Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
| Сайт =
}}
'''Ахма́това А́нна Андрі́ївна''' (''Го́ренко''; {{ДН|23|6|1889|11}}, [[Одеса]], [[Херсонська губернія]], [[Російська імперія]] — [[5 березня]] [[1966]], [[Домодєдово]], [[РРФСР]], [[СРСР]]) — російська [[поет]]еса [[Україна|українського]] походження, представниця [[акмеїзм]]у. Одна з представників «Срібної доби», учасниця акмеїстичного угруповання «Цех поетів».
 
Лауреат міжнародної літературної премії «Етна-Таорміна» ([[Італія]], [[1962]]).
 
Національність — українка.
Національність — українка. Почесний доктор літератури [[Оксфордський університет|Оксфордського університету]] ([[Велика Британія]]).
 
== Життєпис ==
Народилася під Одесою в родині відставного флотського інженера-механіка Андрія Горенка та Iнни Еразмiвни Стогової.
 
[[1890]] — родина переїхала з Одеси до [[Пушкін (місто)|Царського Села]], де Анна навчалася в Царськосільській [[гімназія|гімназії]] в [[1900]]–[[1905]] роках.
[[Файл:Ахматова Севас.jpg|thumb|250px|праворуч|Барельєф і меморіальна дошка в Севастополі, на будинку діда А. Ахматової, учасника першої оборони Севастополя Антона Горенка, де бувала поетеса. <br/>''Відкрита в 1989 році до 100-річчя А.Ахматової'']]
 
Починаючи з [[1922]] року [[збірка|збірки]] Анни Ахматової зазнавали жорсткої [[цензура|цензурної]] правки&nbsp;— і з [[1923]] до [[1934]] року вона практично не друкувалася. Збірки її [[вірш]]ів, що вийшли в період між [[1922]] та [[1966]] роками, аж ніяк не можна повною мірою назвати авторськими.[[Файл:Anna Ahmatova's grave.jpg|thumb|ліворуч|Могила Анни Ахматової]] У вересні 1940 року керівник справ ЦК ВКП(б) Д.&nbsp;В.&nbsp;Крупін надіслав доповідну записку [[Жданов Андрій Олександрович|А. Жданову]] з вимогою вилучити збірку віршів поетеси за 1912—1940&nbsp;рр., видану «Радянським письменником».
 
1941-1944 рр.— перебувала в евакуації у Ташкенті. Виступала зі своїми віршами перед пораненими у госпіталях.
[[1946]] року поетеса зазнала нищівної критики з боку лідерів тоталітарного радянського режиму (відома постанова про ленінградські журнали А. Жданова). 4 вересня її та [[Зощенко Михайло Михайлович|Михайла Зощенка]] виключають зі спілки радянських письменників. Позбавлена можливості друкуватися, а отже мати засоби для існування, Ахматова займалася перекладами класичної китайської, індійської, західноєвропейської поезії. Кінцем жовтня 1940 секретаріат ЦК ВКП(б) видав постанову «Про збірку віршів А.Ахматової „З шести книг“»&nbsp;— критика «грубої помилки» працівників видавництва «Радянський письменник» та політредактора Головліта, які припустили видання «ідеологічно шкідливих, релігійно-містичних віршів Ахматової»; пропонувалося з користування книгу вилучити.
 
Останній публічний виступ Анни Ахматової відбувся у Великому театрі (Москва) на врочистому вечорі, присвяченому Данте.
 
Восени [[1965]] року перенесла 4-й інфаркт, а 5 березня [[1966]] року померла в підмосковному кардіологічному санаторії в Домодєдово, під Москвою.
 
Похована на [[Комаровське селищне кладовище|Комаровському кладовищі]] під Ленінградом.
 
== Творчість ==
* любовна і рефлексивна [[лірика]] (збірки «Чотки» (1914), «Вечір» (1912), «Біла зграя» (1917), «Подорожник» (1921), «''Anno Domini''» (1922),.
* ліро-епічні [[поема|поеми]] («Поема без героя», «Реквієм пам'яті жертв сталінських репресій»),.
* вірші про війну,.
* переклади поезії (у тому числі [[Франко Іван Якович|Івана Франка]]).
 
5

редагувань