Єлизавета I: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Andrew J.Kurbiko перейменував сторінку з Єлизавета I (королева Англії) на Єлизавета I поверх перенаправлення: вона одна
Немає опису редагування
Рядок 31:
Єлизавета спиралася в своєму правлінні на королівську раду, в якій тоді засідали провідні політики свого часу на чолі з радником [[Вільям Сесіл|Вільямом Сесілом]], 1-им Бароном Берґлі. Одним з її перших політичних досягнень була підтримка відокремлення англійської протестантської церкви від [[Римо-Католицька Церква|Риму]], і проголошення монарха Англії її верховним опікуном (Акт про верховність 1558 року). Церковний порядок, запроваджений Єлизаветою, строго дотримувався під час її правління й пізніше переріс у теперішню [[Англіканська церква|Англіканську церкву]]. Очікувалось, що Єлизавета вийде заміж і народить спадкоємця роду Тюдорів, але незважаючи на часті звернення парламенту, вона відмовлялася. Мотиви цього вибору невідомі й стали темою численних дискусій. З часом незайманість Єлизавети принесла їй славу й стала приводом для культу особи, свідченням чого стали тогочасні портрети, пишні заходи та література.
 
За стилем правління Єлизавета I була стриманішою ніж інші Тюдорські монархи. Одним з її девізів був «{{lang-la|video et taceo}}<nowiki/>» («{{lang-en|see but silent}}<nowiki/>»)&nbsp;— «бачу, але мовчу». Ця стратегія, яку не завжди схвалювали її радники, часто рятувала королеву від невигідних політичних та подружніх союзів. Незважаючи на її обережність у міжнародних відносинах та не надто завзяту підтримку кількох безрезультатних і незграбних військових кампаній у [[Нідерланди|Нідерландах]], [[Франція|Франції]] та [[Ірландія|Ірландії]], перемога над [[Іспанська Армада|Іспанською Армадою]] назавжди пов'язала її ім'я з однією з грандіозних звитяг в [[історія Англії|англійській історії]]. Уже через 20 років після її смерті Єлизавету вважали правителькою золотої доби&nbsp;— ставлення, яке і досі домінує у англійців. Правління Єлизавети відоме як [[Єлизаветинська епоха|Єлизаветинська ера]], що відома, передусім, розквітом англійської драматургії на чолі з [[Вільям Шекспір|Вільямом Шекспіром]] і [[Крістофер Марлоу|Крістофером Марлоу]] та доблестю англійських мореплавців, серед яких вирізнялися такі шукачі пригод, як [[Френсіс Дрейк]].
 
Оцінки деяких істориків стриманіші. Вони часто змальовують Єлизавету як нерішучу правительку з поганим характером, якій, проте, надзвичайно щастило. Ближче до кінця її правління економічні та військові проблеми послабили її популярність настільки, що багато підданих зітхнули з полегшенням після її смерті. Єлизавета вважається [[харизма]]тичною виконавицею ролі королеви і неймовірно живучим політиком у період слабкої і розбалансованої монархічної влади в Англії, і коли у сусідніх країнах монархи боролись за виживання, як, наприклад, суперниця Єлизавети, [[Марія Стюарт]].