Елла Фіцджеральд: відмінності між версіями

Неочікуваний успіх концертного альбому 1972 року ''Jazz at Santa Monica Civic '72'' надихнув Нормана Гранца заснувати Pablo Records&nbsp;— перший лейбл після продажу Verve<ref>{{cite web|url=http://www.npr.org/2008/08/06/93324539/norman-granz-jazz-genius-behind-the-scenes|language=англійською|title=Norman Granz: Jazz Genius Behind The Scenes|publisher=NPR.org|date=2008-08-06||archiveurl=http://www.webcitation.org/6F03TWLnm|archivedate=2013-03-10}}</ref>. Фіцджеральд записала близько 20 платівок для цього лейблу. Запис живого виступу 1974 року Ella in London з піаністом [[Томмі Фленаган (музикант)|Томмі Фленаганом]], гітаристом Джо Пассом, контрабасистом Кеттером[[Кітер Беттс|Кітером Беттсом]] і барабанщиком Боббі Даремом був сприйнятий дуже тепло і багатьма вважався одним з найкращих записів Фіцджеральд. Наступного року вона знову виступила з Пассом на німецькому телебаченні в Гамбурзі. Тоді ж у середині 1970-х років критики примітили погіршення вокальних даних співачки, вона почала використовувати коротше і гостріше фразування, голос став жорсткішим{{sfn|Nicholson|1993}}. Через проблеми зі здоров'ям Фіцджеральд була змушена припинити студійну діяльність у 1991 році, її останній виступ відбувся у 1993 році в [[Сан-Франциско]]<ref>{{cite web|url=http://www.telegraph.co.uk/news/uknews/1506681/Sir-Johnny-up-there-with-the-Count-and-the-Duke.html|language=англійською|publisher=The Telegraph|author=Davies, Hugh|title=Sir Johnny up there with the Count and the Duke|date=2005-12-31||archiveurl=http://www.webcitation.org/6D2EjYtfy|archivedate=2012-12-19}}</ref>.