Едвін (король Нортумбрії): відмінності між версіями

| дата_народження = бл.близько [[586]]

| дружина = Квенбурга Мерсійська<br/>Етельберга Кентська

'''Едвін Святий''' (*''{{lang-ang|Ēadwine''}}; бл.близько [[586]]&nbsp;— [[12 жовтня]] [[633]])&nbsp;— 2-й [[король]] [[Нортумбрія|Нортумбрії]] у [[616]]—[[633]] роках.

У 613 році Етельфріт з військом вдерся до Гвінеду й розбив армію бриттів у битві при Кайра-Легіоні. Розуміючи, що, залишаючись далі в Гвінеді, Едвін може накликати на бритів ще більші біди, Едвін втік до [[Мерсія|Мерсії]], де одружився з донькою тамтешнього короля [[Кіорл (король Мерсії)|КіорлКіорла]]а.

У 616 році помер Етельберт, король Кенту. ВУ результаті Едвін I і його союзник Редвальд стали найсильнішими англосаксонськими володарями. Король Нортумбрії розпочав наступ на сусідні держави бриттів. У 616 році він захопив Елмет і більшу частину Північного Регеда, значно розширивши свої володіння на захід. Формальною причиною нападу на Елмет стало отруєння Хереріка, родича Едвіна.

У 621 році розпочав боротьбу з королівством Дал Ріад за вплив над північюпівніччю Британії. У 623—624 роках війська останнього взяли в облогу Бамборо, проте загибель Фіахни макБетайна від Фіахни макДеммана, короля Ольстера, у 626 році і швидка смерть його наступника&nbsp;— Фіахне макДеммана&nbsp;— у війні з Дал Ріадою, зупинило наступ скоттів. Едвін зміг зібрати сили й перейти в наступ, того ж рокузахопивроку захопив Мен.

На Великдень 626 року [[Квіхельм (король Вессексу)|Квіхельм]], король Вессексу[[Вессекс]]у, підіслав до Едвіну вбивцю. Найманець вбив двох наближених Едвіна, але самого короля лише поранив. В туТієї ж нічночі у Едвіна народилася дочка Енфледа. Тоді Едвін пообіцяв єпископу[[єпископ]]у Пауліну, що хреститься сам і віддасть дочку Богу, якщо той допоможе йому покарати замовника вбивства. З величезним військом Едвін вдерся до Вессексу, Якийякий визнав зверхність короля Нортумбрії.

627 року, також на Великдень, Едвін рзом з донькою і 12 людьми був хрещений в Еофевріку. Водночас Біда[[Беда ВисокоповажнийПреподобний]], і автор «Англосаксонської хроніки», згадують, що той же Паулін хрестив Едвіна набагато раніше, під час вигнання, але про причини повторного хрещення не повідомляють.

Едвін продовжив загарбницькі походи. Він розширив територію Нортумбрії до річки Хамбер на півдні і до пагорбів Чевіот на півночі. Едвін не мав постійної резиденції, роз'їжджаючи з одного маєтку до іншого, збираючи там данину і здійснював правосуддя. Серед маєтків Едвіна були Єверінг в Берніціі, Беруік в Елмет, Санктон в Дейрі і Гудменхем, де раніше розташовувалося капище бога Вотана[[Вотан]]а. Коли Едвін прийняв християнство, разом з ним був хрещений і верховний жрець Вотана&nbsp;— Койфі, якого єпископ Паулін переконав у правильності християнської віри. ОперезавшисьОперезавшися мечем, Койфі схопив спис, скочив на коня і помчав руйнувати капище і скидати поганських ідолів так, що багато хто з присутніх подумали, що він зійшовз'їхав з розумуглузду.

627 року приймаєприйняв титул [[бретвальда]]. 629 року Едвін вирішив напасти на Гвінед, де правилправив його молочний брат Кадваллон ап Кадван. З острова Мен він перебрався на острів Англсі (кельтський Ініс Мон). Там Едвін завдав Кадваллону декілька поразок, змусивши того стективтекти до Ірландії, а потім до родичів ву [[Бретань]].

У 632 або 633 році Кадваллон повернувся до Британії. Об'єднавшись з [[Пенда (король Мерсії)|Пендою]], королем Мерсії, той напав на Едвіна. Вирішальна битва відбулася 633 року при Хетфілд-Часе, де війська Нортумбрії зазнали поразки, а Едвін загинув, (а також його сини Осфріт та Едфріт). Після цього держава останньогоЕдвіна розпалася на Берніцію та Дейру.