|
'''Олександрі́я''' — державний [[дендрологічний парк]] [[Національна академія наук України|Національної академії наук України]]. Розташований у північно-східній частині [[Правобережна Україна|Правобережного]] [[лісостеп]]у, за 80 [[кілометр|км]] на [[південь]] від [[Київ|Києва]] на північно-західній околиці [[місто|міста]] [[Біла Церква]], на висоті 80 — 106 [[метр|м]] над рівнем моря. Це найбільший (майже 300 га) архітектурно оформлений ландшафтний парк в Україні<ref>''Вирський Д. С.'' [http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Bila_Tserkva_mst&abcvar=2&bbcvar=11 Біла Церква] // {{ЕІУ/1}} — с. 273</ref>.
[[Парк]] розташований на площі 400,67 [[гектар]]ів на березі [[ріка|річки]] [[Рось]]. Площа декоративних [[водойма|водойм]] парку (ставки та р. Рось) становить 21 га. {{Джерело?|Загальна [[довжина]] алей і доріжок становить понад 20 км}}. Парк є зразком [[Пейзажний парк|пейзажної паркової]] композиції, основу якої складають [[рослини]], архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та [[ставок|ставків]].
Парк розташований за адресою: [[Київська область]], м. Біла Церква — 13. Директор: доктор біологічних наук Галкін Сергій Іванович.
=== Ґрунти ===
{{Джерело?|За даними агроґрунтового обстеження}} ґрунти дендропарку належать до наступних генетичних груп: [[сірі лісові ґрунти|сірі лісові]], [[чорнозем]]и, [[дерено-лугові ґрунти|дерено-лугові]], мулисто-глеєві болотні ґрунти.
На території парку найпоширеніші сірі лісові ґрунти. І хоча гумусний горизонт у всіх ґрунтів потужний (місцями досягає 50—60 см) він містить тільки 1,2—2,8 % [[гумус]]у, з недостатньою кількістю рухливих форм [[азот]]у, [[калій|калію]] й [[фосфор]]у.
=== Клімат ===
[[Клімат]] району розташування парку характеризується помірною [[Континентальний клімат|континентальністю]]. {{Джерело?|За даними Білоцерківської метеорологічної станції}} середня багаторічна річна [[температура]] [[повітря]] становить 6,93 ºС, середня за багаторічний період кількість [[опади|опадів]] становить 498 мм, близько 80 % яких випадає у вигляді [[дощ]]у, мінімальна температура −32,4 ºС у [[січень|січні]], максимальна 38 ºС у [[червень|червні]]. Температура ґрунту 0 ºС і нижче спостерігається до глибини 40 см, із [[грудень|грудня]] по [[березень]]. Число похмурих днів у році — 146, ясних — 46 днів. [[Сніг|Сніжний покрив]] лежить 80 днів. Іноді спостерігаються пізні весняні заморозки ([[1999]] р. 5 — 7 травня на поверхні ґрунту — 7,9ºС; [[2000]] р. 2 — 4 травня — 2,5ºС).
Район характеризується нестійким зволоженням, тому є ймовірність [[Посуха|посушливих]] років.
=== Передісторія ===
[[Файл:Franciszek Ksawery Branicki.jpg|right|thumb|170px|Ксаверій Браницький з дітьми. <small>''Й. Лампі, кінець XVIII ст.''</small>]]
В [[1774]] роціроку польський [[король]] [[Станіслав Авґуст Понятовський|Август Станіслав Понятовський]] отримуєотримав у довічне володіння від [[Річ Посполита|Речі Посполитої]] тоді найбагатше тоді в [[Україна|Україні]] [[Білоцерківське староство]], яке {{Джерело?|[[13 грудня]] того ж року передаєпередав разом зіз будівлями у [[Варшава|Варшаві]] [[Гетьман великий коронний|великому коронному гетьману]] [[Польща|Польщі]] [[Францішек Ксаверій Браницький|Францішеку Ксаверію Браницькому]]}}, [[Корчак (герб)|герба Корчак]]. Ці землі Ксаверій Браницький отримав у нагороду за придушення хвилі селянсько-козацьких повстань — [[Коліївщина|Коліївщини]]. До його нових володінь входили міста Біла Церква і [[Сквира]], а також 134 [[село|села]] з [[населення]]м понад 40 тисяч чоловік. З цього часу Біла Церква стає приватним містом [[Граф (титул)|графів]] Браницьких.
В [[1781]] роціроку ув [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]] гетьман узяв шлюб з улюбленою камер-фрейліною імператриці [[Катерина II|Катерини II]], племінницею Світлішого князя [[Григорій Потьомкін|Григорія Потьомкіна]], [[Браницька Олександра Василівна|Олександрою Василівною Енгельгардт]]. {{джерело?|Деякі [[історик]]и вважають її позашлюбною донькою Катерини II ій Сергія Салтикова}}. [[Шлюб]] Ф. К. Браницького з О. В. Енгельгардт відповідав політичним реаліям того часу. Катерина II бажала стабільного миру з Польщею і заохочувала шлюби між російськими [[дворяни|дворянами]] і польською [[шляхта|шляхтою]]. За О. Браницькою гетьман отримав пристойний посаг — 600 000 карбованців [[срібло]]м і велику ділянку землі. Катерина II подарувала подружжю на весілля [[Шуваловський палац]] ву Петербурзі. {{джерело?|Дохід К. Браницького з самої тільки Білої Церкви приносив 750 000 золотих}}. Разом зіз маєтками — [[Ставище (смт)|Ставище]], [[Рокитне (смт, Київська область)|Рокитне]], [[Лисянка (смт)|Лисянка]] та іншими він становив приблизно 2 мільйони.
[[Файл:Пам'ятник Олександрі Браницькій у дендропарку "Олександрія" Біла Церква.jpg|міні|праворуч|200пкс|Пам'ятник Олександрі Браницькій в денропарку. Відкритий 11 травня 2014 року]]
[[Файл:Olexandra.jpg|left|thumb|170px|Олександра Браницька. <small>''Р. Бромптон''</small> ]]
[[Зима|Зиму]] Браницькі проводили при дворі Катерини II у Петербурзі, а [[літо|влітку]] переїжджали у свої маєтки в [[Україна|Україні]], найчастіше — у Білу Церкву. Згодом, в [[1784]] роціроку, О. В. Браницька отримала цей маєток ву дарунок від свого чоловіка ій почала наводити в ньому лад. За характером графиня була вольовою, цілеспрямованою [[жінка|жінкою]], яка вміла самостійно вирішувати питання керівництва маєтком. Незважаючи наПопри величезні статки, вона була дуже ощадливою господаркою.
[[Парк]]и [[Європа|європейських]] [[столиця|столиць]], де вона неодноразово бувала, надихнули Олександру Браницьку на створення не менш вишуканого парку у своїй головній резиденції. {{джерело?|Спочатку вона мала намір збудувати парк у [[Шкарівський ліс|Шкарівському лісі]] (за 10 км на південь від Білої Церкви)}}, але згодом, детальніше ознайомившись з навколишньою місцевістю, зупинилася на ділянці віковічної діброви у західному напрямку, за 3 км від Білої Церкви, в [[урочище|урочищі]] Гайок. Назву парку дала на свою честь — «Олександрія».
У [[1791]] роціроку помираєпомер князь Григорій Потьомкін. Після його [[смерть|смерті]] графиня, за підтримки Катерини II отримуєотримала більшу частину [[Спадкування|спадщини]] князя. Зважаючи на ту роль, яку зіграв ву її житті Г. Потьмкін, Браницька вирішуєвирішила присвятити [[будівництво]] майбутнього парку його пам'яті, а також збудувати в парку його [[мавзолей]]. Проект мавзолею виконав у [[1795]] році відомий [[архітектор]], [[автор]] Таврійського палацу Г. Потьомкіна у Петербурзі — [[Старов Іван Єгорович|Іван Старов]]. Мавзолей мав стати домінантою всієї нової композиції парку «Олександрія». Він повинен бувмав розповідати про [[життя]] та велич Г. О. Потьомкіна.
== Браницькі і цар Павло Перший ==
Після смерті Катерини II, [[Російська імперія|російський]] [[трон]] успадкував [[Павло І]], який вкрай негативно ставився до всього, що пов'язано з ім'ям князя Таврійського. Браницьких перестали приймати при дворі, за ними бувбуло встановленийвстановлено негласнийтаємний нагляд. Через це графиня вимушена була відмовитись від будівництва мавзолею. Замість нього, спираючись на композиційні частини проекту І.Старова, було збудовано декілька інших споруд. Для будівництва парку ізз [[Європа|Європи]] булибуло запрошенізапрошено спеціалістиспеціалістів-паркобудівникипаркобудівників.
== Забудова парку ==
[[Файл:Аустерія.jpg|right|thumb|250px|Стара Аустерія]]
[[Автор]]ом генерального плану забудови парку став французький [[архітектор]] Мюффо. Пізніше в парку працювали [[архітектор]]и та садівники Ботані, Станге, Бартецький, Вітт, Єнс, які втілили в життя проект генплану та заклали основу паркових композицій, використовуючи існуючий [[лісостеп]]овий ландшафт та природні діброві насадження. Одночасно зі створенням паркових насаджень почалося будівництво резиденції та інших архітектурних влаштувань. Перші роботи розпочалися в [[1793]] роціроку.
Багато рослин для парку завозили з [[Польща|Польщі]], інших країн Європи ій світу. Паралельно розпочаласьрозпочалася робота з будівництва літньої резиденції [[Граф (титул)|графів]] Браницьких. «Аустерія» спочатку була лише літньою резиденцією, а пізніше стала ій зимовою. Поруч зіз нею було розташовано комплекс павільйонів, в томузокрема числі Монарший павільйон, Бальна Зала та інші. З [[північ]]ної, [[схід]]ної і [[захід]]ної сторін головний палац оточували адміністративно-господарські будівлі, які замикалися внутрішнім майданчиком (дідинцем) розмірами 92×74 м. Під час буремних подій [[XX століття]] ці будівлі були знищені і до наших часів не збереглися.
[[Файл:IMG 2500-1.JPG|left|thumb|250px|Колона Єнца]]
Решта території була призначена для художньої частини паркових облаштувань. До них належать Мала ій Велика галявини з прилеглими архітектурними спорудами: [[Колонада «Луна»]], «[[Китайський місток (Біла Церква)|Китайський місток]]», «Руїни», «Арочний місток», «Острів Марії», «Острів Троянд», різні види [[фонтан]]ів, [[водоспад]]ів та інші [[Мала архітектурна форма|малі архітектурні форми]]. Разом з галявинами та дібровою, ставками та річкою Рось вони утворили єдиний парковий ансамбль. [[Алея|Алеї]] парку прикрашали [[бронза|бронзові]] і [[мармур]]ові скульптури, [[ваза|вази]].
На відстані близько 500 метрів від «Аустерії» розташовано економічний двір (з [[1946]] року адміністрація парку) — правління економа, що керував парковим господарством. ТутТам містилися житла постійних працівників, майстерні, [[оранжерея]] та квіткове господарство, фруктовий [[сад]], поруч — [[риба|рибні]] [[ставок|стави]]. Великий штат обслуги забезпечував [[побут]] Браницьких та їх гостей. В{{Джерело?|У [[теплиця]]х для їх потреб вирощувалисьвирощували екзотичні рослини: [[кактус]]и, [[Орхідні|орхідеї]], [[ананас]]и, [[інжир]], [[цитрус]]ові, [[італійський виноград]], [[Китайська троянда|китайські троянди]], які досягали небувалихнебачених розмірів}}.
Поряд зіз палацовим комплексом із західного боку розташовано сад «Мур» (його обгороджено мурованою [[цегла|цегляною]] [[стіна|стіною]] для захисту теплолюбних плодових дерев від холодних вітрів); зі східного боку — «Клини», сад Катерини II, Сад Потьомкіна, Російський сад, [[Город (землевпорядкування)|городи]].
Західна частина парку — третина всієї паркової території, відмежована дорогою від економічного двору до Сквирського шляху, була відведена під мисливські угіддя (звіринець) і служила як лісопарк. Нині вона розширена ще на 96 [[гектар|га]].
У [[схід]]ній частині [[парк]]у знаходивсябув [[сад]], який мав назву «Дружній». На [[залізо|залізних]] декоративних [[ворота]]х було викарбувано [[французька мова|французькою мовою]]: «Перед тим як ввійти, порадсяпорадься зі своїм серцем: чи вмієш ти цінувати дружбу». ВУ глибині саду була побудована Ротонда у вигляді [[мушля|мушлі]], де стояло [[погруддя]] князя Григорія Потьомкіна.
У [[1815]] роціроку О.Браницька привезла в Білу церкву з [[Берлін]]а молодого садівника Августа Єнца, який протягом наступних 54 років працював у парку, створюючи все нові ій нові композиції. Творінням його рук є ландшафтні композиції, які збереглися ій до наших часів на Великій і Малій галявинах. ВЯк подяку за його багаторічну працю іта на честь 50-річчя його служби, господарі встановили в парку пам'ятну [[метал]]еву [[колона|колону]].
=== Розквіт ===
[[Файл:IMG 2468-1.JPG|right|thumb|250px|Меморіальна дошка на будівлі адміністрації]]
ВУ середині [[XIX століття]] парк «Олександрія» набув неабиякої слави. Його відвідували відомі люди того часу: [[Державін Гаврило Романович|Г. Р. Державін]], [[Пушкін Олександр Сергійович|О. С. Пушкін]], [[Т. Г. Шевченко]]. Неодноразово тут бували [[декабристи]] (члени [[Південне товариство декабристів|Південного товариства]]): [[Бестужев-Рюмін Михайло Павлович|Бестужев-Рюмін]], [[Муравйов-Апостол]], [[Пестель Павло Іванович|Пестель]] та ін., відомі польські [[поет]]и та [[художник]]и: [[Ян Ліппоман]], котрий написав про «Олександрію» [[вірш]]і, [[Ян Бровінський]], який після відвідування парку видав [[поема|поему]] «Олександрія».
{{Цитата
|поема «Олександрія», 1848 р.}}
Цікавими є малюнки, створені [[художник]]ами того часу: Вілібальдом Ріхтером, [[Орда Наполеон|Наполеоном Орда]], Міхаліною Бержінською, Феліксом Брзозовським та ін. (період 1820—1840 рр.). Найкращі малюнки були виконані Вілібальдом Ріхтером — так званий «Альбом Білоцерківський, документації місця та епохи», {{джерело?|який знаходитьсяперебуває нині в Марії Рей з дому Потоцьких у замку Монтрезор у [[Франція|Франції]]}}. Альбом є великою книгою (24 [[ілюстрація|ілюстрації]]), переплетеною в [[шкіра|шкіряну]] оправу з [[позолота|позолотою]] і металевим обрамленням, де розміщено кольорові [[акварель|акварелі]].
Парк часто відвідували члени царської родини, з якими Браницькі підтримували дуже тісні стосунки. ВУ парку було окреме місце, так званий Царський сад, де зростали одна модрина та 7 [[американська липа|американських лип]], які були посаджені [[імператор]]ами [[Олександр І (російський імператор)|Олександром Павловичем]] та [[Микола I (російський імператор)|Миколою Павловичем]], княгинею [[Олександра Федорівна (російська імператриця)|Олександрою Федорівною]]. Кожне дерево було обнесене [[чавун]]ною огорожею, на якій під кроною була мідна дощечка з написом: ким і коли посаджене дерево.
<gallery>
[[Файл:Браницька Марія.jpg|right|thumb|250px|Марія Браницька. <small>''Франц-Ксавер Вінтерхальтер, 1865.''</small>]]
[[Селянська реформа 1861|Реформа 1861]] року, яка скасувала кріпацтво, позбавила Браницьких безкоштовної робочої сили. ЗІз цьоготого часу уповільнюється розвиток парку «Олександрія» уповільнився. Практично до [[1917]] року в ньому виконувались роботи, пов'язані тільки з доглядом вже існуючихнаявних об'єктів. Після скасування [[панщина|панщини]], коли за роботу стало потрібно платити, художній образ парку щораз гіршаєгіршав. ЗанепадаєЗанепадала дорожня мережа, протоки [[острів|островів]] замулюютьсязамулювалися, острови зливаютьсязливалися з суцільним берегом, павільйони, зокрема «Руїни», ушкоджуютьсяушкоджувалися й не відбудовуютьсявідбудовувалися. Деякі інші декоративні павільйони («Люстгаус» тощо) перетворюютьсяперетворювалися вна сараї.
Три покоління графів Браницьких розбудовували парк. Після смерті Олександри Браницької в [[1838]] році парк та маєтки успадкував її [[син]] Владислав Ксаверійович ([[1783]] — [[1843]]). Наступним володарем був Владислав Владиславович ([[1826]] — [[1884]]). Останньою володаркою маєтків до [[1917]] року була [[дружина (жінка)|дружина]] [[Граф (титул)|графа]] Владислава — Марія Євстафіївна з роду Сапєг. За свідченням сучасників — це була дуже [[Милосердя|милосердна]] людина, яка з добротою і повагою ставилася до простих людей. Нащадки Браницьких й понині живуть у [[Франція|Франції]], [[Польща|Польщі]] та інших країнах світу.
Під час [[Українська революція 1917—1921|громадянської війни 1918—1921]] років парк зазнав величезних втрат. Більшість архітектурних споруд була повністю або частково зруйнована. З «Олександрії» вивезли велику кількість цінних мармурових та бронзових скульптур, значнізначних збиткизбитків булибуло завданізавдано ій парковим насадженням.
З [[1921]] року «Олександрія» стає основною базою його навчально-дослідного господарства. «Олександрія» отримує нову назву — парк ім. Ч. Г. Раковського. Виходячи з потреб відбудови господарства перших років Радянської влади час від часу, поволі «на цеглу» розбиралися зруйновані, або напівзруйновані споруди, вирубувалися дерева. [[Файл:Будинок садівника.jpg|left|thumb|250px|Будинок садівника, фото 1914 року.]]Площа парку використовувалась не з декоративною метою, як це мало бути а задля добування деревинної маси. Ще більшої руйнації парк зазнав після рішення Білоцерківського окружного виконавчого комітету в [[лютий|лютому]] [[1928]] року про забудову на території парку водогону для міста.
=== Відновлення ===
[[Файл:Державний дендрологічний парк «Олександрія» НАН України.jpg|right|260px]]
{{джерело?|Постановою від [[10 квітня]] [[1946]] року [[Рада Міністрів СРСР]] передала парк «Олександрія» у віддання [[Національна академія наук України|Національної академії наук України]]}}, якій він підпорядковується в даний час. З цього часу розпочинаютьсярозпочалися роботи з відбудови парку, які набули особливого змісту після передачі «Олександрії» в [[1953]] році для науково-методичного керівництва Центральному республіканському ботанічному саду Академії наук УРСР. В [[1955]] роціроку було розробленийрозроблено проект [[реставрація|реставрації]] і розвитку парку. В [[1957]] роціроку, під керівництвом і за активної участі Д. М. Криворучка в парку розпочалися реставраційні роботи. БулиБуло відновленівідновлено всі основні паркові споруди за винятком палацу і танцювального павільйону: головний вхід, Ротонда, Колона печалі, Великий водоспад, колонада Луна, Китайський і Арочний містки, фонтани. Одночасно були збудовані нові об'єкти — джерело «Лев», «Кругла альтанка», закладені нові паркові насадження. В процесі реставрації ій розвитку рослинного комплексу булибуло визначенівизначено ландшафтні райони парку, проведенапроведено комплекснакомплексну оцінкаоцінку природних чинників території і ландшафтна таксація існуючихнаявних насаджень, організованеорганізовано центральне планувальне ядро, знайденезнайдено рішення нових ділянок у поєднанні з композицією парку в цілому. Була впорядкована і розвинена мережа алей, забезпечені водо- і електропостачання, каналізація.
[[Файл:Pavilion in garden.jpg|right|thumb|250px|Кругла Альтанка]]
Оскільки старе архітектурне ядро — Дідинець, було втраченевтрачено, виникла необхідність організації нового композиційно-планувального центру. Мережа дев'яти алей, що відходять від колишнього композиційного центру — палацу, збереглася і займає панівне становище в композиції парку. У зв'язку з цим було визнано логічним і необхідним відновлення пам'ятника архітектури — палацу і танцювального павільйону на колишньому місці з розміщенням там адміністративної частини і паркового музею з картинною галереєю. У західній частині парку з'явилося декілька ландшафтних фрагментів, мало звпов'язаних між собою: ялинова алея, півколо [[кашта]]нів і куртина ялин.
Оновлена широка дубова алея, котра починається від Дідинця, проходить Дібровку, [[камінь|кам'яну]] [[дамба|дамбу]], розкриває пейзажі горіхової поляни, Круглої альтанки і вливається в алею, що веде до Палієвої гори. У східній частині парку проектується Східна поляна, оточена рамкою із старих паркових насаджень
{{Джерело?|[[Літо|Влітку]] [[2007]] року дендропарк «Олександрія» — одинстав одним із номінантів проекту «[[Сім чудес України]]»}}.
== Архітектурні споруди та скульптури ==
'''«[[Китайський місток (Біла Церква)|Китайський місток]]»''' — так називається ще одна [[мала архітектурна споруда]]. Таку назву вона дістала завдяки [[альтанка|альтанці]] на містку, [[дах]] якої нагадує дахи китайських пагод. Спорудження містка-альтанки відбувалося в період активної забудови парку. Місцевий ландшафт підкреслює екзотичний вигляд містка, з якого відкриваються краєвиди на верхнє озеро з водоспадом та нижнє озеро. Для надання споруді монументальності, нижня частина містка виконана з масивних блоків [[граніт]]у та [[пісковик]]а. Розташований на [[Гребля (споруда)|греблі]] між двома ставками Середньої балки, місток виконує чисто декоративну функцію.
На початку 90-х років 19 століття перед спорудою булибуло установленіустановлено бронзові''' скульптури китайського мудреця''' і''' китаянки''', які вдало доповнили архітектурний ансамбль. Існує повір'я, якщо потриматися за бороду мудреця, то можна сподіватися на виконання найпотаємніших бажань.
У [[1829]] році була створена ще одна архітектурна композиція —''' «Варна»'''. Вона була побудована неподалік літнього палацу Браницьких на честь взяття російськими військами, як тоді вважалося, дуже міцної, неприступної турецької [[фортеця|фортеці]] в місті [[Варна (місто)|Варна]]. В штурмі фортеці брав участь і зять графині Браницької [[Воронцов Михайло Семенович|Михайло Воронцов]]. На оточеному ровом невеликому [[острів|острові]] є два уламки [[скеля|скелі]], стягнуті [[обруч]]ем. У цій ніші стояла скульптура.
Джерела — це частина загальної гідросистеми парку, яка налічує 25 водоймищ: Дзеркальний, Холодний, Водяник, Русалка, Лебединий, Срібний серпанок та інші.
У [[1962]] році на території парку на першому [[поверх|поверсі]] адміністративного приміщення було відкрито''' [[музей]]'''. Його експозиція знайомить відвідувачів з історією створення парку «Олександрія», трьома поколіннями його власників — [[Граф (титул)|графів]] Браницьких. Основою експозиції є скульптури з білого італійського [[мармур]]у. Декілька з них роботи відомих італійських майстрів 18 століття, авторство інших скульптур не встановлено, але виконані вони на надзвичайно високому художньому рівні. Це лише невелика частина величезного зібрання із колекції Браницьких. Скульптури були придбані власниками парку під час поїздок Європою. Багато робіт було подаровано Браницьким Катериною II та князем Г. О. Потьомкіним. В часи революції, громадянської війни, а пізніше і [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]], більшість колекції була пограбована або знищена. Збереглося лише 16 прекраснихчудових скульптур італійських митців: «Три грації» ([[Антоніо Канова]]), «Хлопчик зіз собакою» та «Хлопчик зіз луком» (Памполоні) та інші, які нагадують колишню розкіш палаців та парку<ref>{{cite web|title=Історія|url=http://dendropark.org.ua/about/|accessdate=30 липня 2015|archiveurl=http://dendropark.org.ua/about/|archivedate=30 липня 2015|мертвий-url=no|publisher=Дендропарк «Олександрія»}}</ref>.
<center>
<gallery>
{{main|Урочище «Палієва гора»}}
У західній частині парку знаходитьсярозташована найвища [[Палієва гора (урочище)|'''Палієва гора''']]. Крутий, кам'яний схил цієї гори сягає у висоту 27 метрів. На початку 18 століття тут тривалий час ([[1702]]–[[1704]] рр.) знаходився зстояв табором один із загонів козацького ватажка [[Палій Семен|Семена Палія]]. ВУ глибині Палієвої гори і досі видно рештки земляних укріплень козаків. У [[1980]] році на честь тих давніх подій, на горі бувбуло встановленийвстановлено [[пам'ятник]]. Це кам'яна [[вежа]] з [[барельєф]]ом козацьких голів та сценами з бойового життя [[козак]]ів. Біля вежі знаходитьсястоїть [[чавун]]на [[гармата]] з ядрами. З цього місця відкривається мальовничий краєвид на річку Рось. {{Джерело?|Відомі свідчення сучасників про те, що [[Урочище «Палієва гора»|Палієва гора]] має розгалужену систему підземних ходів, один з яких колись виходив до річки Рось}}.
=== Північна частина ===
У північній частині знаходитьсярозташований '''сад «Мур»'''. Він має прямокутну форму з розмірами сторін 300×100 м. [[Площа]] 3 [[гектар|га]]. По всьому периметру огороджений [[цегла|цегляним]] муром висотою 3 м і вкритий [[червоний колір|червоною]] [[черепиця|черепицею]]. Побудований з метою створення на території парку ще більш відокремленого, інтимного куточка, який дозволяв би господарям уникнути небажаного спілкування з відвідувачами. Поряд зіз декоративними рослинами, тут розміщено цілий ряд цінних сортів, видів і форм плодових та [[Ягідні культури|ягідних рослин]], які на той час були досить рідкісними в Україні. Нині{{коли?}} тут відбувається відновлення насаджень. Створюється імітація таємного [[сад]]у з оригінальним [[лабіринт]]ом, виконаним зіз рослин, а також закладено декоративно оформлену колекцію перспективних форм та сортів плодових рослин. Створено дегустаційний зал.
=== Південна частина ===
У Південній частині парку, неподалік від річки Рось, знаходитьсярозташована споруда, яка має назву '''Турецький будиночок'''. Він був побудований після [[Російсько-турецька війна 1828-1829|турецької кампанії 1828 року]]. В його стіни були вмуровані [[мармур]]ові плити, на яких є написи древньотурецькою мовою, що прославляють велич [[Шах (титул)|шаха]] [[Махмуд Хача Гази|Махмуда Хача Гази]], котрий побудував неприступну фортецю в місті [[Варна (місто)|Варна]] ([[Болгарія]]). Після взяття фортеці російськими військами фельдмаршал Румянцев (який товаришував з графами Браницькими) привіз їх як трофей в «Олександрію». {{Джерело?|Дослівний переклад написів}}:
* I плита. ''«Справедливий Шах Махмуд Хан заснував нову фортецю. Нехай принесе йому пророк віру в перемозі над противниками. Ця фортеця стала вершиною небаченою людських рук. Побудував нову величну фортецю непереможний володар»''.
* II плита. ''«Нехай радується великий султан Махмуд Хан Газі, хай продовжиться життя і час його володарювання. Яку чудову та величну фортецю він побудував. Ця фортеця володаря всього світу спонукає до запопадливості служителів слова. Смиренний Мустафа Нурідада»'' Варін ([[Варна (місто)|Варна]])
[[Файл:Koniferetum (Alexandria Dendropark).jpg|міні|праворуч|200пкс|Коніферетум]]
Видовий склад [[дерево|дерев]], [[кущ]]ів та трав'янистих багаторічників нараховує 2240 [[таксон]]ів. Окремі з якихрослини мають вік понад 200 років: сосни чорна та [[Сосна Веймута|Веймута]], [[ялівець віргінський]], [[тюльпанове дерево]], [[Модрина|модрини]] [[Модрина польська|польська]] та [[Модрина європейська|європейська]], [[дуб червоний]], [[гледичія колюча]], [[глід рожевий махровий]] та ін. Особливу цінність становить багатовікова діброва парку, де окрім 300—400 вікових [[дуб]]ів, багато [[дерево|дерев]] і [[кущ]]ів вихідці з [[Північна Америка|Північної Америки]], [[Китай|Китаю]], [[Японія|Японії]], [[Корея|Кореї]], [[Західна Європа|Західної]] і [[Південна Європа|Південної Європи]], [[Кримський півострів|Криму]], [[Кавказ]]у, [[Далекий Схід|Далекого Сходу]]
Музеями рослин можна назвати '''Велику''' (9 га) і '''Малу''' (4 га) галявини парку. На Великій галявині росте 83 види дерев, з яких 17 є представниками місцевої флори, а 66 — інтродуковані. Серед них сімейне дерево Браницьких — чотиристовбурова сосна звичайна, яка росте з одного кореня, а далі, подібно генеалогічному дереву, розгалуджується на чотири стовбури. Неподалік колонади «Луна» знаходитьсяросте улюблене дерево графині О. В. Браницької — сосна Веймутова. Серед своєї породи це{{Джерело?|Це найстаріше дерево цієї породи в Україні}}. Крім дерев, Велика галявина є колискою 97 видів [[трава|трав]], багато з яких знаходятьсяперебуває на межі зникнення ій занесенізанесено удо [[Червона книга України|ЧервонуЧервоної книгукниги України]].
У північній та східній частинах парку на досить значних площах домінуючим видом є [[ясен звичайний]] — супутній вид у чисто дубових лісах. Як домішки до [[ясен]]а на цих ділянках виступають [[граб звичайний]], [[клен гостролистий]], [[липа серцелиста]]. Серед аборигенних порід в парку в незначній кількості зустрічаютьсятрапляються також [[сосна звичайна]], [[клен польовий]], [[вільха клейка]], [[береза повисла]], [[верба козяча]], [[яблуня дика]], [[осика]] та ін. У підліску ростуть такі [[чагарник]]и: [[барбарис звичайний]], [[бруслина європейська]], [[бузина чорна]], [[калина гордовина]], [[ліщина]], [[шипшина звичайна]], [[черемха звичайна]]. ВУ трав'янистому покриві парку зустрічаються такі найхарактерніші лісові види: [[анемона дібровна]], [[герань|герані]] [[герань лучна|лучна]] та [[герань Роберта|Роберта]], [[зірочки жовті]], [[зірочник лісовий]], [[зеленчук жовтий]], [[дзвоники персиколисті]], [[бугила лісова]], [[медунка темна]], [[ряст щільний]], [[щитовник чоловічий]], [[підсніжник звичайний]].
У центральній частині парку ще і сьогодні мальовничо виглядають окремі дерева сосни чорної та Веймутової, групові посадки [[ялина європейська|ялини європейської]] та модрини європейської, [[гіркокаштан звичайний|гіркокаштана звичайного]], [[ялівець звичайний|ялівців звичайного]] та [[ялівець віргінський|віргінського]], [[ліріодендрон тюльпановий]] у вигляді [[ординар]]у, який є одним із найстаріших дерев в Україні та могутній дуб червоний. Крім цього, в парку зібрано колекції деревних, чагарникових та трав'янистих рослин. Найчисленнішими є значні колекції окремих родів: [[Глід]], [[Бузок]], [[Садовий жасмин]], [[Таволга]].
В адміністративно-науковій зоні парку у [[2003]] роціроку було закладено '''[[коніферетум]]''' (колекція [[Голонасінні|голонасінних]] рослин). Він займає площу 0,44 га. Планування ділянки вільне («пейзажне»). Дерева та чагарники розміщені на ділянці за систематичним принципом. Найбільше представлено карликові і сланкі форми хвойних рослин. Серед життєвих форм переважають чагарники — 68 %. На колекційній ділянці представлено 11 родів, 42 вии, 1 гібрид, 3 різновиди і 18 культиварів, які належать до чотирьох родин: [[Соснові|Соснових]] [[Кипарисові|Кипарисових]], [[Тисові|Тисових]] і [[Таксодієві|Таксодієвих]].<ref>{{cite web|title=Коніферетум |url=http://www.alexandria-park.com.ua/kolekciyi/koniferetum/|accessdate=19 жовтня 2017|archiveurl= |archivedate=|мертвий-url=no|publisher=Дендропарк «Олександрія»}}</ref>
В адміністративно-науковій зоні парку на площі 0,2 га розташовано '''[[розарій]]'''. Рельєф рівнинний, планування регулярне. Колекція роду ''[[Троянда|Rosa]]'' в дендропарку «Олександрія» представлена 13 видами і 96 сортами. З видових троянд у ландшафтних композиціях парку ростуть 3 аборигенних види: ''[[Шипшина чагарникова|R. dumalis Bechst.]]'', ''[[Rosa pomifera|R. pomifera]]'', ''[[Шипшина звичайна|R. canina]]'' і 5 інтродукованих видів: ''[[Rosa alba|R. alba L.]]'', ''[[Rosa bifera|R. bifera Poir.]]'', ''[[Rosa fedoseevii|R. fedoseevii Chrschan.]]'', ''[[Rosa multiflora|R. multiflora]]'', ''[[Rosa rugosa|R. rugosa]]'', на колекційних ділянках 5 видів: ''[[Rosa centifolia|R. centifolia]]'', ''[[Шипшина щитконосна|R. corymbifera]]'', ''[[Шипшина корична|R. majalis Herrm.]]'', ''[[Rosa rubrifolia|R. rubrifolia]]'', ''[[Шипшина найколючіша|R. spinosissima L.]]''. Сортові троянди представлені 14 садовими групами у таких співвідношеннях: чайно-гібридні (Hybrid Tea) — 47 сортів (49,2 %), флорибунда (Floribunda) — 9 (9,4 %), напівплетисті (Schrub) — 6 (6,3 %), англійські троянди (Englishe rosen) — 6 (6,3 %,) троянди на зріз (Florists Rose) — 5 (5,2 %), плетисті крупноквіткові (Large flowered Climber)– 5 (5,2 %), мініатюрні (Miniature)– 4 (4,2 %), сучасні напівплетисті (Modern Shrub) — 3 (3,1 %), грандіфлора (Grandiflora) — 2 (2,0 %), плетисті чайно-гібридні (Сlimbing Hybrid Tea) — 2 (2,0 %), поліантові (Polyantha) — 2 (2,0 %), виткі (Rambler) — 2 (2,0 %), плетисті мініатюрні (Climbing Miniature) — 2 (2,0 %), гібриди троянди ругози (Hybrid Rugosa) — 1(1,0 %).<ref>{{cite web|title= Розарій |url=http://www.alexandria-park.com.ua/kolekciyi/rozarij/|accessdate=19 жовтня 2017|archiveurl= |archivedate=|мертвий-url=no|publisher=Дендропарк «Олександрія»}}</ref>
Парк Олександрія є постійним об'єктом зображення художниками та фотографами. Картини з краєвидами парку можна побачити та придбати на постійно діючій виставці у Білоцерківському Будинку органної та камерної музики.
У парку проходилизнімався зйомки фільмуфільм «[[Владика Андрей]]» українського режисера [[Олесь Янчук|Олеся Янчука]], а також знімалися епізоди стрічки «[[Дорога на Січ]]» (1995), в яких з'являється колонада «Луна», композиція «Руїна» та будинок адміністрації.
== Проблеми парку ==
ВУ цілому парк перебуває у задовільному стані, однак в останні роки{{коли?}} не проводився [[моніторинг]] стану архітектурних іта технічних споруд і парку в цілому; центральне планувальне ядро — Дідинець — так і не було відновлено, як це передбачалось на другому етапі реставрації і реконструкції парку; окремі архітектурні об'єкти, відреставровані більше 50 років тому, знову потребують відновлювальних робіт; проекту розвитку зелених насаджень також немає — вирубки відбуваються хаотично ій не завжди обґрунтовано, принаймні з естетичної, ландшафтної точки зору; об'єкти, що з'являються у парку, перш за все копії скульптур, які знаходилисьбули тут до [[1917]] р., переважно значно відрізняються від оригіналів і розташовуються не на місці історичної локалізації; водні ій технічні споруди також потребують [[ремонт]]у ій розчищення.
Великою проблемою для парку є вандалізм його відвідувачів. Наприклад, ву наш час{{коли}} у скульптурі «Діана» повністю зрізанозрізали фігуру оленя, скоріше за все для продажу як брухт кольорових металів.
=== Проблеми охорони біорізноманіття ===
У 2014 р.року різними видами рубок в парку було заготовлено близько 285 м<sup>3</sup> деревини на площі близько 160 га, чим завданийзавдано істотнийістотного збитокзбитку біорізноманіттю. Крім того, у дендропарку в 2014—2015 рр. рубки проводилися незаконно, на них не було лімітів, затверджених Мінприродою України.<ref>[http://ecoethics.ru/skolko-lesa-rubitsya-v-dendroparkah-ukrainyi/ Сколько леса рубится в дендропарках Украины]. Київський еколого-культурний центр. 2015-08-12. {{ref-ru}}</ref>
=== Інші проблеми ===
У парку є і інші порушення природоохоронного законодавства — зЗ порушенням закону споруджений звіринець і мотузяний «парк розваг»<ref>[http://ecoethics.ru/pila-topor-i-zhadnost-ugrozhayut-legendarnomu-dendroparku-aleksandriya/ Пила, топор и жадность угрожают легендарному дендропарку Александрия]. Київський еколого-культурний центр. 2015-06-15. {{ref-ru}}</ref>.
== Галерея зображень ==
|
