Людовик XV: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 29:
[[Файл:Philippe d'Orleans, regent, et Marie Madeleine de la Vieuville, Comtesse de Parabere (Jean-Baptiste Santerre).jpg|250px|thumb|left|Регент Філіп Орлеанський]]
 
Після смерті прадіда, [[Людовик XIV|Людовика XIV]], [[1 вересня]] [[1715]], Людовик вступив на престол у віці 5 років. Він взагалі не мав правити, тому що був лише четвертим в черзі на престол. Однак в 1711 році від [[Натуральна віспа|натуральної віспи]] помер його дід, єдиний законний син Людовика XIV [[Людовик Великий Дофін|Людовік «Великий Дофін»]], а на початку 1712 року від [[Кір|кору]] один за одним померли батьки маленького Людовика, герцогиня і герцог Бургундські, а потім і його старший 4-річний брат герцог Бретонський. Сам дворічний Людовик вижив лише завдяки наполегливості його виховательки, яка не дала лікарям застосувати до нього сильні [[кровопускання]], які занапастили його старшого брата.<br/> Людовик вступив на трон під опікою регента [[Філіпп ІІ Орлеанський|Філіппа Орлеанського]], племінника покійного короля. Зовнішня політика останнього представляла реакцію проти напрямку і політики Людовіка XIV: укладено був союз з Англією, почата війна з Іспанією. Внутрішнє управління ознаменувалося фінансовими негараздами і введенням системи [[Джон Ло|Джона Ло]], яка потягнула за собою сильну економічну кризу. Тим часом молодий король виховувався під керівництвом [[єпископ Флері|єпископа Флері]], який піклувався лише про релігійний бік освіти підопічного, і [[Франсуа де Невіль Вільруа|маршала Вільруа]], який намагався прив'язати до себе учня, потураючи всім його примхам. У [[1723]] році Людовик був оголошений повнолітнім, але влада продовжувала залишатися в руках Філіпа Орлеанського, а по смерті останнього перейшла до герцогугерцога БурбонуБурбонського. Зважаючи на слабке здоров'я Людовика і побоювання, щоб у разі бездітної його смерті, його дядько, іспанський король [[Філіп V]] не виявив претензії на французький престол, герцог БурбонБурбонський поспішив одружити короля на [[Марія Лещинська|Марії Лещинській]], доньці екс-колишнього короля Польщі [[Станіслав Лещинський|Станіслава]].
 
== Уряд кардинала Флері ==
Рядок 44:
 
== Семирічна війна. Політична і фінансова криза ==
У 1756 році спалахнула [[Семирічна війна]], в якій Людовік став на бік Австрії, традиційної супротивниці Франції, і, незважаючи на локальні перемоги маршала Рішельє, після цілого ряду поразок, отриманих від англійських та прусських військ, змушений був укласти в 1763 році [[Паризький мирний договір (1763)|Паризький мир]], що позбавив Францію багатьох її колоній (серед них&nbsp;— Індія та Канада) на користь Англії, яка зуміла скористатися невдачами своєї суперниці, щоб знищити її морське значення і зруйнувати їїфранцузький флот. Франція опустилася до рівня третьорядної держави.
 
Помпадур, що змінювала на свій розсуд полководців і міністрів, поставила на чолі управління [[Етьєн Франсуа Шуазель|герцога Шуазеля]], який умів їй догоджати. Він влаштував сімейний договір між усіма государями Бурбонського дому і переконав короля видати указ про вигнання єзуїтів. Фінансове становище країни було жахливе, дефіцит величезний. Для його покриття були потрібні нові податки, але паризький парламент в 1763 році відмовився їх зареєструвати. Король примусив парламент до цього за допомогою ''lit de justice'' (верховенство королівського суду над будь-яким іншим&nbsp;— принцип, згідно з яким, якщо парламент приймає рішення іменем короля, то в присутності самого короля, парламент не має права що-небудь робити. Згідно з приказкою: «Коли король приходить, судді замовкають»). Провінційні парламенти пішли за прикладом паризького: Людовик влаштували другий ''{{lang-fr|lit de justice}}'' (1766) і оголосив парламенти простими судовими установами, які повинні вважати за честь коритися королю. Парламенти, проте, продовжували чинити опір.