Держава: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Рядок 67:
Грецький неомарксист [[Нікос Пуланзас]], на якого великий вплив мав Антоніо Грамші, висловлював думку, що капіталістична держава не завжди діє в інтересах панівного класу, а коли діє, то не обов'язково тому, що державні посадовці свідомо прагнуть так чинити, а тому, що структура держави організована так, щоб загальні довготривалі інтереси капіталу завджи виходили на передній план. Головний внесок Пуланзаса в марксистську літературу про державу полягав у концепції відносної автономності держави. Хоча запропонована концепція була значним внеском у марксистську літературу, Пуланзасу в свою чергу закидали [[стуктурний функціоналізм]].
 
===Автономність держави (інституціоналізм)===
<!---
 
Прихильники ідеї автономності держави вірять, що вона є сутністю стійкою до зовнішнішніх суспільних та економічних впливів, а переслідує свої власні інтереси<ref name="sklair-2004-139-140">{{Cite book|author=Sklair, Leslie|chapter=Globalizing class theory|editor=Sinclair, Timothy|title=Global governance: critical concepts in political science|publisher=Taylor & Francis|year=2004|isbn=978-0-415-27665-8|pages=139–140|url=https://books.google.com/books?id=1xs_MGAo3zgC&pg=PA139|deadurl=no|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160519041724/https://books.google.com/books?id=1xs_MGAo3zgC&pg=PA139|archivedate=19 May 2016|df=dmy-all}}</ref>. Праці нових інституціоналістів щодо держави, наприклад доробок [[Теда Скокпол|Теди Скокпол]], стверджують, що державний сектор значною мірою автономний. Іншими словами, державні посадовці мають власні інтереси, про які дбають незалежно від (при конфлікті) від інших сил в суспільстві. Оскільки держава контролює засоби примусу і, зважаючи на залежність багатьох суспільних груп від держави при досягенні будь-якої мети, яку вони можуть переслідувати, державні посадовці можуть до певної міри нав'язувати суспільству свої вподобання<ref name="AUTOREF10" />.
===State autonomy (institutionalism)===
{{Main|New institutionalism}}
 
State autonomy theorists believe that the state is an entity that is impervious to external social and economic influence, and has interests of its own.<ref name="sklair-2004-139-140">{{Cite book|author=Sklair, Leslie|chapter=Globalizing class theory|editor=Sinclair, Timothy|title=Global governance: critical concepts in political science|publisher=Taylor & Francis|year=2004|isbn=978-0-415-27665-8|pages=139–140|url=https://books.google.com/books?id=1xs_MGAo3zgC&pg=PA139|deadurl=no|archiveurl=https://web.archive.org/web/20160519041724/https://books.google.com/books?id=1xs_MGAo3zgC&pg=PA139|archivedate=19 May 2016|df=dmy-all}}</ref>
<!---
 
"New institutionalist" writings on the state, such as the works of [[Theda Skocpol]], suggest that state actors are to an important degree autonomous. In other words, state personnel have interests of their own, which they can and do pursue independently of (at times in conflict with) actors in society. Since the state controls the means of coercion, and given the dependence of many groups in civil society on the state for achieving any goals they may espouse, state personnel can to some extent impose their own preferences on civil society.<ref name="AUTOREF10" />
-->