Такеда Шінґен: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м Робот: заміна категорії Японські військовики на Військовики Японії
Немає опису редагування
Рядок 36:
}}
 
'''Таке́да Шінґен''' ({{lang-ja|【武田信玄】, たけだしんげん}}, [[1 грудня]] [[1521]] - [[13 травня]] [[1573]])  — [[японія|японський]] державний і військовий діяч, [[магнат (Японія)|магнат]], [[самурай]]ський полководець [[Період Сенґоку|періоду «Воюючих країн»]]. Голова роду [[рід Такеда|Такеда]] ([[1541]][[1573]]).
 
== Біографія ==
Такеда Шінґен народився [[1521]] року в родині [[Такеда Нобутора|Такеди Нобутори]], володаря провінції [[провінція Кай|Кай]]. При народженні отримав ім'я Кацутійо (перемога назавжди). Потім став зватися Таро. [[1536]] року юнак прийняв імя '''Харунобу''' (晴信) й одружився з донькою аристократа [[Санджьо Кінйорі]]. замолоду виявив військовий хист.
 
Коли Шінґен підріс, він вступив в таємну змову з Імаґава Йосімото, який влаштував його губернатором провінції Сінано. [[1541]] року Шінґен організував переворот проти батька, вигнав його за межі провінції й став повновладним правителем роду Такеда. 1542 року був атакований даймьо з провінції Сінано, проте завдав рішучої поразки ворогам у битві при Седзава.
 
Протягом [[1541]]—[[1560]] років він займався внутрішньополітичними справами — будівництвом [[дамба Шінґена|дамби]], укладанням провінційного законодавства й реформуванням армії. Віна ктивно будував дороги, дамби і греблі, добував золото, організував ефективну кур'єрську службу і систему оподаткування, за якою податки платили усі - — селяни, самураї і духівництво. Він скасував тілесні покарання для селян і дозволив їм вносити податки не рисом, а грошима, сприяючи розвитку торгівлі. Його продумана система мобілізації та постачання дозволяла в короткі терміни збирати до 45 000 вояків без шкоди для економіки небагатої провінції Каї. Успіхам Шінґена сприяли талановиті військовики [[Ямамото Кансуке]], [[Ямагата Масакаґе]], [[Баба Нобухару]] і [[Найто Масатойо]].
 
Шінґен вів активне завоювання північних сусідів — регіональної знаті провінції [[провінція Сінано|Шінано]]. [[1547]] року відбулася вирішальна [[битва при Уедахарі]], яка закріпила за ним південні землі провінції. Основним противником Шінґена став [[Уесуґі Кеншін]], володар провінції [[провінція Етіґо|Ечіґо]], який прийняв під свою опіку біженців з Сінано. Між Такедою і Уесуґі неодноразово відбувалися масштабні бої, за контроль над провінцією. Чотири рази підряд — у [[1553]], [[1555]], [[1557]] і [[1561]] — обидва противника сходилася в районі [[битва при Каванакадзіма|Каванакаджіми]]. Для здійснення тиску на Уесуґі й забезпечення тилів, Шінґен уклав [[1554]] року політичний союз із південними сусідами — родами [[рід Імаґава|Імаґава]] й [[рід Ходзьо|Ходзьо]]. [[1559]] року він прийняв [[буддизм в Японії|буддистський]] чернечий постриг і ім'я Шінґен.
 
Оскільки бої на півночі були безрезультатними, Шінґен замирився з Уесуґі й розпочав наступ на південь, на володіння вчорашнього союзника — роду Імаґава. [[1568]] року він захопив головний [[замок Сумпу]] й приєднав до своїх володінь провінції [[провінція Суруґа|Суруґа]] й [[провінція Тотомі|Тотомі]].
 
[[1572]] року, відповідаючи на заклик [[шьоґун]]а [[Асікаґа Йосіакі|Ашікаґи Йошіакі]], повалити режим [[Ода Нобунаґа|Оди Нобунаґи]], Шінґен вирушив із військом на столицю [[Кіото]]. Він розбив військо [[рід Ода|Оди]] й [[Токуґава Ієясу|Токуґави]] в [[битва при Мікатаґахара|битві при Мікатаґахара]] в провінції Тотомі, але [[1573]] року передчасно помер від хвороби. Через три роки син і наступник Шінґена  — [[Такеда Кацуйорі]]  — зазнав великої поразки від армії Оди-Токуґави в [[битва при Наґасіно|битві при Наґашіно]], в якій загинули найкращі офіцери шінґенового війська.
 
== Родина ==
* Батько: [[Такеда Нобутора]]
* Головна дружина: Сандзьо NN
** Син: [[Такеда Йошінобу]]
* Друга дружина: Сува NN
** Син: [[Такеда Кацуйорі]]
 
== Бібліографія ==
* Такеда Шінґен // Коваленко О. ''[http://duh-i-litera.com/samurajski-hroniky-oda-nobunaga/ Самурайські хроніки. Ода Нобунаґа]''.  — К.: [[Дух і літера (видавництво)|Дух і Літера]], 2013.  — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5  — С. 922-923922—923.
{{Енциклопедія Ніппоніка-2}}