Українсько-більшовицьке протистояння на Донбасі: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація
Рядок 2:
|conflict = Українсько-донбаське протистояння
|partof= [[Перша українсько-радянська війна]]
|image=
|caption=
|date = 14 листопад 1917- 28 квітень 1918
|casus =
|result = Перемога [[Українська Народна Республіка]]
|combatant1= [[Файл:Red_flagRed flag.svg|20px]] [[Донбас (1917—1918)|Донбас ]] [[Харечко Тарас Іванович]] <br /> [[Файл:Red_flagRed flag.svg|20px]] [[РСФРР]] [[Антонов-Овсієнко Володимир Олександрович]],
|combatant2= [[Файл:Flag of Ukraine.svg|20px]] [[Українська Народна Республіка]] [[Грушевський Михайло Сергійович]]
|strength1 = [[Файл:Red_flagRed flag.svg|20px]] [[Червона гвардія Донбасу]] <br /> [[Файл:Red_flagRed flag.svg|20px]] [[Червона гвардія]]
|strength2 = [[Файл:Flag_of_Ukrainian_PeopleFlag of Ukrainian People's_Republic_1917s Republic 1917.svg|22px]] 24-й полк <br />
[[Файл:Flag_of_Ukrainian_PeopleFlag of Ukrainian People's_Republic_1917s Republic 1917.svg|22px]] 25-й полк <br />[[Файл:Flag_of_Ukrainian_PeopleFlag of Ukrainian People's_Republic_1917s Republic 1917.svg|22px]] 26-й полк <br />[[Файл:Flag_of_Ukrainian_PeopleFlag of Ukrainian People's_Republic_1917s Republic 1917.svg|22px]] 5-й полк <br />[[Файл:Flag_of_Ukrainian_PeopleFlag of Ukrainian People's_Republic_1917s Republic 1917.svg|22px]] [[Вільне козацтво]]
|commander1 = [[Файл:Red_flagRed flag.svg|20px]] [[Пономарьов Дем'ян Іванович]] [[Жлоба Дмитро Петрович]]
|commander2 = [[Файл:Flag_of_Ukrainian_PeopleFlag of Ukrainian People's_Republic_1917s Republic 1917.svg|22px]]
}}
'''Українсько-більшовицьке протистояння на Донбасі, "«Збройна боротьба донецьких робітників проти Центральної Ради"»'''<ref>Модестов В.&nbsp;В. &nbsp;Рабочие Донбасса в трех русских революциях Стр 243</ref> (назва в радянській історіографії) &nbsp;— військове і політичне протистояння частин [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]] [[Бойова дружина (Донбас)|Бойових дружин соціалістів,]] [[Вільні козаки|Вільних козаків]] і Красногвардійський загонів на чолі яких стояли більшовики ліві есери, безпартійні, і бандити. Початком протистояння став [[Жовтневий переворот]] 7 листопада 1917 року, після якого червоногвардыйські загони отримавши зброю з Росії і військових інструкторів почали наступальні дії проти частин Армії УНР які перебували в Донецькому басейні боротьба тривала до квітня 1918 року коли донбас був звільнений Армією УНР.
 
== Історія ==
Рядок 22:
Протистояння ділитися на два періоди яких об'єднує метод ведення бойових дій так звана «Ешелонна війна» коли основні бої йшли вздовж залізничних магістралей метою яких було заняття і закріпленіе залізничної станції за собою.
 
14 листопада 1917 року в Військовому колі Всевеликого Війська Донського було прийнято пропозицію Української Центральної Ради Української Народної Республіки про спільну боротьбу з більшовиками, і було проголошено створення "«Союзу південно-східних областей і України"».<ref>Прокофьева Л. &nbsp;Т. &nbsp;Не смолкнет слава . Стр 14</ref>
 
Перший період почався з організації нечисленних Червоногвардійська загонів в Горлівсько-Щербинівському районі Луганську Краматорську. 16 листопада 1917 року в Нікітовці в зв'язку з приїздом емісара Раднаркому [[Петровський Григорій Іванович|Г.&nbsp;І.&nbsp;Петровського]] пройшло нараді на якому були присутні Г.&nbsp;І.&nbsp;Петровський, Грузман, Харченко, Казимирчук, Острогорский, Дубовой, Стіжок та ін. На зборах обговорювалася підготовка збройних повстання в Донбасі метою якого було захоплення влади в регіоні і відправки вугілля і хліба в Росію що заборонила УНР.<ref>«Летопись революции» 1927. №&nbsp;5-6 (26-27) Стр 132</ref>
 
Виступаючи на мітингах в центральному Донбасі Петровський говорив:
«на виступ Центральної Ради в Києві необхідно відповісти збройним опором».<ref>«Летопись революции» 1923_N3 Стр 62</ref>
Рядок 38:
 
В коаліції з українцями виступили російські партіїї [[Російська соціал-демократична робітнича партія|РСДРП]] [[Соціалісти-революціонери|ПСР]] вони висловлювалися
«Самостійна Україна, звільнена від більшовиків, зуміє створити у себе тверду владу, оселити внутрішній порядок, а там, звичайно, приборкати більшовиків і в Росії.»
 
17 грудня 1917 року в Нікітовці пройшла конференція представників від 10 районних ревкомів всі прибулі були більшовиками не дивлячись на те що ревкоми були коаліційними, на зборах було створено [[Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу|ЦВРКД]] який кординував бойові операції більшовиків із захоплення влади в Донбасі. Главою ЦВРК був обраний українець Харечко Тарас командувач Червоногвардійська загонами Поновмарев Дем'ян.<ref>«Летопись революции» 1927. №&nbsp;5-6 (26-27) Стр 133</ref>
Рядок 46:
При підтримки прибулим з Росії червоногвардійських частин місцеві нечисленні рудничні червоногвардійці зайняли всі важливі залізничні станції і на населені пункти. Посли ліквідації військової загрози з боку України, місцеві більшовики почали бойові дії проти численних анархістких загонів. Не дивлячись на те що комунікації контролювали більшовики в більшості населених пунктів влада належала проукраїнським силам і загонам Вільного козацтва.
 
Розуміючи стратегічне положення Донбасу Антонов-Овсієнко направив головний удар саме в цей регіон бажаючи розірвати зв'язок між Доном і Укріаїною в своїй книзі "«Записки про громадянську війну"» він писав: <syntaxhighlight>
"Головний удар міг виходити тільки з боку Донбасу, так як лиш звідси можна було його належним чином підготувати ".
 
</syntaxhighlight><ref>Прокофьева Л. &nbsp;Т. &nbsp;Не смолкнет слава . Стр 21</ref>
 
Причину поразки українських сил в Донбасі глава ЦВРКД пояснював так:
«Буржуазні прихвосні - есери і меншовики російські і українські - на цьому етапі виявилися затятими пацифістами і" вегетаріанцями ". Вони учиняли в ревкому перманентні мовні "повстання" проти громадянської війни, сприяючи тим самим організації контрреволюційних сил. »<ref>«Летопись революции» 1927. №5-6 (26-27) Стр 132</ref>
№5-6 (26-27) Стр 132</ref>
 
=== Другий етап ===
Після розгрому Каледіна Донбас сформувався як губернська одиниця в яку увійшли частини Бахмутського, Слов'яносербського, Маріупольського, Таганрозького повітів<ref>«Летопись революции» 1927. №&nbsp;5-6 (26-27) Стр 146</ref> на підконтрольних територіях за допомогою агітації і зброї почали витісняти проукраїнські сили які були у владі. Одним з небагатьох демокротіческіх центрів яких не вдалося знищити більшовики не зброєю не агітацією це Юзівка ​​вв якій міська дума не було ліквідовано а місто контролювала соціалістична міліція до приходу Армії УНР в квітні 1918.<ref>«Летопись революции» 1927. №&nbsp;5-6 (26-27) Стр 144—145</ref>
 
В січні і після підписання Бресткой миру і оголошення мобілізації населення ДКР, з безроботних більшовиків, бандитів формувалися красногвардейские загони які відправлялися в Україну для підтримки окупаційних російських військ котрі наступали на центральну Україну.
Рядок 77 ⟶ 76:
А робочі центрального донбасу які в більшості були росіянами або русифікованими на мітингах заявляли:
«потрібно тільки, щоб на Півночі перемогли наших кадетів, а тут з Каледіним і Радою ми впораємося самі»<ref>«Летопись революции» </ref>
Загони які сформували в Донбасі відправляли на Україну де йшли запеклі бої між більшовиками і українською армією і її союзниками. В районі Одеси бився Маріупольський загін на чолі з Н. &nbsp;І. &nbsp;Клюєвим, сам командир загинув.<ref>Грушевский Д. &nbsp;Н. &nbsp;Жданов. Историко-экономический очерк . Донецк, 1871 Стр 57</ref> Загін сформований в Слов'янську який очолював В. &nbsp;С. &nbsp;Марапульцем брав участь в боях під Києвом.<ref>Українська РСР в період громадянської війни 1917-19201917—1920. К 1967, Т 1 сТР 279</ref>
 
Три загони з Макіївки з Брестово-Богодухівського рудника чисельністю 600 бійців протягом 10 днів вели бої на підступах до Конотопа з 27 німецьким резервним корпусом у розв'язки Дубовязка.<ref>Прокофьева Л. &nbsp;Т. &nbsp;Не смолкнет слава . Стр 36</ref>
 
В районі Катеринослава з німцями бився 1-й Маріупоьскій загін під командуванням В. &nbsp;А. &nbsp;Варганова, озброєний 60 кулеметами і 8 гарматами. Маріупольці захопили ворожий броньовик, вибили противника з Брянського заводу. Не витримавши натиску противника Варганов відступив до Маріуполя в якому почалося антібольшевісткое повстання.<ref>Прокофьева Л. &nbsp;Т. &nbsp;Не смолкнет слава . Стр 37</ref> Також в Донбасі були створені численні інтернаціональні загони найманців.
 
У квітні 1918 року почалися [[Бої за Донецький басейн|бої за визволення Донбасу від більшовиків.]]
Рядок 89 ⟶ 88:
 
Проукраїнські сили
* 26-й українізований полк - &nbsp;— Маріуполь, Дружинін Микола. до 30 грудня 1917
* 25-й українізований полк -&nbsp;— Бахмут, Меркулов Микола до кінця грудня 1917
* 24-й українізований полк -&nbsp;— Луганськ, Малашко В. до кінця грудня 1917
* 5-й українізований полк -&nbsp;— Ізюмський повіт до січня 1918
* 3-тя кавалерісйська дивізія -&nbsp;— Гришинський, Горлівсько-Щербинівський район, В.&nbsp;В. &nbsp;Біскупський, 16000 до січня 1918
* Вільне козацтво -&nbsp;— Бахмут підосавул Дубовик, [[Малашко Микола Васильович]], [[Малашко Михайло Васильович]], Костенко Валентин. до квітня 1918
* Бойові дружини - &nbsp;— до квітня 1918 Бартагов Іван Васильович, Шуба, Мишкін, Галузін, [[Нестеров Антон Якович]]
* Міліція -&nbsp;— до квітня 1918
* Бойові дружини анархістів -&nbsp;— до квітня.
Прорадянські сили:
* [[Червона гвардія Донбасу]] -&nbsp;— на кінець жовтня 6000 чоловік.
* [[Червона гвардія Луганська]]
Другий етап
Рядок 105 ⟶ 104:
Проукраїнські сили:
* Вільне козацтво
* Бойові дружини
* Міліція
* Бойові дружини анархістів
Прорадянські сили
* [[Червона гвардія Донбасу]] -&nbsp;— 30 000 чоловік.<ref>«Летопись революции» 1927. №&nbsp;5-6 (26-27) Стр 154</ref>
 
== Джерела ==
* «Летопись революции» 1927. №&nbsp;5-6 (26-27) Історичний журнал. До 1929 був друкованим органом Істпарту ЦК КП(б)У, потім&nbsp;— друкованим органом Інституту історії партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У. 1922—1933
* Прокофьева Л. &nbsp;Т. &nbsp;Не смолкнет слава . Историко-краеведческий очерк о периоде гражданской войны в Донбассе (1917–19201917—1920 гг.) Донецк: Донбас, 1978. 160 с.
* Модестов В.&nbsp;В. &nbsp;Рабочие Донбасса в трех русских революциях &nbsp;— М.: Мысль, 1974.&nbsp;— 268 с.
 
== Посилання ==