Трипільська культура: відмінності між версіями

2005-го року з печери [[Вертеба]] на [[Поділля|Поділлі]] ([[Тернопільська область]]) О. Нікітіним були отримані перші за історію вивчення трипільської культури зразки для генетичного аналізу. 2010 року було представлено перші результати<ref>A.G.Nikitin et al. (2010) Comprehensive site chronology and ancient Mitochondrial DNA analysis from Verteba cave&nbsp;— a trypillian culture site of eneolithic Ukraine. http://www.iansa.eu/papers/IANSA-2010-01-02-nikitin.pdf</ref>. Ще через три роки висновки отримали підтвердження в результаті порівняльного аналізу філогенетичних витоків неолітичних попередників трипільців в Центральноєвропейському-Балканському регіоні. Було встановлено, що трипільці несли в собі материнські генетичні лінії, характерні для всієї землеробської неолітичної ойкумени, започаткованої ще на території Малої Азії&nbsp;— прабатьківщині європейського сільського господарства. Проте домінують в останках трипільців автохтонні гени донеолітичноїдо неолітичної людності, яка існувала в районі від Карпатських гір до Північного Причорномор'я ще до приходу туди хліборобів<ref>Никитин А.&nbsp;Г.&nbsp;Генетические корни трипольцев: что мы узнали после восьми лет исследований // Stratum plus.&nbsp;— №&nbsp;2.&nbsp;— 2014. https://www.e-anthropology.com/DownloadFreeFile.aspx?DwID=4921</ref>.

Значного розвитку досягли гончарні вироби. Глиняний посуд різноманітної форми ліпили руками: великі посудини грушоподібної форми для зерна, різної форми горщики, миски, ложки, друшляки, біноклеподібний посуд. З глини ліпили жіночі [[статуетка|статуетки]], модельки житла, намисто, амулети. Поверхню посуду вкривали заглибленим орнаментом або канелюрами у вигляді стрічок з кількох паралельних ліній, що утворювали спіральні форми орнаменту. Таким орнаментом вкривали також більшість статуеток. [[Статуетка|Статуетки]], модельки жител та амулети мали ритуальне призначення і були пов'язані з хліборобськими культами. Серед досліджених ранньотрипільських поселень виявлено, хоч дуже рідко, різні вироби з [[мідь|міді]], переважно прикраси: браслети, кільця, гачки тощо, а в поселенні біля села Корбуни в [[Молдавія|Молдавії]] знайдено великий скарб мідних речей, переважно прикрас, котрий датовано першою половиною V тисячоліття до н.&nbsp;е.

На думку фінського науковця Аско Парполи, індолога з [[Гельсінський університет|Гельсінського університету]], існують лінгвістичні причини вважати, що [[колесо]] було винайдено саме в Трипільській культурі на території сучасної України<ref name="комп'юлента.ру">[http://science.compulenta.ru/665561/ Почему колесо изобрели так поздно?]</ref>. Версію про європейське походження колеса висунув ще у 1990-х німецький вчений А. Хойслер. Про знахідки моделей коліс у розкопках трипільських поселень останньої чверті 5 тис. до&nbsp;н.&nbsp;е. (за тисячоліття до відповідних знахідок у [[Месопотамія|Месопотамії]]) повідомляв 1981 у наукових публікаціях румунський археолог Діну. Звідси інновація швидко поширилася Європою: згадки про колесо зустрічаються у поселеннях Зюшен (Німеччина), Броночице (Польща), рештки возів знайдено наприкінці 1980-х на території Краснодарського краю Росії датуванням середина 4 тис. до&nbsp;н.&nbsp;е.<ref>[http://www.mk.ru/daily/newspaper/article/2011/06/16/597841-koleso-izobreli-ne-na-vostoke.html Колесо изобрели не на Востоке]</ref>. В українському килимарстві, гончарстві, дереворізьбярствідерево-різьбярстві, вишивках і писанках існує дуже багато геометричних і рослинних орнаментальних мотивів, які виразно нагадують орнамент палеолітичної та неолітичної доби в Україні.

* Ед Данилюк «Пожежа Саніри» (рос. Эд Данилюк «Пожар Саниры»)&nbsp;— історичний детектив, дія якого разгортаєтьсярозгортається у трипільському місті.