Українсько-більшовицьке протистояння на Донбасі: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація |
|||
Рядок 2:
|conflict = Українсько-донбаське протистояння
|partof= [[Перша українсько-радянська війна]]
|image=
|caption=
|date = 14 листопад 1917- 28 квітень 1918
|casus =
|result = Перемога [[Українська Народна Республіка]]
|combatant1= [[Файл:
|combatant2= [[Файл:Flag of Ukraine.svg|20px]] [[Українська Народна Республіка]] [[Грушевський Михайло Сергійович]]
|strength1 = [[Файл:
|strength2 = [[Файл:
[[Файл:
|commander1 = [[Файл:
|commander2 = [[Файл:
}}
'''Українсько-більшовицьке протистояння на Донбасі,
== Історія ==
Рядок 22:
Протистояння ділитися на два періоди яких об'єднує метод ведення бойових дій так звана «Ешелонна війна» коли основні бої йшли вздовж залізничних магістралей метою яких було заняття і закріпленіе залізничної станції за собою.
14 листопада 1917 року в Військовому колі Всевеликого Війська Донського було прийнято пропозицію Української Центральної Ради Української Народної Республіки про спільну боротьбу з більшовиками, і було проголошено створення
Перший період почався з організації нечисленних Червоногвардійська загонів в Горлівсько-Щербинівському районі Луганську Краматорську. 16 листопада 1917 року в Нікітовці в зв'язку з приїздом емісара Раднаркому [[Петровський Григорій Іванович|Г. І. Петровського]] пройшло нараді на якому були присутні Г. І. Петровський, Грузман, Харченко, Казимирчук, Острогорский, Дубовой, Стіжок та ін. На зборах обговорювалася підготовка збройних повстання в Донбасі метою якого було захоплення влади в регіоні і відправки вугілля і хліба в Росію що заборонила УНР.<ref>«Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Стр 132</ref>
Виступаючи на мітингах в центральному Донбасі Петровський говорив:
«на виступ Центральної Ради в Києві необхідно відповісти збройним опором».<ref>«Летопись революции» 1923_N3 Стр 62</ref>
Рядок 38:
В коаліції з українцями виступили російські партіїї [[Російська соціал-демократична робітнича партія|РСДРП]] [[Соціалісти-революціонери|ПСР]] вони висловлювалися
«Самостійна Україна, звільнена від більшовиків, зуміє створити у себе тверду владу, оселити внутрішній порядок, а там, звичайно, приборкати більшовиків і в Росії.»
17 грудня 1917 року в Нікітовці пройшла конференція представників від 10 районних ревкомів всі прибулі були більшовиками не дивлячись на те що ревкоми були коаліційними, на зборах було створено [[Центральний Військово-Революційний Комітет Донбасу|ЦВРКД]] який кординував бойові операції більшовиків із захоплення влади в Донбасі. Главою ЦВРК був обраний українець Харечко Тарас командувач Червоногвардійська загонами Поновмарев Дем'ян.<ref>«Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Стр 133</ref>
Рядок 46:
При підтримки прибулим з Росії червоногвардійських частин місцеві нечисленні рудничні червоногвардійці зайняли всі важливі залізничні станції і на населені пункти. Посли ліквідації військової загрози з боку України, місцеві більшовики почали бойові дії проти численних анархістких загонів. Не дивлячись на те що комунікації контролювали більшовики в більшості населених пунктів влада належала проукраїнським силам і загонам Вільного козацтва.
Розуміючи стратегічне положення Донбасу Антонов-Овсієнко направив головний удар саме в цей регіон бажаючи розірвати зв'язок між Доном і Укріаїною в своїй книзі
"Головний удар міг виходити тільки з боку Донбасу, так як лиш звідси можна було його належним чином підготувати ".
</syntaxhighlight><ref>Прокофьева Л.
Причину поразки українських сил в Донбасі глава ЦВРКД пояснював так:
«Буржуазні прихвосні - есери і меншовики російські і українські - на цьому етапі виявилися затятими пацифістами і" вегетаріанцями ". Вони учиняли в ревкому перманентні мовні "повстання" проти громадянської війни, сприяючи тим самим організації контрреволюційних сил. »<ref>«Летопись революции» 1927. №5-6 (26-27) Стр 132</ref>
=== Другий етап ===
Після розгрому Каледіна Донбас сформувався як губернська одиниця в яку увійшли частини Бахмутського, Слов'яносербського, Маріупольського, Таганрозького повітів<ref>«Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Стр 146</ref> на підконтрольних територіях за допомогою агітації і зброї почали витісняти проукраїнські сили які були у владі. Одним з небагатьох демокротіческіх центрів яких не вдалося знищити більшовики не зброєю не агітацією це Юзівка
В січні і після підписання Бресткой миру і оголошення мобілізації населення ДКР, з безроботних більшовиків, бандитів формувалися красногвардейские загони які відправлялися в Україну для підтримки окупаційних російських військ котрі наступали на центральну Україну.
Рядок 77 ⟶ 76:
А робочі центрального донбасу які в більшості були росіянами або русифікованими на мітингах заявляли:
«потрібно тільки, щоб на Півночі перемогли наших кадетів, а тут з Каледіним і Радою ми впораємося самі»<ref>«Летопись революции» </ref>
Загони які сформували в Донбасі відправляли на Україну де йшли запеклі бої між більшовиками і українською армією і її союзниками. В районі Одеси бився Маріупольський загін на чолі з Н.
Три загони з Макіївки з Брестово-Богодухівського рудника чисельністю 600 бійців протягом 10 днів вели бої на підступах до Конотопа з 27 німецьким резервним корпусом у розв'язки Дубовязка.<ref>Прокофьева Л.
В районі Катеринослава з німцями бився 1-й Маріупоьскій загін під командуванням В.
У квітні 1918 року почалися [[Бої за Донецький басейн|бої за визволення Донбасу від більшовиків.]]
Рядок 89 ⟶ 88:
Проукраїнські сили
* 26-й українізований полк
* 25-й українізований полк
* 24-й українізований полк
* 5-й українізований полк
* 3-тя кавалерісйська дивізія
* Вільне козацтво
* Бойові дружини
* Міліція
* Бойові дружини анархістів
Прорадянські сили:
* [[Червона гвардія Донбасу]]
* [[Червона гвардія Луганська]]
Другий етап
Рядок 105 ⟶ 104:
Проукраїнські сили:
* Вільне козацтво
* Бойові дружини
* Міліція
* Бойові дружини анархістів
Прорадянські сили
* [[Червона гвардія Донбасу]]
== Джерела ==
* «Летопись революции» 1927. № 5-6 (26-27) Історичний журнал. До 1929 був друкованим органом Істпарту ЦК КП(б)У, потім — друкованим органом Інституту історії партії і Жовтневої революції на Україні при ЦК КП(б)У. 1922—1933
* Прокофьева Л.
* Модестов В. В.
== Посилання ==
|