Травневі заворушення 1968 року: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м редагування |
Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
Рядок 22:
Патрік Ромпан дає три можливі підходи для пояснення «Травня 1968». По-перше: це період, коли розіграється три кризи: студентська, соціальна і політична. По-друге, з соціологічної точки зору, 1968 рік є епіцентром соціально-культурних змін, які тривали кілька років — з кінця алжирської війни до першої нафтової кризи (1962–1973 рр.). І третій підхід, політичний, «червоного забарвлення»: він збігається з періодом війни у [[В'єтнам]]і (1965–1975 рр.) та масовими протестами в багатьох країнах світу.
Ще з 1967 року було видно, що невдоволення серед студентів почало стрімко зростати, яких не влаштовувала жорстка дисципліна в студмістечках, вищість професорів, застарілість вищої школи <ref>[http://andrmin1975chernivtsi.eto-ya.com/files/2012/01/minaew_molprotest60.pdf Мінаєв А.В. Молодіжний протест 60-х років ХХ ст. в країнах Західної Європи: витоки та суть]</ref>. 75% студентів не складали випускних іспитів, щороку число безробітньої молоді зростало.
Приводом до початку протестів стало закриття університету [[Університет Париж X Нантер|Нантер]] 2 травня. Це сталося після того, як 30 квітня 1968 року 8 лідерів студентів були оголошені у розшук у зв'язку з інцидентом, що трапився раніше в університеті («підбурювання до насильства»). Цей інцидент був пов'язаний з неоанархістським «рухом 22 березня», коли студенти захопили адміністративний корпус Нантеру, вимагаючи звільнення 6 своїх товаришів, які 20 березня напали на французьке представництво «Американ Експрес», де висловили свій протест проти війни у В'єтнамі. Влада вирішила виявити «призвідників» і нагнали в Нантеру поліцейських агентів. Студенти сфотографували їх і влаштували спеціальну виставку фотографій. Поліція намагалась закрити виставку, але студенти вибили поліцейських з університетських приміщень — це і було розцінене як «підбурювання до насильства».
| |||