &nbsp;р. від короля Сигізмунда ІІ Августа, але появу села слід віднести до XIV – XV XIV—XV&nbsp;ст., про що свідчать знахідки археологами керамічного матеріалу датованого другою половиною XIV &nbsp;— першою половиною XV &nbsp;ст.<ref>Капустін К. Археологічні пам’яткипам'ятки Дніпровського Лівобережжя середини ХІІІ–XV &nbsp;ст. (за матеріалами розвідок 40-х&nbsp;— 70-х рр. ХХ ст.) // Сіверянський літопис.&nbsp;— 2012.&nbsp;— – №3–4№&nbsp;3–4.&nbsp;— С. 9–20.&nbsp;— С. 12, 13, 17.</ref>. Село виникло на Юшковській (Юрковській) землі, яка включала до себе Радутовський та Зарецькій острови. Останній знаходився навпроти Радуля на Правобережжі Дніпра (с. Асаревичі, зараз це територія Гомельської області Республіки Білорусь).
Наявний ще один Зарецький "«острів"», що знаходився не правому березі Дніпра, а на схід від сучасного селища.
 
Володільці: шляхтичі Зарецькі (1568 &nbsp;р.), Зенько Семенович Нахиба (1616 &nbsp;р.), Тобіаш Руцький (1621 &nbsp;р.), Зеньковичі-Зарецькі (1636 &nbsp;р.), Полуботки (1708 &nbsp;р.), Милорадовичі (кінець XVIII &nbsp;ст.).
 
16 лютого 1621 &nbsp;р. за військові заслуги король Сигізмунд ІІІ надав ленним правом с. Радуль з “плецем”«плецем» в Чернігівському замку з обов’язкомобов'язком побудувати там дім ротмістрові Тобіашу Руцькому<ref>Кривошея В.&nbsp;В. &nbsp;Українське козацтво в національній пам‘яті. Чернігівський полк. У 2 т.&nbsp;— К. : ДЦ «"НВЦ «Пріоритети», 2012.&nbsp;— Т.1.&nbsp;— 516 с.&nbsp;— С.419.</ref>.
 
З кінця XVII &nbsp;ст. у Радулі стали селитися старообрядці, саме тому історики помилково пов’язуютьпов'язують появу цього села виключно з оселеннями цих втікачів з Росії. Хоча беззаперечно, що з XVIII &nbsp;ст. саме вони формують соціальне “обличчя”«обличчя» села.
 
Павло Леонтійович Полуботок тримав слободу з 4 дворів, його син Андрій мав 22 двори. У його опіці був племінник Семен Якович, саме до нього і перейшло село. У 1730 &nbsp;р. брати Яків та Андрій Полуботки володіли у Радулі 12 дворами, причому саме село вони називали слобідкою, осадженою Павлом Полуботком на “купованих«купованих землях”землях». Практика “заснування”«заснування» слобідок широко використовувалась протягом усього XVII – XVIII XVII—XVIII&nbsp;ст., адже заснування слободи (слобідки) надавало власникові право не сплачувати податки протягом 30 років. Саме тому цей тип осадництва був дуже поширеним, а слобідками часто називали вже існуючі села.
У 1723 &nbsp;р. за Полуботками було 6 підданих. Інші мешканці село&nbsp;— розкольники, займалися промислом&nbsp;— риболовлею, а також продажем риби, олії «и прочего подобного» &nbsp;— 10 дворів (1732 &nbsp;р.). За Румянцевським описом у володінні удови Анастасії Полуботок було 11 хат, за розкольниками&nbsp;— 55 дворів. У 1771 &nbsp;р. [[абшитований]] військовий товариш Гаврило Красковський скаржився, що його козаків пограбували радульські розкольники.<ref>Кривошея В.&nbsp;В. &nbsp;Українське козацтво в національній пам‘яті. Чернігівський полк. У 2 т.&nbsp;— К. : ДЦ «"НВЦ «Пріоритети», 2012.&nbsp;— Т.1.&nbsp;— 516 с.&nbsp;— С.419.</ref>
 
У 20-і рр. XVIII &nbsp;ст. Радуль як і інші старообрядницькі поселення у Стародубському і Чернігівському полках були вилучені з-під юрисдикції місцевої козацької старшини (хоча свої маєтності вона й зберегла) і підпорядковані Київській губернській канцелярії. Для безпосереднього управління слободами, у т.ч.тому числі й Радулем була створена спеціальна контора "«описных Государевых малороссийских раскольнических слобод" » на чолі з своїм бурмістром, яка містилась у Климовій. Претензії ж Милорадовичів виявлялись у багаторічних судових тяганинах з мешканцями Радуля.
 
У другій половині XVII – XVIII XVII—XVIII&nbsp;ст. у Радулі був один із козацьких спостережних пунктів, який охороняв міждержавний кордон з Великим князівством Литовським. У районі Радуля існувало кілька прикордонних форпостів, на яких кордон охороняли військослужбовці Чернігівського козацького полку, а згодом &nbsp;— Чернігівського карабінерського полку.
Існує кілька версій щодо походження назви села: а) від слова «радість», яку буцімто відчували першопоселенці старовіри, знайшовши тихе місце від переслідувань царської влади ;
 
а) від слова «радість», яку буцімто відчували першопоселенці старовіри, знайшовши тихе місце від переслідувань царської влади ;
 
б) від шведських слів «рад» Q коло, шеренга, черга, рада і «дуль» прихований, зберігання. Разом узяті вони означають щось на кшталт захованого сонця ;
Рядок 86 ⟶ 84:
! українська&nbsp;мова !! російська !! білоруська
|- bgcolor="#f7f9ff"
| align=center|16,56&nbsp;%
| align=center|82,81&nbsp;%
| align=center|0,63&nbsp;%
|}
 
Рядок 98 ⟶ 96:
 
== Посилання ==
* Кондратьєв І. Радутьє&nbsp;— Радутовщина&nbsp;— Радуль (або скільки років Радулю?) // Сіверянський літопис.&nbsp;— 2010.&nbsp;— – №2–3№&nbsp;2–3.&nbsp;— С.65–68.
http://www.siver-litopis.cn.ua/arh/2010/2010_02/2010n2.htm
* [http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=19.07.2008&rf7571=40940 Облікова картка]
* [http://cult.gov.ua/blog/2009-03-18-266 Містечко Радуль&nbsp;— один з історичних центрів розселення старообрядців]
* [http://database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Database/Census/databasetree_uk.asp Банк даних Державної служби статистики України]{{ref-uk}}
* [http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm Cities & towns of Ukraine]{{ref-en}}{{ref-uk}}