Український правопис: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Мітка: редагування коду 2017
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 16:
Виділяють від 3 до 5 головних етапів становлення правопису української мови:
 
* Українсько-руський період ([[X століття|X]] — поч. [[XVII століття|XVII]] ст.)
** давній українсько-руський період: [[X століття|X]] — третя чверть [[XIV століття|XIV]] ст.
** староукраїнський період: ост. чверть [[XIV століття|XIV]] — поч. [[XVII століття|XVII]] ст.
 
* Норми «Граматики» Мелетія Смотрицького 1619 року (XVII—XVIII[[XVII століття|XVII]]—[[XVIII століття|XVIII]] ст.)
 
* Новоукраїнський період ([[XIX століття|XIX]] ст. — сьогодення)
** пошуки найкращого варіанту правопису сучасної мови: [[XIX століття|XIX]] сторіччя
** унормування правопису із залученням державних чинників: з поч. [[XX століття|XX]] сторіччя
 
=== Українсько-руський період (X — поч. XVII ст.) ===
Витоки українського правопису йдуть від слов'янського правопису, започаткованого творцями [[Кирилиця|слов'янської азбуки]]. Більшість української графіки майже не змінилося від тих часів. Зокрема, у нинішньому алфавіті є тільки дві літери, яких, на думку проф. [[Огієнко Іван|Івана Огієнка]], не було в [[Кирило і Мефодій|кирило-мефодіївській]] абетці — це '''ґ''', яка відома з кінця XVI ст. й набула поширення у XVII ст., та '''ї''', яку спершу писали замість колишньої літери '''ѣ''' та на місці '''е''' в новозакритому складі, а потім перебрала на себе функції звукосполуки '''й+і'''. Також у руських кириличних рукописах не розрізнялися в написанні літери '''е''' і '''є'''. Правопис, що відштовхувався від слов'янської [[Абетка|абетки]], в Україні значною мірою підтримували вихідці з [[Болгарія|Болгарії]], які працювали тут і переписували тексти (переважно церковного змісту). У період від XIV до XVI ст. в богослужбових (та частково у світських) рукописах панував правопис, розроблений тирновським (болгарським) патріархом Євтимієм. На теренах України вплив цього правопису був відчутним з кінця XIV ст. і тривав до 20-х рр. XVII ст. Цей період відомий у мовознавстві під назвою «Другий південнослов'янський вплив».
 
=== «Граматика» Смотрицького 1619 року (XVII—XVIII ст.) ===
Рядок 42:
* '''[[Правопис граматики Павловського|правописна система Олексія Павловського]]'''
* '''[[Правопис Русалки Дністрової|варіант «Русалки Дністрової»]]''' (1837)
* '''[[кулішівка]]''' — правописна система [[Куліш Пантелеймон Олександрович|П. Куліша]] в ''«[[Вікіпедія:Проект:Енциклопедія історії України/Статті/ЗАПИСКИ О ЮЖНОЙ РУСИ»|Записках о Южной Русі]]»'' (1856) та в ''«[[«Граматка» Пантелеймона Куліша|Граматиці]]»'' (1857)
* '''[[драгоманівка]]''' (вироблена в 70-х рр. XIX ст. в Києві гуртом укр. діячів культури під керівництвом мовознавця [[Житецький Павло Гнатович|П. Житецького]], куди входив і [[Драгоманов Михайло Петрович|М. Драгоманов]])
* '''[[желехівка]]''' — створена українським ученим [[Желехівський Євген Ієронімович|Євгеном Желехівським]] під час праці над власним ''«Малорусько-німецьким словарем»'' (Львів, 1886). Цей правопис закріплено в ''«Руській граматиці»'' [[Смаль-Стоцький Степан Йосипович|Степана Смаль-Стоцького]] та [[Теодор Ґартнер|Теодора Ґартнера]], що вийшла 1893 р. у [[Львів|Львові]]. З певними корективами желехівку вжив [[Борис Грінченко]] у фундаментальному чотиритомному ''«[[Словарь української мови|Словарі української мови]]»'' (1907—1909). Більшість правописних правил (практично оперті на фонетиці — «пиши як чуєш»), застосованих у словнику Грінченка, діють і досі.