Відмінності між версіями «Монастир Миколи Йорданського»

1832 року київський археолог-любитель [[Лохвицький Кіндрат Андрійович|К.&nbsp;А.&nbsp;Лохвицький]] у садибі купця І.&nbsp;Г.&nbsp;Марра на вулиці Кирилівській (нині Фрунзе), 51, виявив залишки цегляних фундаментів якогось храму із кладкою, як на [[Золоті ворота (Київ)|Золотих воротах]] у Києві, та земляних укріплень. Це могла бути парафіяльна Микільська церква, пов'язана своєю історією із стародавнім переказом «Чудо св. Миколая стосовно половчанина, яке сталося у місті Києві». Окремі ж дослідники ототожнили знахідку із відомою церквою св. пророка Іллі, у якій руські воїни-християни присягалися 945 року на вірність договорові із греками. А професор місцевої [[Київська духовна академія (1819—1918)|духовної Академії]] [[Петров Микола Іванович|М.&nbsp;І.&nbsp;Петров]] переконував громадськість у тому, що саме в цьому районі започатковувався Київ і далі розвивався уздовж гори в південному напрямку. Пізніше, в часи [[Князь Ігор ВолодимировичРюрикович|князя Ігоря]], центром укріплень стала територія, що прилягала до [[Андріївська гора|Андріївського пагорба]]<ref name="ВЕК">{{cite web|title=Йорданський монастир|url=http://wek.kiev.ua/uk/%D0%99%D0%BE%D1%80%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80|work=Веб-енциклопедія Києва}}</ref>.