Відмінності між версіями «Дмитро Дедько»

27 байтів вилучено ,  3 роки тому
нема опису редагування
| партія =
| головував_(-ла) =
| конфесія = [[православний]]
| чоловік =
| дружина =
}}
 
'''Дмитро Дедько́''', також '''Детько''', '''Дятько''' (р. н. невід.&nbsp;— близько [[1349]]) (1340—1344)— [[Галич|галицький]] боярин за правліннячасів правителів [[Галицько-Волинське князівство|королівКоролівства Русі]] [[Юрій II Болеслав|Юрія ІІ Болеслава]] і [[Любарт|Любарта-Дмитра]], воєвода перемишльський. ВУ період [[1340]]–[[1349]] був фактичним правителем королівства та лідером його боярсько-олігархічної верхівки. Під його керівництвом було відбито польсько-угорську навалу на Русь після смерті короля Юрія ІІ у 1340 році<ref>''Грушевський М. Грушевський''. Історія України-Руси. &nbsp;ТомТ. IV. Розділ I. &nbsp;— С. 2.</ref>.
 
== Життєпис ==
 
Спираючись на підтримку [[Велике князівство Литовське|литовського]] князя Любарта, Дедько у 1340-х роках очолював [[Бояри|боярський]] уряд Галицько-Волинської держави. Головною історичною заслугою Дмитра стала його роль у відбитті польсько-угорської агресії навесні 1340 року, в ході якої польським королем за допомогою угорського воєводи Вілерма було захоплено та пограбовано два найважливіші центри Галичини&nbsp;— [[Перемишль]] та [[Львів]]. Проводив гнучку політику, захищаючи князівство від нападів Угорщини, Польщі й татар. Мав титул «провізора або управителя землі Руської» (provisor seu capitaneus terre Russie). За фактичного правління Дедька [[Королівство Русі|королівство]] зберігало незалежність та знаходилось під владою руського короля [[Дмитро-Любарт|Дмитра-Любарта]], що резидував на Волині. Смерть Дмитра Дедька у [[1349]] дала можливість польському королю [[Казимир III Великий|Казимиру ІІІ]] за підтримкою Угорщини організувати новий похід на Русь, анексувати Галичину та укласти угоду із ханом [[Золота Орда|Золотої Орди]] [[Джанібек]]ом про щорічні виплати Галичиною данини Орді в обмін на її управління Казимиром ІІІ. Ці події відкрили сторінку 427-літнього підпорядкування Галичини ПольщіПольському королівству.
 
== Грамота Дмитра Дедька ==
[[FileФайл:Грамота Дмитра Дедька.jpg|thumb|260px|Грамота Дмитра Дедька, орієнтовно 1341 року, адресована торнським купцям із запрошенням на торгівлю та можливе поселення у Львові.]]
Похід Казимира ІІІ навесні [[1340]] року не змінив політично-державної приналежності Галичини. Дмитро Детько за допомогою татар здійснив узимку відплатні походи у Польщу та Угорщину, що змусило Казимира ІІІ замиритись<ref>Monumenta Poloniae hist. II c. 621-2, пор. 629.</ref>. Галичина залишилася у владі Любарта при союзницьких відносинах із Ордою. Фактичну владу здійснювали бояри, під проводом Дмитра Детька.
== Історичні суперечності ==
 
У дослідженнях, що стосуються періоду правління Дмитра Дедька та його самого, часто зустрічаються протиріччя у трактуванні державно-правового статусу [[Олігархія|олігархічного]] правління галицьких бояр, що в тодішніх умовах феодальної ієрархії було неможливим без наявності формального сюзерена. Польські, угорські та візантійські джерела дають суперечливу інформацію про характер такого сюзеренітету та саму його наявність. Угорські джерела, зокрема лист до Дедька короля [[Людовик Угорський|Людовіка І]], свідчать про сюзеренітет угорського короля над Галичиною<ref>Codex diplomaticus Hungariae ecclesiasticus ac civilis / Studio et opera G. Fejer.&nbsp;— Budae, 1833.&nbsp;— T. 9, V. 1.&nbsp;— S. 209–210209—210. (''"«Ludouicus, Dei gratia Rex Hungariae, fideli suo viro Magnifico, Comiti Dechk, Capitaneo Ruthenorum salutem et gratiam"»'')</ref>. В польських джерелах дається двояке трактування результатів походу Казимира ІІІ на Львів 1340 року. З одного боку, вони стверджують про отримання Казимиром [[сюзерен]]ських прав, а з іншого свідчать про те, що поки король вів з галицькими боярами перемовини про васалітет, Дмитро Дедько та Данило з Острова таємно вирушили до хана і привели орду, що змусила Казимира втікати<ref>Zeissberg Die polnische Geschichtschreibung des Mittelalters c. 160</ref>. Візантійські джерела визнають сюзереном Дмитра Дедька князя Любарта-Дмитра. Крім того, не до кінця ясними є взаємини, що склались на той час між Галицько-Волинським князівством та Ордою.
 
З єдиної відомої донині грамоти самого Дмитра випливає, що тоді Казимир не був його сюзереном, а рівнорядним партнером угоди. Так само не підпала в 1340 році Галичина під зверхність Угорщини. Король [[Людвік I Великий|Людовик І Угорський]] у грамоті з 17 серпня 1340 року трактує руських купців як «заграничних» і розрізняє «Руське Королівство» і Угорське. За версією [[Грушевський Михайло Сергійович|М. Грушевського]], тлумачення Людовіком свого сюзеренітету, пояснюється не стільки тогочасними реаліями, скільки традиційними претензіями угорських монархів на територію Галичини<ref>Грушевський М. Історія України-Руси: В 10 т., 11 кн.&nbsp;— Київ, 1993.&nbsp;— Т. 4.&nbsp;— С. 29.</ref>. Напис на дзвоні [[Собор святого Юра|монастиря святого Юра]] у Львові [[1341]] року свідчить, що в самій Галичині формальним сюзереном вважався Дмитро (Любарт) <ref>Въ Лѣ Sωмθ сольѧнъ бы колоколъ сиї Стому Юрьюпри кнѧзи '''Димитріи''' игумєномъ Євьфимьємъ. А писалъ Скора Ѧковъ</ref>.
[[Кароль Шайноха]] стверджував, що Детько допомагав урядувати Казимиру ІІІ в Галичині,<ref>''[[Кароль Шайноха|Szajnocha K.]]'' [http://www.archive.org/download/jadwigaijagieoo02szajgoog/jadwigaijagieoo02szajgoog.pdf Jadwiga a Jagiełło, [[1374]]–[[1413]]].&nbsp;— T. III.&nbsp;— S. 267. {{ref-pl}}</ref> Чоловський стверджував про його добровільний перехід на сторону Казимира ІІІ після смерті хана Узбека.<ref>''Czołowski A.'' [https://polona.pl/item/25255165/26/ Wysoki zamek].&nbsp;— Lwów&nbsp;: Towarzystwo Miłośników Przeszłości Lwowa, Drukarnia Ludowa, 1910.&nbsp;— S. 21. {{ref-pl}}</ref>
 
== У літературі ==
Головний персонаж повісті [[Филипчак Іван|Івана Филипчака]] «Дмитро Детько».<ref>''[[Филипчак Іван|Филипчак ФилипчакІ]]''. Дмитро Детько // Темні віки.&nbsp;— К. : Україна, 1993.&nbsp;— 444 с.&nbsp;— С. 18-9418—94.&nbsp;— ISBN 5-319-01070-2.</ref>
 
== Див. також ==
* ''Волощук М.'' [http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/k-doba_6/016-voloshchuk.pdf Проблема васальної залежності Дмитра Детька від угорського короля Людовика І*]
* ''Гайдай Л.'' Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.&nbsp;— Луцьк&nbsp;: Вежа, 2000.
* {{ДІУ}}
* [http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста.&nbsp;— К. : Генеза, 1993.]
* ''Котляр&nbsp;М.&nbsp;Ф.'' [http://www.history.org.ua/?encyclop&termin=Dmytro_D Дмитро Дедько] // {{ЕІУ|2|406}}
* ''Мицько ІгорІ''. [http://zbruc.eu/node/28667 Дмитро Дядько: генеалогічний етюд] // Zbruč.
* ''Петрик АндрійА.'' [http://ddpu.drohobych.net/departments/biblioteka/wp-content/uploads/2015/08/2009_131.pdf Великий галицький боярин Дмитро Детко і його рід] // Дрогобицький краєзнавчий збірник,.&nbsp;— 2009.&nbsp;— Вип. ХІІІ].
 
== Посилання ==
* [http://www.history.vn.ua/book/great/325.html Дмитро Детько]
* ''Мицько Ігор''. [http://zbruc.eu/node/28667 Дмитро Дядько: генеалогічний етюд]
* ''Петрик Андрій.'' [http://ddpu.drohobych.net/departments/biblioteka/wp-content/uploads/2015/08/2009_131.pdf Великий галицький боярин Дмитро Детко і його рід // Дрогобицький краєзнавчий збірник, 2009.&nbsp;— Вип. ХІІІ].
 
{{bio-stub}}
159 466

редагувань